ПОРЯДОК РОЗРОБКИ І ОФОРМЛЕННЯ ТАБЛИЧНИХ БОЙОВИХ ДОКУМЕНТІВ

Цифровий матеріал, як правило, повинен оформлюватись у формі таблиць. Для виготовлення таблиць використовується папір формату АЗ, або А4, або вільне місце на карті.

Кожна таблиця, крім реквізитів, які визначені у розділі 1, повинна мати заголовок. Заголовок та слово "Таблиця" починаються з великої літери. Заголовок не підкреслюється.

Заголовки граф таблиць повинні починатись з великих літер, підзаголовки з малих, коли вони складають одне речення з заголовком, та з великих, коли вони самостійні.

Таблицю з великої кількістю рядків дозволяється переносити на другий аркуш. При переносі таблиці на другий аркуш (сторінку) заголовок розміщують тільки над її першою частиною, над іншими частинами пишуть слово "Продовження".

Таблицю з великою кількістю граф допускається поділяти ми частини та розміщувати одну частину під іншою у межах однієї сторінки.

Якщо текст в графі таблиці повторюється і складається з одного слова, то дозволяється заміняти його лапками, якщо з двох і більш слів, то при першому повторенні його заміняють словами "Те саме", а далі лапками. Ставити лапки замість цифр, що повторюються, не дозволяється. Якщо цифрові або інші дані в будь-якому рядку не приводяться, то в ньому ставиться прочерк.

ЛЕКЦІЯ № 20

Тема № 16. Ведення бойових дій підрозділами ППО СВ.

Заняття № 1.Ведення бойових дій зенітними підрозділами в обороні.

Ведення бойових дій зенітними підрозділами в обороні.

Ведення бойових дій зенітними підрозділами в особливих умовах.

Зміст роботи командира підрозділу в ході бойових дій.

ВСТУП

Досвід локальних війн та конфліктів підтверджуй те, що успішне ведення бойових дій військами ППО СВ в значній мірі будуть визначатися рівнем підготовки особового складу батарей, взводів, обслуг (екіпажів). Це вимагає від офіцерів військ ППО СВ твердих знань і навичок з питань організації бойових дій і вмілого управління підлеглими підрозділами в ході бойових дій. Організувати і підготувати доручені підлеглі підрозділи до бойових дій і досягти найбільш повного використання бойових можливостей О і ВТ підрозділу не представляється можливим без чіткого розуміння і знань питань організаційно-штатних структур і бойових можливостей підлеглих підрозділів, а також вмінь проводити розрахунки бойових можливостей і будувати бойові порядки в різних умовах обстановки згідно з завданням, замислом дій підрозділів, що прикриваються і очікуваними діями повітряного противника

1. ВЕДЕННЯ БОЙОВИХ ДІЙ ЗЕНІТНИМИ ПІДРОЗДІЛАМИ В ОБОРОНІ

Послідовність та порядок розгортання підрозділів ППО в обороні залежать від способів переходу військ, що прикриваються, до оборони.

Оборона може готуватися завчасно або організовуватися в ході бою, в умовах відсутності зіткнення з противником або безпосереднього зіткнення з ними.

У відсутності безпосереднього зіткнення з противником підрозділи ППО, які переходять до оборони, займають позиційні райони звичайно одночасно з підрозділами, які прикриваються, або з незначним їх випередженням. Частина сил та засобів ППО виводиться з частинами прикриття та передовими загонами (загоном) у смугу забезпечення.

При переході до оборони в умовах безпосереднього зіткнення з противником бойові дії підрозділів ППО можуть починатися з відбиття раптових ударів повітряного противника у бойових порядках, в яких вони вели попередні бойові дії. У майбутньому здійснюється їх перегрупування відповідно до прийнятого рішення на протиповітряну оборону.

У продовж висування та зайняття ПР зенітні підрозділи повинні бути готові в будь-який момент до відбиття раптових ударів повітряного противника.

При проведенні контратак протиповітряна оборона військ, які контратакують, підсилюється при висуванні їх на рубіж (рубежі) контратаки, розгортанні на цьому рубежу (рубежах) і в ході контратаки.

Успіх протиповітряної оборони військ, які здійснюють прикриття, при нанесенні контратаки визначається: проведенням рішучого маневру зенітними підрозділами на рубіж контратаки; побудовою раціонального угруповання штатних засобів ППО з урахуванням засобів підсилення; ретельною організацією взаємодії між ними та військами, які прикриваються.

