Визначення типу фінансової стійкості підприємства.

Узагальнюючим показником фінансової стійкості є надлишок або недостача джерел формування запасів, що отримується у вигляді різниці між величиною джерел формування та вартістю запасів. При цьому мається на увазі забезпеченість запасів такими джерелами, як власні оборотні засоби, довгострокові та короткострокові кредити, кредиторська заборгованість .

Для характеристики джерел формування запасів застосовується кілька показників, які відображають ступінь охоплення різних видів джерел:

Наявність власних оборотних засобів визначається за формулою:

Н_В = ВК + ЗНВП + ДМП - НА

або

Н_В = ф1 Р380 + ф1 Р430 + ф1 Р630- ф 1 Р 080, (2.2)

де Н_В - наявність власних оборотних засобів,

ВК - власний капітал,

ЗНВП - забезпечення наступних витрат і платежів,

ДМП - доходи майбутніх періодів,

НА - необоротні активи.

Наявність довгострокових джерел формування запасів визначається шляхом збільшення наявних власних оборотних засобів на суму довгострокових зобов'язань (Д_СТЗ)-

Н_Д = Н_в + Д_СТЗ або

Н_Д = Н_В + Ф.1 Р 480= (2.3)

= Ф.1 Р 380 + Ф.1 Р 430 + Ф.1 Р.630 + Ф.1 Р.480 – Ф.1 Р.080,

де Н_Д – наявність довгострокових джерел формування.

Показник загальної величини джерел формування запасів дорівнює сумі власних оборотних засобів, довгострокових джерел і короткострокових зобов'язань:

Н_З= Н_Д + ПЗ, або

Н_З = Н_Д + Ф 1 Р 620 = (2.4)

= Ф 1 Р 380 + Ф 1 Р 430 + Ф 1 Р 630 + Ф 1 Р480 + Ф 1 Р620 – Ф 1Р 080,

де – Н₃ загальна величина джерел формування.

Трьом показникам наявності джерел формування запасів відповідають три показники забезпеченості джерелами їх формування:

1) Надлишок (+) або недостача (-) власних оборотних засобів:

±НН_В = Н_В – З_В, (2.5)

де З_В – вартість запасів.

2) Надлишок (+) або недостача (-) довгострокових джерел формування:

±НН_Д = Н_Д –З_В (2.6)

3) Надлишок (+) або недостача (-) загальної величини джерел формування запасів:

±НН_З = Н_З – З_В (2.7)

Умови, за якими можна визначити тип фінансової стійкості підприємства узагальнено в табл. 2.6.

Таблиця 2.6 – Методика визначення типу фінансової стійкосте підприємства

Абсолютна стійкість фінансового стану характеризується тим, що сума власних оборотних засобів перевищує вартість запасів суб'єкта господарювання. При цьому спостерігається надлишок власних оборотних коштів або рівність суми власних оборотних коштів і запасів.

Нормальна стійкість фінансового стану гарантує платоспроможність підприємства, при цьому вартість запасів суб'єкта господарювання менша або дорівнює сумі довгострокових джерел фінансування.

При абсолютній і нормальній стійкості фінансового стан; спостерігається високий рівень доходності та відсутність порушень платіжної дисципліни.

Нестійкий (передкризовий) фінансовий стан характеризується тим, що зберігається можливість відновлення платоспроможності за рахунок поповнення власного капіталу та збільшення власних оборотних засобів, а також додаткового залучення довгострокових кредитів.

Характеризується недостачею власних оборотних засобів та довгострокових джерел їх формування; надлишком або рівністю загальної величини джерел формування запасів та їх вартості. При такому стані спостерігається порушення фінансової дисципліни, збої у надходженні грошових коштів на поточний рахунок, зниження прибутковості діяльності.

При цьому фінансова стійкість вважається допустимою, якщо виконуються наступні умови:

– вартість виробничих запасів разом із вартістю готової продукції дорівнюють або перевищують суму короткострокових кредитів і залучених засобів, що беруть участь у формуванні запасів;

– вартість незавершеного виробництва разом із витратами майбутніх періодів дорівнюють або менше суми власних оборотних засобів.

Якщо ці умови не виконуються, то спостерігається тенденція до погіршення фінансового стану.

Кризовий фінансовий стан (суб'єкт господарювання знаходиться на межі банкрутства), коли грошові кошти, короткострокові цінні папери та дебіторська заборгованість не в змозі покрити навіть кредиторської заборгованості та прострочених позик. Рівновага платіжного балансу в даній ситуації забезпечується за рахунок прострочених платежів з оплати праці, за кредитами банку, з постачальниками, бюджетом тощо.

Фінансова стійкість може бути відновлена шляхом поповнення джерел фінансування (збільшення кредитів, позик), оптимізації їх структури, обґрунтованого зниження рівня запасів тощо.