Становлення екскурсійної роботи в Україні

Розвиток у країні туристсько-екскурсійної справи йде із часів, коли територія сучасної незалежної української держави належала іншим країнам. В Австро-Угорській імперії, царській Росії, Радянського Союзу частка України в наданні туристських послуг завжди була велика.

В XIX ст. серед росіян більшу популярність одержав гірський район Криму, до якого легко було добратися й по суші, і по морю. Кримські гори залучали доступністю своїх хребтів і зручними для подорожей тропами. До того ж цілющий сухий клімат сприятливо позначався на стані здоров'я людей, що страждають захворюваннями дихальної системи. Ці властивості зробили Крим найбільш відвідуваним районом.

В 1876 р. відбулася перша екскурсія в Крим, проведена професором геології Н. А. Головкінським. Він запросив на екскурсію з Одеси в Крим і назад 25 студентів Новоросійського університету, для яких домігся безкоштовного проїзду на пароплаві Російського товариства пароплавства та торгівлі. Екскурсанти познайомилися з Ялтою, Никитським садом, морським узбережжям, гірською частиною Криму, зібрали геологічні колекції. Пізніше Н. А. Головкінський випустив путівник по Криму – одне з перших популярних краєзнавчих видань.

Інтерес, що проявлявся до Криму наприкінці XIX ст., визначив виникнення другого в Росії об'єднання аматорів гір (першим був Кавказький гірський клуб, заснований в 1877 р.). Клуб був організований в Одесі в 1890 р. і одержав назву Кримського гірського клубу. Клуб існував за рахунок внесків своїх членів, різних пожертвувань, засобів, одержуваних від загальних екскурсій, видань праць клубу.

Свою діяльність він почав з організації екскурсії його 19 членів у Крим у квітні 1891 р. Екскурсанти відвідали Севастополь і ознайомилися з археологічними розкопками в Херсонесі, древнім Інкерманським монастирем, висіченим у вапняках, Айтодорським маяком, Никитським садом і іншими визначними пам'ятками Криму. Під час цієї восьмиденної екскурсії членами клубу були зібрані геологічні, ґрунтові, ботанічні, ентомологічні колекції, які повинні були послужити основою при створенні музею Кримського гірського клубу.

З першого ж року клуб приступився до збору даних з геології, географії, флори, фауни, етнографії, археології та історії Криму та поставив завдання почати видання цих матеріалів з метою популяризації Криму як туристського району. Уже в 1891 р. перший випуск «Записок Кримського гірського клубу» побачив світло, після чого їхнє регулярне видання тривало протягом 25 років.

Популярність цього клубу (пізніше перейменованого в Кримсько-Кавказький гірський клуб) з кожним роком зростала, що було пов'язане з активною екскурсійною діяльністю, що ним велася, і з відкриттям нових його відділень у різних містах Росії. Основу діяльності відділень клубу становила організація екскурсій.

Правління Кримсько-Кавказького клубу, почавши з екскурсій у Крим для своїх членів і для всіх бажаючих, поступово розширило географію поїздок і з 1910 р. змогло приділяти увагу екскурсіям на Кавказ. В 1913 р. екскурсійна секція підготувала багатоденні маршрути по Криму, Кавказу, Уралу, до Дніпровських порогів. Запрошення взяти участь у цих екскурсіях заздалегідь публікувалося в «Записках клубу».

Особливу роль у діяльності Кримсько-Кавказького гірського клубу грало Ялтинське відділення. Саме воно зайнялося широкою екскурсійною діяльністю, організацією туристських поїздок і екскурсій по Криму та найцікавішим місцям Кримського узбережжя. Однією з задач цього відділення була розробка нових екскурсійних маршрутів, пошук місць для проживання екскурсантів, турбота про здешевлення екскурсій для учнів тощо.

Рік у рік екскурсійна діяльність цього відділення набирала силу. Число екскурсантів постійно збільшувалося. Екскурсії відрізнялися більшою розмаїтістю маршрутів. Основу їх становили одноденні екскурсії на околицях Ялти.

Популяризація екскурсій проводилася шляхом розсилання плакатів і брошур з їхнім описом у навчальні заклади й різні установи великих міст Росії, публікації рекламних повідомлень про екскурсії, щотижневого вивішування оголошень із розкладом екскурсій у готелях, пансіонатах, водолікарнях. Такі методи роботи принесли свої плоди - екскурсіями Ялтинського відділення стали користуватися приїжджі з різних місць.

Всі відділення Кримсько-Кавказького гірського клубу особливу турботу проявляли про учнівські екскурсії. В «Записках» були обнародувані «Підстави для організації учнівських екскурсій у Крим...», у яких підкреслювалося їхнє значення для молоді: «Розвиваючи в молоді допитливість розуму й допитливість, вони разом з тим мають і гігієнічне значення, даючи юнакам можливість провести більш-менш тривалий час на чистому повітрі в гористих місцевостях, що разом з пересуванням по горах повинне сприяти фізичному розвитку та зміцненню організму». По клопотанню правління відділення для учасників учнівських екскурсій надавалося або безкоштовне приміщення для проживання в ялтинських школах, або вкрай дешеве в деяких готелях.

Розуміючи, що для подальшого розвитку екскурсійної справи необхідно велика кількість фахівців, правління клубу почало з 1902 р. підготовку керівників екскурсій із числа шкільних учителів.

