Невідкладна медична допомога в разі тяжкого нападу бронхіальної астми

Крім терапевтичних заходів, які застосовують для лікування середньотяжкого нападу бронхіальної астми, призначають:

1. У вену краплинне глюкокортикоїди в дозі 5—7 мг на 1 кг маси тіла на добу.

2. Доза еуфіліну для одноразового внутрішньовенного введення (краплинне) збільшується до 6—9 мг на 1 кг маси тіла, після чого слід давати перорально до 20 мг на 1 кг маси тіла на добу.

3. Інгаляції 30—60 % зволоженого кисню через маску або носовий катетер.

4. Муколітики: мікстура Траскова або Вотчала в розрахунку: дітям до 5 років — по 1 чайній ложці, 6—10 років — по 1 десертній ложці, старшим ніж 10 років — по 1 столовій ложці, 4 рази на день.

5. Обов'язково призначають гепарин, який поліпшує гемодинаміку в малому колі кровообігу. Вводять у вену 4 рази на добу в разовій дозі 50—100 ОД на 1 кг маси тіла.

6. 4 % розчин натрію бікарбонату, в розрахунку 2—4 мл на 1 кг маси тіла за 2—3 приймання (під контролем кислотно-лужної рівноваги).

7. Найсильнішими протизапальними препаратами є глюкокортикостероїди (ГКС). Їх слід призначати в разі тяжкого нападу або для зняття астматичного стану. Використовують такі інгаляційні стероїди:

— беклометазону дипропіонат (бекотид), будезонід (пульмікорт), флунізолід (інгакорт), флутиказон (фліксотид). Кількість інгаляцій ГКС на добу не повинна перевищувати 3—4 рази.

8. У разі бактеріального запалення призначають антибіотики.

9. Призначають фітотерапію, гомеопатію, фізіотерапію.

10. У разі неефективності терапії показаним є наркоз ефір-фторотановою сумішшю з наступною інтубацією, бронхіальним лаважем при збереженому спонтанному диханні або на фоні штучної вентиляції легенів. Тобто через інтубаційну трубку вводять теплий ізотонічний розчин натрію хлориду, додаючи натрію бікарбонат і гідрокортизон. Суміш одноразово вводять у кількості 3—5 мл; відсмоктування здійснюють після 3—5 дихальних рухів. Загальна кількість суміші для промивання становить 30—50 мл.

11. Останнім часом успішно застосовують гемосорбцію, плазмафорез, санаційну бронхоскопію.

Астматичний стан

Астматичним станом вважається напад астми, який триває більше ніж 6—10 год і резистентний до препаратів. Характеризується тотальною бронхообструкцією з прогресуючою гіпоксемією, гіперкапніею, декомпенсованим ацидозом, дегідратацією та розвитком гострої серцевої недостатності.

Клініка І стадії астматичного стану (відносної компенсації). Вимушене положення сидячи, спираючись на руки, тахіпное із значно подовженим видихом, нападоподібний кашель з невеликою кількістю в'язкого мокротиння, що погано видаляється. Шкіра бліда, спостерігають ціаноз губ, носогубного трикутника, акро- або загальний ціаноз. Грудна клітка здута, екскурсія її обмежена, над легенями — коробковий перкуторний звук. Велика кількість дистанційних хрипів порівняно з невеликою кількістю розсіяних сухих хрипів на тлі ослабленого дихання при аускультації легень. Межі серця не визначаються, тони ослаблені, систолічний шум над верхівкою, тахікардія. Печінка збільшена, болісна. Артеріальний тиск підвищений.

Клініка ІІ стадії астматичного стану (декомпенсації). Дитина в свідомості, збуджена або апатична. Загальний ціаноз шкіри і слизових оболонок, обличчя одутле, вени шиї набухлі. Дихання часте, шумне з подовженим видихом і різким втягненням міжребрових проміжків, надключичних та епігастральних ділянок, яремної ямки при обмеженій екскурсії грудної клітки. Перкуторно над легенями — коробковий звук, дихання різко ослаблене, з поодинокими приглушеними сухими хрипами, в нижніх відділах легенів дихання не прослуховується, синдром "німої легені". Тахікардія, пульс слабкого наповнення, аритмічний. Межі серця не визначаються, тони глухі. Артеріальний тиск знижений. Печінка збільшена, болісна.

Клініка III стадії астматичного стану (гіпоксична кома). Стан тяжкий, дитина непритомна, спостерігається дифузний ціаноз, ДН III стадії, гіпотонія, зниження серцевої діяльності, гіповолемія.