Основні групи профорієнтаційних методів

Можна умовно виділити чотири групи методів у відповід­ності з визначеними раніше основними задачами профорієн­тації: інформаційно-довідковими, діагностичними (спрямова­ними на самопізнання особистості), методами морально-емо­ційної підтримки оптанта і методами прийняття рішення та по­будови перспектив професійного розвитку особистості. Знання та оволодіння цими методами не тільки багато в чому забезпе­чують ефективність професійного самовизначення людини, але й також сприяють кращому розумінню сенсу виконуваної робо­ти самого психолога, сприяють і його власному самовизначен­ню.

І. Інформаційно-довідкові, освітні методи передбачають: професіограми - короткий опис професій (проблема полягає у тому, що традиційні професіограми важко «сприймаються» ба­гатьма школярами, тому важливо знайти більш компактні і зро­зумілі форми опису професій); довідкова література (за умови достовірності такої довідкової інформації); інформаційно-пошу­кові системи (з метою оптимізації пошуку професій, навчаль­них закладів та місць роботи - ручні, електронні, комп'ютери­зовані); професійна реклама та агітація (за умови достовірності, оперативності і привабливості для тих, кому яка реклама при­значена); екскурсії школярів на підприємства та у навчальні заклади (за умови завчасного підбору і підготовки кваліфікова­них ведучих та екскурсоводів); зустрічі школярів із фахівцями різноманітних професій (за умови спеціального відбору і психолого-педагогічної підготовки таких фахівців за професією); пізнавальні та освітні лекції про шляхи вирішення проблем самовизначення; профорієнтаційні уроки із школярами як си­стема занять (а не як окремі «заходи»); навчальні фільми та відеофільми; використання засобів масової інформації (ЗМІ) може бути достатньо ефективним, але при обов'язковому враху­ванні їх специфіки (специфічних особливостей спілкування з телеаудиторією);різноманітні «ярмарки професій» та їх моди­фікації, які вже показали свою ефективність у профорієн­таційній допомозі не тільки безробітним, але й випускникам шкіл.

II. Методи професійної психодіагностики: бесіди інтерв'ю закритого типу (за чітко визначеними питаннями); відкриті бесіди-інтерв'ю (з можливістю деякого відволікання від заготовлених раніше питань; такі бесіди дають про оптанта більше інформації, ніж традиційне тестування); опитувальники професійної мотивації (фахівці вважають, що для оптантів, які обирають масові професії, тобто придатні для більшості, це важливіша діагностика, ніж визначення здібностей до про­фесії); опитувальники професійних здібностей - їх потрібно застосовувати надзвичайно вибірково; для їх використання та інтерпретації результатів потрібна особлива підготовка психо­лога; ці опитувальники виправдовують себе стосовно професій з особливими умовами праці; для більшості ж професій профпридатність формується під час самої трудової діяльності; «особистісні» опитувальники. Потрібна особлива підготовка психолога-профорієнтатора для їх використання - розуміння сен­су і обмежень застосування такого типу опитувальників; справжній особистісний тест - це вчинок людини у значимі моменти життя та у звичайних життєвих ситуаціях. Таким чи­ном, тест на «особистісність» - це, з одного боку, вчинок гло­бального масштабу, а з іншого - це прояв своєї моральної по­зиції у життєвих «дрібницях », тобто дуже складно оцінити осо­бистість у звичайному режимі життя; проективні особистісні тести (потрібна особлива підготовка й стажування для їх вико­ристання); методи спостереження - це один із основних нау­ково-практичних методів роботи психолога (за умови володіння цим методом, тобто виділення чіткого об'єкту і параметрів спо­стереження, способів спостереження й фіксації результатів, способів інтерпретації результатів та ін.); збирання опосеред­кованої інформації про оптанта від знайомих, родичів, друзів, педагогів та інших фахівців (за умови тактовності та етичної коректності такого опитування, коли отримання опосередкова­ної інформації не ставить знайомих та друзів оптанта у незруч­не становище); психофізіологічні обстеження (в широкій прак­тиці вони мають сенс для професій, пов'язаних з особливими умовами праці, а у спеціальних дослідженнях можуть бути ви­користані для самих різноманітних видів трудової діяльності); «професійні проби» у спеціально організованому навчальному процесі типу «F-тесту» японського професора С.Фукуями. Вони зазвичай вимагають дуже великих матеріальних затрат (створення майстерень, забезпечення «зацікавленості» фірм та організацій і т.п.) і, нажаль, не дуже підходять до наших умов; використання різноманітних ігрових та тренінгових ситу­ацій, де моделюються різноманітні аспекти професійної діяль­ності (наприклад, особливості спілкування, морального вибо­ру). Це дозволяє будувати прогнози відносно майбутньої про­фесійної поведінки учасників цих процедур; дослідження і спо­стереження за працівником безпосередньо у трудовій діяль­ності (наприклад, коли людину беруть на роботу з випробуваль­ним терміном); використання для дослідження працівника різноманітних тренажерів, де не тільки відпрацьовуються тру­дові навички, а й вивчається та прогнозується сама готовність засвоювати нові професійні дії.

III. Методи морально-емоційної підтримки оптантів: групи спілкування (у профорієнтації частіше використовують­ ся для створення сприятливої атмосфери взаємодії). Своєрідною формою розвитку подібних груп стосовно профорієнтаційної проблематики стали «клуби тих, хто шукає роботу» та їх можливі модифікації, де у сприятливій психологічній атмосфері вдається більш ефективно розглядати і власне профорієнтаційні питання; тренінги спілкування (інколи дозволяють оптантам засвоїти деякі комунікативні навички поведінки під час прийому на роботу, на екзаменах та у різних ділових контактах); складні методи індивідуальної та групової психотерапії, (гештальтгрупи, логотерапія та ін.). Інколи вони допомагають оптанту краще усвідомити сенс діяльності, що обирається або сенс самого процесу самостійного вирішення проблем, пов'язаних із самовизначенням; ці методи вимагають особливої підготовки психолога; публічні виступи, які можуть сформувати серйозну мотиваційну основу самовизначення у деяких людей; профоріоєнтаційні та профконсультаційні активізуючі методи (ігри) з елементами психотренінгу; різноманітні позитивні (успішні) приклади самовизначення, на які може посилатися психолог з метою підвищення впевненості оптанта у принциповій можливості вирішення власних проблем.

IV. Методи надання допомоги у конкретному виборі та прийнятті рішення: побудова «ланцюга» основних ходів (послідовних дій), які забезпечують реалізацію намічених цілей і перспектив, дозволяють наглядно (на папері) уявити оптанту і психологу можливі життєві перспективи (траєкторії) самовизначення; побудова системи різноманітних варіантів дій оп­танта (у вигляді своєрідних «дерев» та «гілок»), які ведуть до визначення мети, дозволяють виділити найбільш оптимальні варіанти професійних перспектив (траєкторій); використання різноманітних схем альтернативного вибору із наявних варіантів вибору професії, навчального закладу або спеціальності у конкретному закладі (зазвичай використовуються на заключних етапах профорієнтації).

Така класифікація методів вважається загальною, оскіль­ки відповідає задачам професійної орієнтації і включає в себе частково методи роботи інших складових (напрямків) системи профорієнтаційної роботи.