Умови виникнення та суть ринку.

2. Структура та інфраструктура ринку.

3. Суть та механізм дії закону попиту й пропозиції.

4. Еластичність попиту й пропозиції.

5. Місце і роль конкуренції в системі ринкового механізму.

Економічні терміни та категорії: ціна, попит, пропозиція, конкуренція, крива попиту, крива пропозиції, ціна рівноваги, еластичність попиту, еластичність пропозиції, гранична корисність, альтернативні витрати, валові витрати, постійні витрати, змінні витрати, середні витрати, собівартість, прибуток, ефективність, суспільні блага, монополія.

–1–

В загальному вигляді ринок визначається як стихійний порядок організації економічної системи тієї, чи іншої країни. Але як показує досвід, саме така організація є найефективнішою. Ринок характеризується передусім тим, що продукт в його умовах створюється не для власного споживання, а для споживання іншими через обмін.

В економічній літературі немає єдиного визначення суті ринку. Багатьма економістами ринок розглядається як фаза обміну процесу відтворення. Окремі автори ототожнюють його з торгівлею або зі сферою обігу. У багатьох визначеннях ринку акцентується увага на системі відносин між людьми. Серед цих визначень найпоширенішими є такі:

— ринок — це інститут, або механізм, що зводить разом покупців (пред’явників попиту) і продавців (постачальників окремих товарів і послуг);

— ринок означає групу людей, що вступають у тісні ділові відносини і укладають важливі угоди щодо будь-якого товару;

— ринок — це відносини між людьми, що проявляються через обмін, який функціонує на ґрунті законів товарного виробництва і обігу.

Основними соціально—економічними умовами виникнення і функціонування ринку є, по-перше, суспільний поділ праці, завдяки якому відбувається спеціалізація виробників на виготовленні тих чи інших конкретних продуктів, і, по-друге, економічне відособлення окремих виробників як власників.

Спеціалізація товаровиробників дає змогу кожній особі і кожній сфері суспільної діяльності з найбільшою вигодою використати кожну специфічну відмінність кваліфікації і ресурсів. Спеціалізація також викликає підвищення продуктивності праці. Більше того, спрощення функцій, яке стало можливим в результаті спеціалізації, полегшує впровадження механізації івикористання капіталу, що економить працю. В той же час вона допомагає уникнути дублювання знарядь праці, неминучого тоді, коли кожному робітникові необхідно переходити від однієї роботи до іншої.

Необхідною умовою ефективного функціонування ринку є також багатоманітність форм власності і видів господарювання, серед яких, як показує світовий досвід, чільне місце займає приватна власність. Крім того, до важливих умов функціонування ринкової економіки необхідно також віднести: свободу вибору (як споживчого, так і підприємницького); наявність особистого інтересу; конкуренцію; реальну дієздатність товарно—грошового інструментарію, в першу чергу грошей, цін та розвинутість ринкової інфраструктури — різного роду бірж та їх інститутів, маркетингових служб, інформаційно—посередницьких та інших фірм.

–2–

Ринок як складне полісистемне утворення має надзвичайно багату структуру. Його складовими є ринки – товарів, капіталу, фінансово-кредитний, валютних, трудових ресурсів, інформації, так званий тіньовий, а також ринкова інфраструктура.

Кожний з перелічених елементів здатний функціонувати в так званому автономному режимі і тому має свою структурну побудову. Всі вони взаємодіють як частини єдиної системи, оскільки органічно пов'язані між собою в становленні і розвитку.

Ринкове середовище розмежовується за політико—адміністративними ознаками: ринки окремих областей, територій, регіонів, країн, світовий ринок. Крім того, в рамках конкретного ринкового середовища можуть функціонувати агенти різних форм власності і господарювання. Відповідно до цього ринок характеризується за критерієм конкурентоспроможності функціонуючих суб'єктів господарювання.

Відправною точкою ринкової структури є ринок товарів. Макроекономічні складові його — це ринки споживчих товарів і послуг, інвестицій та капіталу тощо.

Важливо звернути увагу на те, що надзвичайно важливим і складним структурним утворенням ринкової економіки є ринкова інфраструктура.

Інфраструктура - сукупність галузей і підприємств, зайнятих обслуго­вуванням суспільного виробництва. Розрізняють виробничу і невиробничу (соціальну) інфраструктуру.