Педагогічні екскурсії Кримсько-Кавказького гірського клубу стали ще однією діючою формою пропаганди туризму в Росії, оскільки в наступні роки їхні учасники поверталися в Крим, але вже з десятками своїх учнів, виконуючи тим самим завдання клубу «спрямувати російських туристів потужним потоком» у цей благодатний край. Більш ніж за 20 років своєї роботи Кримсько-Кавказький гірський клуб став впливовою екскурсійною організацією.

За заході країни в 60-х роках ХІХ ст. в Галичині відбуваються національно-культурне відродження, молодь консолідується навколо української національної ідеї, прагне знати історію, етнічні особливості рідного краю. Створюються організації, наприклад «Кружок для устоювання мандрівок по нашім краю» при Академічному братстві, які організують та проводять подорожі рідним краєм.

Молодіжне товариство «Пласт», що виникло у 1911 р. головним напрямком діяльності якого були туристичні походи та створення постійних і тимчасових таборів, також зробило свій внесок у розбудови мережі туристичних-екскурсійних установ України.

В радянській Україні так само як і в цілому СРСР головною ідеєю в туризмі було створення держаних організаційних засад управління туризмом, масове залучення населення до різних напрямків туристсько-екскурсійної діяльності, зміцнення і розширення матеріально-технічної бази туризму.

В 20-ті роки туристсько-екскурсійну роботу в Україні організовували такі структури: Екскурсійно-виставково-музейний відділ Наркомпросу УСРР, Українське мішане пайове екскурсійне товариство та акціонерне товариство Укртур.

Після передачі управління туризмом профспілкам Укрпрофрада створила Українське республіканське туристсько-екскурсійне управління. Було розроблено пільгову політику для організації туристичних подорожей та екскурсій, широко залучалася до екскурсій учнівська молодь.

У повоєнні роки було відновлено діяльність територіально-екскурсійних управлінь, розроблялись нові екскурсії із загальноосвітніх і спеціальних тем. У 1966 р. було створено Українське товариство охорони пам‘яток історії та культури, яке відігравало значну роль у виявлення, охороні та пропаганді істотко-культурних пам‘яток. Розвиток міжнародних зв‘язків сприяло Бюро міжнародного молодіжного туризму «Супутник», ВАТ «Інтурист» Територіально-екскурсійне управління (З 1962 р. – Центральна рада з туризму). На початку 70-х було створено Управління з іноземного туризму при Раді Міністрів УРСР, пізніше його було перейменовано в Головне управління іноземного туризму УРСР.

Організацією внутрішнього туризму, екскурсійної справи займалися Українська республіканська рада по туризму і екскурсіям, Міністерство оборони УРСР. Міністерство освіти УРСР. При Міжвідомчій раді по туризму та екскурсіям при ВЦРПС було створено спеціальний підрозділ Головне екскурсійне управління, яке керувало всією екскурсійною роботою.

Найбільш інтенсивно екскурсійна справа розвивалася в 70-80 роки ХХ ст. діяло 144 екскурсійних організації, кількість екскурсантів досягла 43,5 млн. осіб, екскурсії проводилися з трьох тисяч тем. Завдяки залученню до організаторської роботи широкого громадського активу відбувався масовий розвиток самодіяльного туризму. З цією метою при обласних і Київській міській раді по туризму і екскурсіям було створено керівні органи – федерації туризму, а при республіканській раді – Республіканську федерацію туризму.

Трансформація соціально-економічної ситуації в Кураїні зумовила необхідність реорганізації системи профспілкового туризму. У 1991 р. було створено Українське акціонерне товариство з туризму та екскурсій «Укпофтур», яке здійснює координацію профспілкового туризму в країні. Паралельно з реорганізацією та трансформацією існуючих туристичних підприємств масово утворюються альтернативні господарські одиниці в туристичній галузі. Виникла необхідність регулювання цього процесу. У 1992 році координацію туристичної діяльності взяв нас себе Державний комітет України по туризму, який було реорганізовано згодом у Державну туристичну адміністрацію України, потім цими питаннями займалося міністерство культури і туризму України. Зараз питання координації туристично-екскурсійної діяльності Міністрство інфраструктури України

Важливим кроком стало прийняття у вересні 1995 р. Закону України «Про туризм», що визначив стратегію й конкретні завдання розвитку туристичної сфери. На його основі прийнятий ряд актів, Програм розвитку туризму. Указами Президента України в 1996 р. утворений Фонд і розроблений Національна система туристсько-екскурсійних маршрутів «Намисто Славутича». В 1997 р. Україна ввійшла в ряди членів Всесвітньої туристичної організації, а роком пізніше ухвалено рішення 27 вересня відзначати на державному рівні День туризму. В 2003 році було прийнято Закон України «Про внесення змін і доповнень в закон України «Про туризм».

На початку XXI ст. здійснено ряд заходів з спрощення подорожей для іноземних туристів: скасована їхня реєстрація в управліннях внутрішніх справ, створені консульські пункти із правом оформлення дозволів на в'їзд в Україну.

Серед проблем організації екскурсійної роботи слід відзначити розвал розгалуженої системи курсів підвищення кваліфікації, шкіл екскурсоводів. Зникла практика постійного прослуховування екскурсоводів на маршрутах поновлення текстів екскурсій. Існує також проблема обліку і реального уявлення про ситуацію у сфері екскурсійного обслуговування, що вимагає запровадження ефективного менеджменту і маркетингу на сонові сучасних здобутків теорії та практики екскурсійного обслуговування.