Для введення противника в оману щодо справжнього положення бойового порядку підрозділів ППО в обороні організуються дії кочуючих підрозділів; дії підрозділів із засідок; обладнуються хибні позиції; вживаються демонстративні дії.

Зенітні ракетні (артилерійські) підрозділи до початку бойових дій вогонь по окремим літакам (вертольотам) противника ведуть черговими підрозділами (обслугами), як правило, по команді командира частини (підрозділу).

З початком наступу противника і масованих нальотів його авіації підрозділ у взаємодії з іншими засобами протиповітряної оборони відбиває удари з повітря по команді командира частини (батареї) або самостійно.

При маневрі зенітний підрозділ висувається на нову СП (ВП) по сигналу з командного пункту частини (батарейного командирського пункту), як правило, по заздалегідь розвіданому та підготовленому маршруту.

У випадку прориву піхоти та танків противника у район СП (ВП) вони знищуються вогнем зенітних гармат (установок) та гранатометів. Особовий склад зенітних підрозділів повинен бути навчений постановці протитанкових мін на танконебезпечних напрямках. При одночасних діях піхоти, танків та авіації противника атаки піхоти відбиваються виділеними гарматами (установками) та вогнем стрілецької зброї. Зенітний підрозділ повинний у всіх випадках своїм вогнем відбити удар літаків противника та наполегливо обороняти позицію, яку він займає, від наземного противника.

З початком вогневої підготовки противника і в ході оборони командир зенітного підрозділу з о б о в' я з а н и й:

особисто вести спостереження за діями повітряного та наземного противника і своїх військ;

вести вогонь з максимальною напругою, винищуючи в першу чергу літаки, які наносять удар з малих висот і вертольоти вогневої підтримки;

при одночасних діях піхоти, танків і авіації призначити гармати (обслуги) для знищення піхоти і танків;

після відбиття атаки противника і нальоту авіації прийняти заходів до швидкого відновлення готовності підрозділу до ведення вогню, поповненню боєприпасів, відновленню зруйнованих фортифікаційних споруд та інженерних загороджень;

організувати евакуацію тяжкопоранених;

про результати бою доповісти безпосередньому командиру та з його дозволу здійснити маневр на запасну позицію.

В обороні особливе значення мають підготовка та здійснення маневру з метою підсилення прикриття загальновійськових підрозділів, які проводять контратаки проти противника, який вклинився, і періодична зміна позицій з метою підвищення живучості зенітних підрозділів. При підготовці маневру зенітному підрозділу визначаються: мета маневру; район позиції; маршрут руху; порядок зміни позицій; сигнали на пересування; час готовності.

При веденні маневреної оборони підрозділ ППО відповідно до замислу дій частин (підрозділів), які прикриваються, веде бій, як правило, на деяких рубежах, послідовно відходячи з одного на інший, широко застосовуючи дії із засідок і у вигляді кочуючого підрозділу. На кожному рубежі підрозділ (обслуга) займає позицію всередині (або під прикриттям) опорних пунктів загальновійськових підрозділів.

Бойовий порядок підрозділів будується з урахуванням ешелонування в глибину. Система вогню повинна забезпечити максимальне винесення зон поразки (вогню) в бік противника та взаємне прикриття підрозділів. Маневр підрозділів здійснюється поетапно на заздалегідь підготовлені позиції тільки з дозволу старшого командира.

При зміні військ, які обороняються, протиповітряна оборона організується по рішенню старшого начальника. Отримав наказ на зміну, командир підрозділу ППО спільно з командиром підрозділу, який змінюється, проводить рекогносцировку позиційних районів і погоджує з ним час та порядок зміни, організацію управління і зв'язку, терміни і порядок сумісної роботи підлеглих командирів по організації зміни.

При зміні в призначені райони в першу чергу висуваються підрозділи розвідки, забезпечення руху та управління, підрозділи протиповітряної оборони частин і підрозділів першого ешелону. Підрозділи ППО, які обороняються в смузі забезпечення та на передовій позиції, змінюються в останню чергу.

Підрозділи протиповітряної оборони військ, які змінюються, залишають позиційні райони після того, як знов прибулі механізовані та танкові підрозділи зроблять зміну, займуть свої позиції, організують систему вогню та управління. Встановлені лінії провідного зв'язку зазвичай не знімаються, а передаються прибулим підрозділам ППО, які розгортають ідентичні засоби зв'язку підрозділам, що змінюються.

Управління всіма підрозділами ППО в період зміни покладається на командира підрозділу ППО військ, які змінюються. Він управляє ними в разі переходу противника в наступ в час зміни, при цьому йому підпорядковуються прибулі для зміни підрозділи ППО.