Під інфраструктурою ринку розуміють систему державних, приватних і суспільних інститутів (організацій, установ), що обслуговують інтереси суб’єктів ринкових відносин і забезпечують їх ефективну взаємодію.

Основні функції ринкової інфраструктури полягають в тому, що вона через свої елементи: а) здійснює правове і економічне консультування підприємців і захист їх інтересів в державних і приватних структурах; б)забезпечує фінансову підтримку кредитування, включаючи лізинг, аудит, страхування нових господарських формувань тощо; в)сприяє матеріально-технічному забезпеченню і реалізації продукції підприємств; г)регулює рух робочої сили; д)створює необхідні умови для ділових контактів підприємців; е)здійснює маркетингове, інформаційне та рекламне обслуговування та інше.

Ці функції реалізуються через відповідні елементи ринкової інфра­структури, які можна згрупувати у наступні три блоки: 1)організаційно-технічна інфраструктура, куди входять товарні біржі і аукціони, торгівельні дома і торгові палати, холдінгові і брокерські компанії, інформаційні центри і ярмарки, пункти прокату і лізингу, державні інспекції, різного роду асоціації підприємців і споживачів, транспортні комунікації і засоби оперативного зв'язку; 2)фінансово-кредитна інфраструктура ринку, куди входять банки, фондові і валютні біржі, страхові і інвестиційні компанії, фонди профспілок та інших суспільних організацій, тобто усі ті, хто може і займається мобілізацією тимчасово вільних грошових ресурсів, перетворює їх в кредити, а потім і в капіталовкладення; 3)організаційно-дослідницька інфраструктура ринку включає наукові інститути, що вивчають ринкові проблеми: інформаційно-консультативні фірми, аудиторські організації, спеціальні учбові заклади. Інститути і організації, що входять в цю інфраструктуру вивчають динаміку ринкової ситуації, розробляють стратегію і такти поведінки підприємців на ринку, розробляють прогнози для уряду і підприємців, моделюють наслідки тих чи інших рішень, консультують, улагоджують конфлікти між партнерами, готують економістів, менеджерів і спеціалістів по маркетингу.

Існує спеціалізована інфраструктура, яка забезпечує ефективне функціонування окремих ринків – товарів, капіталів, праці (аукціони, торгово-промислові палати, біржі, торгові доми, ярмарки, служби маркетингу, комерційне—інформаційні центри, брокерські, страхові, аудиторські, холдінгові компанії тощо.)

Основними елементами ринкової інфраструктури є банки і біржі.

–3– –4–

Як відомо, основними елементами ринкового механізму господарювання є попит, пропозиція та ціна.

Попит -являє собою потребу в певному товарі, що забезпечена грошима. Розмір попиту визначається кількістю товарів, яка може бути реалізована на ринку за існуючими цінами.

Пропозиція - це сукупність товарів, які представлені на ринку. Її розмір визначається кількістю товарів, що пропонуються для продажу в певний період часу за існуючими цінами.

Ринкова ціна — це ціна, що встановлюється на ринку. Розрізняють ціни попиту, пропозиції і рівноваги. Під ціною попиту розуміють граничну максимальну ціну, за яку покупці ще згодні брати товар, а під ціною пропонування — граничну мінімальну ціну, за яку продавці ще готові пропонувати свій товар. Ціна рівноваги — це ціна, за якої розмір попиту дорівнює розміру пропозиції.

Між цими економічними категоріями існує тісний взаємозв'язок, що виражений в законах попиту й пропозиції.

Закон попиту фіксує залежність попиту від ціни. Чим вища ціна, тим менше купують товарів. Це можна .зобразити графічно.

Р — ціна, Q — кількість товарів, що купується.

Із графіку стає очевидним, що при більш високій ціні Р відповідає менший попит Q, а більш низькій ціні Р відповідає більший попит Q. Графік називається кривою попиту.

Залежність між кількістю товару, що купується на ринку та зміною цін на нього називається еластичністю попиту. Попит може бути еластичним, нееластичним або одиничним в залежності від того, збільшується, скорочується чи зостається незмінною загальна виручка від продажу при зниженні ціни.

