Засновник кафедри пропедевтики внутрішньої медицини Київського медичного інституту, академик Академії наук УРСР

Після закінчення медичного відділення Київського університету стажувався в лабораторії І.П. Павлова. З 1928 по 1951 рік очолював cтворюную їм кафедру пропедевтики внутрішніх хвороб Київського медичного інституту охорони здоров’я (нині – Національнний медичний університет імені О.О. Богомольця).Удосконалював дидактичні прийоми педагогики вищої школи при читанні лекцій та проведенні практичних занять, демострував на лекціях тематичних хворих. Завдяки його блискучому ораторському мистецтву, науковій та клінічній глибині викладення матеріалу українською мовою, на його лекціяї були присутні не тільки студенти, але й числення практичні лікарі.

Наукові праці М.М. Губергрица присвячені нормальній фізіології і патофізіології систем кровообігу, травлення. Він займався розробкою діагностичної методології, у тому числі аускультації серцевих тонів, функції підшлункової залози, особливо симптоматики панкреатиту і апендициту; питанням лікувального харчування, патогенезу виразкової хвороби шлунка, серцево-судинних захворювань, ендокринних розладів. Один із перших впроваджив в клінічну практику, а також в педагогічний процес, метод електрокардіографії. Автор книг «Клінічна діагностика», «Вибрані труди».

Науковий керівник Інституту харчування Міністерства охорони здоров'я УРСР, заступник голови правління всесоюзних і Українського терапевтичного товариства, Заслужений діяч науки УРСР. Нагороджений двома орденами Трудового Червоного прапора та орденом Червоної Зірки.

Малая Любов Трохимівна

(1919-2003)

Видатний терапевт і кардіолог, академік АМН СРСР, Національної академії наук України, АМН України, Герой Соціалістичної праці, Герой України. Кавалер орденів: Вітчизняної війни, Трудового Червоного Прапора, Богдана Хмельницького, Ярослава Мудрого, «Золотая звезда». Нагороджена Державною премією України в галузі науки і техніки за цикл наукових фундаментальних праць з кардіології

Після закінчення в 1938 році Харківського медичного інституту почала свою лікарську діяльність в с. Петровенькі, Іванківського району Луганської області. Л.Т. Мала – учасник Великої Вітчизняної війни. У 1941-1946 рр. – лікар фронтових госпіталів, заступник начальника евакогоспіталю, заступник начальника лікувального відділу Харківського війського округу. Після демобілізації в 1946 році вступила до клінічної ординатури Харківського медичного інституту, з яким пов’язан її трудовий шлях від асистента до професора, академіка. В 1961 році вона очолила кафедру госпітальної терапії Харківського медичного інституту. Вона щедро передавала свій клінічний та науковий досвід студентам, клінічним ординаторам, аспірантам, лікарям. В її лекціях постійно знаходили відображення останні досягнення медицин.

Засновник сучасної провідної школи терапевтів та кардіологів. Підготувала 38 докторів та 188 кандидатів медичних наук. Автор понад 600 наукових праць, у тому числі 26 монографій. Протягом більш ніж 30 років була незмінною головою спеціалізованиї вченої ради з присудження вчених ступенів при Харківському державному медичному університеті. Фундаментальні та клінічні дослідження Любові Трохимівни завжди були спрямовані на вирішення найбільш актуальних проблем медицини.Основні наукові праці присвячені вивченню серцево-судинної системи при атеросклерозі, ролі нейрогуморальних механізмів регуляції у виникненні та прогресування кардіальних захворювань, в тому числі гіпертонічної хвороби, гострого інфаркту міокарда, недостатності кровообігу, проблемам клінічної фармакології. Л.Т.Мала першою в Україні організувала кардіологічне відділення для хворих на гострий інфаркт міокарда, впровадила в практику систему поетапного лікування цих хворих, який включає стаціонарний, санаторно-курортний та амбулаторно-поліклінічний етапи. Л.Т. Мала вперше в нашій країні почала проводити дослідження під егідою ВООЗ у галузі епідеміології та профілактики найпоширеніших хронічних неінфекційних захворювань.

Завдяки організаційному та творчому таланту Л.Т. Малої було створено Науково-дослідний інститут терапії, який в 1993 році був переведений з системи МОЗ України в підпорядкованість АМН України. Л.Т. Мала – засновник та директор Інституту терапії АМН України (1981-2003). Під її керівництвом в Інституті терапії почались активні дослідження з проблем гастроентерології, пульмонології, нефрології, клінічної фармакології. В 2004 році Інституту просвєно ім’я Любові Трохимівні Малої.

Наукова, педагогічна, лікувальна спадщина Л.Т.Малої – вагомий внесок в розвиток вітчизняної і світової медицини.