Підрозділам ППО при зміні передаються необхідні документи від підрозділів, які змінюються. Зміна може бути оформлена актом. Моментом закінчення зміни вважається доповідь командира підрозділу ППО, який змінюється, про зміну своєму безпосередньому командирові (начальникові).

При відході з розгортанням на проміжних рубежах підрозділи протиповітряної оборони прикривають відхід головних сил ар'єргардів, діючи в їх похідному та бойовому порядках. Для прикриття частин (підрозділів) на проміжних рубежах, а також при проходженні ними перевалів, тіснин, мостів, переправ, великих населених пунктів і вузлів доріг підрозділи протиповітряної оборони можуть в цих місцях розгортатися та займати позиційні райони (стартові, вогневі позиції).

При отриманні даних про установку дистанційних мінних полів в ході бойових дій в районі розташування підрозділу командир організує дорозвідку та вихід з замінованої ділянки. Розмінування ведеться нештатною групою, яка створюється у кожній батареї, роті, окремому взводі, пункті управління та обладнується засобами розмінування.

При обороні водної перешкоди основні зусилля зенітних підрозділів зосереджуються на прикритті загальновійськових частин і підрозділів, які обороняються, на ділянках, найбільш придатних для форсування, і на прикритті других ешелонів і резервів.

Бойовий порядок підрозділів ППО будується з урахуванням ураження повітряного противника, як на підступах до водної перешкоди, так і над нею.

Прикриття підрозділів, які займають острови, підсилюється зенітними підрозділами малої дальності та ближньої дії.

При обороні плацдармів зенітні підрозділи повинні забезпечувати прикриття військ, які обороняють ці плацдарми та переправи до них.

При обороні морського узбережжя основні зусилля зенітних підрозділів зосереджуються на прикритті військ на ділянках узбережжя, придатних для висадки десанту, завчасній підготовці маневру частиною засобів ППО з метою підсилення ППО загальновійськових підрозділів, які призначені щодо знищення повітряних десантів і аеромобільних військ противника.

Бойовий порядок підрозділів ППО будуються в безпосередній близькості від берегу моря. Вогонь по літакам противника, які підтримують свій морський десант, відкривається, як правило, з граничних відстаней. Особлива увага приділяється виявленню та знищенню цілей, які низько летять з напрямку моря.

При обороні міста (населеного пункту) основні зусилля зенітних підрозділів зосереджуються на прикритті військ які діють на підступах до міста. При обороні безпосередньо в місті СП (ВП) позиції зенітних підрозділів вибираються, як правило, на окраїнах міста, майданах, перехресті вулиць, бульварах, стадіонах, а ПЗРК і зенітних кулеметних установок на дахах будівель.

При організації ППО в місті (населеному пункті) пости повітряного спостереження розташовуються на високих спорудах.

При прикритті військ, які обороняються в горах, основні зусилля зенітних підрозділів зосереджуються на прикритті частин та підрозділів, які обороняються на головному напрямку, а також перевалів, гірських проходів, вузлів доріг і переправ через гірські річки. Особлива увага приділяється організації боротьби з цілями, які низько летять уздовж русел річок, і повітряними десантами противника.

На бойові дії підрозділів ППО при обороні в горах здійснює вплив: роз'єднаність угруповань військ і об'єктів, які прикриваються, їх прив'язаність до доріг; відсутність суцільної зони розвідки повітряного противника; обмежена кількість районів, придатних для розгортання у бойовий порядок; обмежена кількість доріг, а також важке пересування по ним; можливість створення гірських обвалів і завалів; наявність скельного ґрунту та складність інженерних робіт.

При організації маневру підрозділами ППО в гірських умовах треба враховувати прохідність доріг, тунелів і перевалів, можливість їх безперешкодного подолання.

Місця розташування ПУ вибираються з урахуванням вигідного розташування СРЦ, їх позиції вибираються в районах, які забезпечують найменші перешкоди від місцевих предметів, особливо на основних напрямках. При цьому зони видимості радіолокаційних засобів повинні взаємно перекриватися, а дальності виявлення - забезпечувати постановку вогневих завдань підрозділам на максимальних відстанях. В підрозділах створюються підвищені запаси ракет, боєприпасів, пального, інших матеріальних засобів.

На бойові дії зенітних підрозділів зимою здійснює вплив: важко доступний характер місцевості; обмежена кількість доріг і придатних позиційних районів; сніжні заноси та температури, які ускладнюють проведення маневру та своєчасну зміну позицій; обмерзання, яке ускладнює технічне обслуговування озброєння та бойової техніки; сильне повітря та сніжні бурі, які ускладнюють ведення вогню; складність орієнтування при виборі позиції.