Чисельний коефіцієнт еластичності попиту — це частка від ділення проценту збільшення кількості товару, що купується, на величину проценту зниження ціни.

Закон пропозиції фіксує залежність зміни пропозиції від зміни ціни. Чим вище ціни, тим вигідніше виробляти товар і тим більше товарів буде надходити на ринок. Цю залежність можна також зобразити графічно.

Р — ціна, Q — кількість товарів, що надходить до ринку.

Із графіка видно, що меншій ціні Р відповідає менша пропозиція Q, а більш високій ціні Р — більша пропозиція Q. Графік називається кривою пропозиції.

По аналогії з попитом, поняття еластичність пропозиції означає відносну зміну кількості конкретного товару у відповідності зі зміною ринкових цін на нього. Коефіцієнт еластичності пропозиції показує, як змінюється кількість товару, якщо ціна збільшиться чи зменшиться на певний процент.

Цей коефіцієнт визначається діленням відносної зміни кількості товарів на відносну зміну цін.

Графіки попиту й пропозиції можуть бути зображені в одній системі координат.

В точці перетину кривих попит і пропозиція співпадають. Ціна, за якої попит і пропозиція співпадають, називається ціною рівноваги.

–5–

Конкуренція – це елемент ринкового механізму, відношення між товаровиробниками, це боротьба за: сировинні джерела; ринки збуту; вигідні умови вкладення капіталу; за більший прибуток.

Залежно від режиму конкурентної боротьби розрізняють досконалу й недосконалу конкуренцію. Досконала (чиста) конкуренція виникає, коли на ринку діють безліч покупців і продавців, забезпечена однорідність продукції, що продається, вільний доступ фірм на ринок тощо. Жоден продавець або покупець за цих умов не в змозі якимось чином серйозно вплинути на ринкову ціну товару. Цей вид конкуренції є найсприятливішим для оптимального функціонування ринкового механізму.

Недосконала конкуренція виступає у формах монополістичної й олігополістичної конкуренції.

Монополістична конкуренція виникає, коли застосовується широка диференціація продукту, пов'язана або а його особливостями, або з місцем знаходженням продавців чи з особливими послугами, що супроводжують продаж товару. Зменшуючи цінову еластичність попиту за допомогою диференціації продукту, продавець одержує певну монополістичну владу над ним, тобто він може до якоїсь межі підвищувати ціну товару без ризику скорочення обсягу його продажу.

Олігополістична конкуренція виникає, коли однорідну продукцію продають декілька (два – три) продавців. За цих умов кожен з них здійснює свою власну ринкову стратегію, але при цьому повинен враховувати стратегію і дії конкурента.

Конкурентна боротьба зовсім зникає, коли певний товар виробляє і продає тільки одна фірма. В даному випадку має місце монополія.

Питання для самоконтролю.

1. Особливості виникнення та існування ринку.

2. Характеристика інфраструктури ринку.

3. Дія закону попиту.

4. Дія закону пропозиції.

Дайте визначення поняттям:

ціна,

попит,

пропозиція,

конкуренція,

крива попиту,

крива пропозиції,

ціна рівноваги,

еластичність попиту,

еластичність пропозиції,

гранична корисність,

альтернативні витрати,

валові витрати,

постійні витрати,

змінні витрати,

середні витрати,

собівартість,

прибуток,

ефективність,

суспільні блага,

монополія.

Рекомендована література:

Основна:

Мочерний С.В. Основи економічних знань.-К.: Академія, 2000.

Гальчинський А.С., П.С.Єщенко. Основи економічної теорії. - К.: Вища школа, 1995. – с.3-15.

Додаткова:

Крупка М.І., Островерх П.І., Реверчук С.К. Основи економічної теорії : Підручник. – К.: Атіка, 2001.

Основи економічної теорі/ Под ред. Камаева В Д. –М.:Изд-во МГУ им. Н.Є.Баумана,1997.

Мочерний С.В. До питання про предмет політичної економії// Економіка України.-1997. №2.-С.59-66.

Модуль 6

Організація торгово-промислової діяльності

Лекції – 2 години

Самостійна робота - 2 години

Тема 9: Підприємницька діяльність.

(лекція- 2 години)

План:

1. Основні принципи підприємницької діяльності.

2. Підприємства та їх види.

3. Фонди підприємств.