Заходи по зниженню запасів СДОР

Безпека функціонування хімічно-небезпечних об’єктів залежить від багатьох факторів: фізико-хімічних якостей сировини напівпро-дуктів та продуктів, від характеру технологічного процесу, від конструкції і надійності обладнання, стану контрольно-вимірю-вальних приладів і засобів автоматизації, ефективності засобів проти аварійного захисту та ін.

Крім того, безпечність виробництва, використання, збереження та перевезень СДОР у значній мірі залежить від рівня організації профілактичної роботи, своєчасності і якості планово попереджуючих ремонтних робіт, підготовленості і практичних навичок персоналу, системи нагляду за станом технічних засобів протипожежного захисту.

Аналіз структури підприємств, що виробляють чи споживають СДОР, показує, що у їх технологічних лініях є, як правило, незначна кількість токсичних хімічних продуктів. Значно більша кількість СДОР по об’єму є на складах підприємств.

Це призводить до того, що під час аварій у цехах підприємства у більшості випадків має місце локальне зараження повітря, обладнання цехів, території підприємств. При цьому ураження може отримати в основному виробничий персонал.

При аваріях на складах підприємств, коли руйнуються (пошкод-жуються) великотоннажні ємності, СДОР поширюється за межі підприємства, призводячи до масового ураження не тільки персоналу підприємства, але і населення, розміщеного поблизу хімічно небезпечних підприємств.

У загальному випадку місткість складів СДОР (сировини і товарної продукції) на любому підприємстві визначається у залежності від потрібного запасу, який забезпечує безперебійну роботу підприємства, а також від розумно-допустимого нагромад-ження на виробничій площадці товарної продукції, яка підлягає відправці споживачам.

У підсумок можна сказати, що норми зберігання СДОР на кожному підприємстві визначаються з урахуванням умов їх спожи-вання, виробітку, транспортування, попереджання аварійних ситуацій, профілактичних зупинок, сезонник поставок, а також токсичності і пожежно-вибухової небезпеки.

В середньому на підприємствах мінімальні (не знижувальні) запаси хімічних продуктів створюються на три доби, а для заводів по виробництву мінеральних добрів до 10-15 діб. В результаті на великих підприємствах, а також на складах у деяких портах можуть одночасно зберігатися тисячі тон СДОР.

На виробничих площах чи в транспортних засобах СДОР, як правило, тримають у стандартних ємнісних елементах (алюмінієві, залізобетонні, сталеві оболонки). Найбільш широке використання у наш час одержали ємності циліндричної форми і кульові резервуари. Місткість резервуарів буває різною. Хлор, наприклад, зберігається у ємності місткістю від 1 до 10 тис. т, аміак - від 5 до 30 тис. т, синильна кислота - від 1 до 200 т, окис етилену - у шарових резервуарах об’ємом 800 м³ та більше. Наземні резервуари, як правило розміщу-ються групами. У кожній групі передбачається резервна ємність для перегону СДОР , на випадок їх втечі з якого-небудь резервуара. Для кожної групи наземних резервуарів по периметру обладну­ється замкнуте обвалування чи загороджувальна стінка із незгораючих та корозійностійких матеріалів висотою не менше 1 м.

Відстань від складів СДОР об’ємом більш 8000 м³ до населених пунктів повинна бути не менш 1000 м. Відстань від складів з наземним розміщенням резервуарів до місць масового скупчення людей (стадіонів, ринків, парків) збільшується в два рази.