У цих умовах особлива увага приділяється підготовці підрозділів ППО до тривалого самостійного ведення бойових дій.

З цією метою у підрозділах ППО створюються підвищені запаси ракет, боєприпасів та інших матеріальних засобів. Бойові порядки будуються з урахуванням кругового прикриття, із зосередженням вогню на найбільш імовірних напрямках нальотів повітряного противника.

Під'їзди до стартових (вогневих), технічних позицій та командних пунктів маскуються. Особовий склад забезпечується маскувальним одягом. Бойова та інша техніка фарбується під фон місцевості.

Під час снігопадів, туману посилюється безпосередня охорона командного пункту і позицій зенітних підрозділів від нападу розвідувально-диверсійних груп противника.

В період снігопадів вчасно очищаються окопи від снігу, приймаються заходи щодо захисту механізмів озброєння і техніки від проникання в них снігу та вологи. Кабелі на вогневих позиціях прокладаються без крутих згонів.

2. ВЕДЕННЯ БОЙОВИХ ДІЙ ЗЕНІТНИМИ ПІДРОЗДІЛАМИ В ОСОБЛИВИХ УМОВАХ

Особливості дій зенітного підрозділу при прикриттi загальновійськових частин і підрозділів в наступальному бою на приморському напрямку будуть визначатися наявністю відкритого приморського флангу, частим форсуванням частинами і підрозділами, які прикриваються, широких гирл рік, заток, і подоланням ними заболочених прибережних ділянок місцевості, необхідністю прикриття морських десантів, частин і підрозділів, які проводять протидесантну оборону та інших об'єктів.

При організації бойових дій зенітного підрозділу, який діє уздовж морського узбережжя, особливу увагу слід звернути на розвідку і боротьбу з засобами повітряного нападу противника, які діють на малих і гранично малих висотах з боку моря.

На бойові дії в місті впливають: трудність вибору позицій та здійснення маневру; великий рівень перешкод роботі радіолокаційних засобів у зв'язку з наявністю великої кількості місцевих предметів; зниження розвідувальних і вогневих можливостей підрозділів; небезпека поразки від руйнування будівель і споруд.

При підготовці бойових дій командир підрозділу повинен вивчити план міста, визначити місце можливих позицій і маршрути руху до них.

Під час бою в місті зенітні ракетні та радіолокаційні підрозділи розгортаються, як правило, на його окраїнах, площах, стадіонах і парках; зенітні артилерійські підрозділи можуть розташовуватися на відкритих ділянках міської забудівлі; зенітні відділення ПЗРК можуть займати позиції на дахах будинків.

На бойові дії підрозділів ППО в горах впливають: сильно пересічений рельєф місцевості, який створює умови для прихованого підходу авіації противника, особливо уздовж долин і міжгір'я; наявність великих кутів закриття та екранований вплив гір на роботу радiоелектронних засобів; обмежена кількість доріг і районів, зручних для розгортання в бойовий порядок, велика кількість крутих спусків і підйомів; різькі зміни погоди; можливість обвалів і тривалого застою отруйних речовин у долинах і міжгір'ях; наявність скельного грунту і складність проведення інженерних робіт щодо укриття бойової техніки і особового складу; зниження потужності двигунів і підвищення витрати пального.

При веденні бойових дій в горах позиції підрозділів ППО вибираються, як правило, уздовж доріг, міжгір'я, русел рік, на перевалах, гірських плато, підвищеннях і терасах, які забезпечують радіолокаційне та візуальне спостереження, можливість взаємного прикриття та своєчасне відкриття вогню по повітряним цілям, які з'являються раптово. Вони повинні вибиратися на безпечній відстанi від можливих каменепадів, обвалів, сніжних та селевих лавин, а також гірських рік і водосховищ. Iнтервали та дистанції між позиціями можуть змінюватися в чималих межах.

При неможливості вибору СП з круговим обзором її вибирають з таким розрахунком, щоб РЛС забезпечували секторний обзір у бік найбільш імовірного напрямку польотів повітряного противника. При недостатніх розмірах майданчиків для позицій взаємна відстань між БМ, ПУ та РЛС можуть бути меншими.

Під час рекогносцировки особлива увага звертається на вибір позиції, яка б забезпечувала пряму радiовидимість з КП старшого командира (начальника), на стан доріг та їх прохідність в дощову погоду, при снігопадах і в ожеледь. При обладнанні СП в необхідних випадках влаштовуються майданчики для посадки вертольотів, які доставляють ракети і пальне.

