Корекція мотивації навчальної діяльності учнів групи ризи­ку

В особистості людини виділяють кілька сфер: мотиваційну, пізна­вальну, емоційно-вольову. Мотиваційна сфера складає ядро особис­тості. Труднощі в розвитку особистості, як правило, тісно пов'язані з особливостями цієї сфери: або з її недостатнім розвитком, або з пере­будовою (особливо віковою), або з деформацією. А тому і психокорек­ція поведінки, що відхиляється, обов'язково вимагає цілеспрямованого впливу на цю особистісну сферу, що передбачає врахування всіх її індивідуальних особливостей.

Вивчено чотири типи ставлення школярів до навчання: негативне; позитивне нерозчленоване; позитивне пізнавальне, ініціативне, усві­домлене; позитивне відповідальне, дієве.

Для негативного ставлення до навчання характерні бідність, ву­зькість мотивів, інтерес в основному до результату рішення навчаль­них завдань, відсутність умінь висувати мету і переборювати труднощі, несформованість навчальної діяльності, невміння діяти за інструкцією дорослого, відсутність пошуку різноманітних способів дії. При позити­вному нврозчленованому ставленні до навчання відзначаються не­стійкість безпосередніх інтересів; виникнення деякої переваги одних навчальних предметів над іншими; формування широких мотивів обов'язку; первинне осмислення цілей навчання, запропонованих пе­дагогом. Можливе випадання окремих дій за зразком і найпростішими видами самооцінки і самоконтролю.

Позитивне пізнавальне ставлен­ня до навчання пов'язано з постановкою нових цілей і виникненням нових мотивів, осмисленням структури мотивів і цілей, перевизначенням завдань і цілей. Учень починає розрізняти результат і спосіб дії, шукає різноманітні способи, вчиться планувати й оцінювати, перевіря­ти і коректувати свої дії на кожному етапі рішення навчального завдан­ня.

При позитивному відповідальному, дієвому ставленні до навчання відзначається супідрядність мотивів, стійкість і неповторність мотива­ції, уміння визначати і реалізовувати перспективні, нестандартні цілі, прогнозувати соціальні наслідки своєї навчальної діяльності і поведін­ки, удосконалювати уміння самостійно переборювати труднощі. При такому ставленні створюються умови для переходу до самоосвіти і творчої діяльності. У той же час виявлені зв'язки між ставленням шко­лярів до навчання і ступенем сформованості навчальної діяльності. Так, за наявності в школярів тільки уміння відтворювати матеріал (ре­продуктивне засвоєння) у половини учнів відзначається байдуже став­лення до навчання, у третини - ситуативний інтерес, у багатьох інших - негативна мотивація. Навпаки, при володінні гнучкими уміннями, що дають можливість вирішувати мінливі, варіативні типи навчальних за­вдань, негативне ставлення до навчання починає помітно зменшуватися. При умінні школярів самостійно визначати нові завдання в нових «мовах негативне ставлення до навчання зникає.

Тепер про те, де, у яких умовах треба вивчати мотивацію. Важливо спостерігати учня в таких ситуаціях, де досліджувані особливості виявляються в нього яскравіше. Наприклад, одні особливості мотивації виїде помітні в умовах неконтрольованої поведінки школяра, інші - при керівництві дорослого тощо.

За допомогою яких діагностичних прийомів вивчати мотивацію? пропоновані прийоми: 1) вибір з декількох навчальних предметів і ви­дів позашкільних занять; 2) вибір з репродуктивних і проблемних на­вчальних завдань; 3) вибір завдань різної категорії складності; 4) вибір завдань з можливим застосуванням декількох способів вирішення то­що.

Формуванню позитивної мотивації навчання сприяють позитивний мікологічний клімат у класі і школі, керівництво вчителя у вигляді не Прямого втручання у виконання навчального завдання, а співробітниц­ею, порад, що наштовхують на самостійне рішення. Крім зазначеного, сприятливий вплив на мотиви навчання мають цікавість викладу, оригінальність подання матеріалу, стримана емоційність поведінки вчителя, пізнавальні ігри, дискусії, роз'яснення суспільної й особистої зна­чущості навчання.

Робота вчителя з формування мотиваційної сфери включає актуа­лізацію наявних позитивних мотивів, забезпечення умов для появи нових установок на навчання, корекцію дефектів мотивації. Вправами, що формують позитивну мотивацію навчання є завдання, які передбачають розвиток умінь цілепокладання, адекватної самооцінки, цілесп­рямованої праці. Бажаним у діяльності педагога є емоційний тренінг, що складається з вправ зі зняття тривожності і напруги, закріплення позитивних емоційних станів у навчанні на основі прищеплювання вміння планувати і регулювати свою навчальну діяльність, переборювати труднощі і пов'язану з ними фрустрацію,

Вважається, що мотивацію навчання не можна тренувати безпосередньо, як краснопис, її треба стимулювати, розвивати, підвищувати. Досягається це за допомогою організації тренінгів мотивації: мотивації досягнення, причинних схем, особистісної причинності, внутрішньої мотивації, гуманних взаємин між учителем і учнями. Мотивація досяг­нень виявляється в прагненні до успіху в діяльності, постановці нових цілей діяльності. При проведенні тренінгу мотивації досягнень педаго­гічні впливи спрямовуються по чотирьох основних напрямках: 1) закрі­плення в школярів переваги прагнення до успіху над прагненням до Уникнення неуспіху (синдром досягнення); 2) розвиток самоаналізу; 3) оволодіння оптимальною тактикою цілепокладання в конкретних видах діяльності; 4) міжособистісна підтримка. За кожним з цих напрямків здійснюються покрокові впливи. Так, при формуванні мотиву досягнення в учнів розвивається вміння виділяти мотив досягнення в себе й інших, відбувається навчання способам поведінки людини з високою мотивацією досягнення (вибір середніх за складністю цілей і уникання дуже легких чи дуже важких; вибір ситуацій з особистою відповідальні­стю за успіх і уникання таких, де мета висувається іншою людиною; вибір ситуацій зі зворотним зв'язком тощо); ведеться вивчення конкре­тних прикладів з життя людей з високорозвиненою мотивацією досяг­нення. Ефективність тренінгу залежить від низки факторів. По-перше, від віку учасників: найкращі показники зафіксовані серед учнів середніх класів. По-друге, має значення стать учасника тренінгу: у хлопчиків зміни в мотивації досягнення більші. По-третє, важливою є сфера практичного застосування. Там, де зв'язок між навчальною діяльністю і результатами найбільш очевидна, мотивація підвищується більше (на заняттях з математики, фізики, хімії на противагу гуманітарному циклу навчальних предметів).

Отже, основою для ефективного педагогічного підходу до школярів (особливо до важких) є вивчення індивідуальних варіантів мотивації навчання й вмінь учитися, пошук засобів їхнього розвитку і корекції з урахуванням індивідуальності і неповторної своєрідності мотиваційної сфери учнів.