Зенітні батареї (взводи, відділення ПЗРК) можуть придаватися частинам (підрозділам), які діють на окремих самостійних напрямках. Особлива увага приділяється організації боротьби з цілями, які низько летять, що діють уздовж русел рік і повітряними десантами противника.

Для відбиття нальотів повітряного противника на малих висотах і непроглядних напрямках, на вершинах, гребнях і схилах гір організуються дії стрілків-зенiтників або зенітних установок із засад.

При діях в горах створюються більші запаси ракет, пального та інших матеріальних засобів.

При організації бойових дій у горах командир підрозділу окрім вирішення загальних питань повинен вивчити особливості місцевості та напрямків, які вигідні для дій підрозділу, ретельно визначити відповідальні сектори в залежності від рельєфу та довести їх до особового складу.

Командир обслуги (відділення) з о б о в' я з а н и й: ретельно розвідати маршрут висування на позицію; підготувати майданчик для розгортання БМ (установки, гармати, станції), вивести та перевести її в бойове положення; довести обслузі відповідальний сектор стрільби (розвідки) та поставити завдання щодо інженерного обладнання та тактичного маскування позиції.

При веденні бойових дій взимку необхідно враховувати: важкодоступний характер місцевості; обмежену кількість доріг; сніжні заноси, які знижують маневрені можливості підрозділу; низькі температури, обмерзання та хуртовини, які ускладнюють технічне обслуговування озброєння та техніки; сильні вітри і сніжні хуртовини, які ускладнюють ведення вогню; труднощі орієнтування на марші та при виборі позиції.

Позиції при діях взимку вибирають, зазвичай, поблизу доріг і маршрутів переміщення.

Підрозділи ППО переміщуються по шляхам, які підготовлені військами, або по розвіданим малосніжним ділянкам місцевості. При зайнятті позицій вони рухаються по сліду головної машини. Окопи та укриття на позиції влаштовуються напівзаглибленого та насипного типів, з використанням снігу та льоду. Бойова та інша техніка фарбується під фон місцевості.

При організації бойових дій взимку командир підрозділу окрім проведення звичайних заходів з о б о в' я з а н и й: ретельно вивчити місцевість для вибору позиції та пункту управління; прийняти заходіви для забезпечення безпечної дії бойової техніки та озброєння в умовах низьких температур; вчасно забезпечити підрозділ маскувальними засобами, засобами підвищення проходимості та буксирування; прийняти заходи проти обморожування особового складу; регулярно забезпечувати особовий склад гарячим харчем і чаєм; суворо слідкувати за запасом продовольства та пального, які не повинні знижуватись.

Командир обслуги (відділення) з о б о в' я з а н и й: розчистити від снігу (сніжних заносів) маршрут виходу на позицію та місце для гармати (установки, станції); підготувати їх до стрільби (бойової роботи); слідкувати за правильним застосуванням мастил для деталей та агрегатів; по вказівці командира підрозділу зробити інженерне обладнання позиції, не допускати обморожування особового складу і забезпечити його своєчасне зігрівання.

У лісі ускладнений маневр підрозділів ППО, спостереження за повітряним противником, особливо за літаками і вертольотами, які летять низько, вибір вогневих позицій і позицій радіолокаційних станцій.

При діях у лісі позиції вибираються на узліссях, галявинах, вирубках, висотах, широких просіках та в дрібноліссі, з яких повинні забезпечуватися відкриття вогню і обстріл літаків та вертольотів противника. Для ведення розвідки оптичними приладами обладнуються спостережні пункти на високих деревах і вишках.

При висуванні в лісі приймаються заходіви для захисту антен від ударів суччями і гіллям дерев. Лісні завали і загородження на маршрутах висування на позицію підрозділу, як правило, обминаються або долаються по проробленим проходам.

Для забезпечення своєчасного і безперешкодного зайняття позиції кома

ЗАКЛЮЧЕННЯ

Досвід минулих війн наочно свідчить про зростаючу роль протиповітряної оборони в бою та операції, що набуває ще більшої актуальності у нинішній час, коли ЗПН відводиться головна роль в досягненні цілей операції, та й війни в цілому.

Ось чому так важливо уміти організовувати ефективну протиповітряну оборону загальновійськових частин та з'єднань. Організація протиповітряної оборони проводиться в ході підготовки ППО загальновійськових частин та з'єднань. Ця обставина і зумовлює актуальність сьогоднішньої лекції.