Особливості морського та континентального кліматів

Теплові та радіаційні властивості води спричиняють дуже малі добові коливання температури її поверхні. Так, поблизу екватора добова амплітуда поверхні води становить близько 0,4⁰С і зменшується до 0,1⁰С у високих широтах. У внутрішніх морях вона більша, але не перевищує 1⁰ . Тому над океанами й морями незначні й добові коливання температури повітря, які в районі екватора становлять 1-2⁰, на широті 30⁰пн. ш. близько 2⁰ , а на широті 60-70⁰пн. ш. 1⁰С.

Добові ж коливання температури грунту й повітря на суходолі значно більші:

Особливо великі добові коливання температури ґрунту й повітря спостерігаються влітку.

Протягом року температура повітря над водною поверхнею змінюється значно більше, ніж протягом доби. Так, над Атлантичним океаном на різних широтах річна амплітуда температури повітря становить:

субекваторіальні широти 2-3⁰, субтропічні 4-6⁰, помірні широти 8-10⁰,

субполярні широти (60-70⁰пн. ш.) 10-12⁰.

Річний хід температури повітря у морському та континентальному кліматі зовсім різний (табл. 7.1.)

Табл. 7.1. Середня місячна, річна температура та річна амплітуда температури, градуси

Із таблиці видно, що мінімальні і максимальні місячні температури у морському кліматі запізнюються на один місяць. В інших місцях океанів запізнення може досягати двох місяців. Отже, весна в океанічних кліматах холодніша, ніж осінь. В умовах континентального клімату весна тепліша, ніж осінь, особливо в районах з малим сніговим покривом, оскільки на його танення потрібне тепло, що певною мірою затримує підвищення температури. Середні річні температури також різко відрізняються, а річна амплітуда температури в морському кліматі в 6,5 разів менша.

В умовах морського клімату більша хмарність, особливо влітку, тому й менше сонячних днів. Відносна вологість над океаном більша також влітку, а взимку різниця мала, оскільки над суходолом зимою низька температура. Над водною поверхнею більше днів з туманом, особливо влітку. Вони пов’язані з адвекцією теплого повітря з суходолу на відносно холодну водну поверхню. Особливо часто адвективні тумани бувають на межі холодних і теплих морських течій. Ось у районі Ньюфаундленда, де поряд є Лабрадорська течія та Гольфстрім, у липні та серпні буває по 22-23 дні з туманом. Над водною поверхнею зимою часто утворюються тумани випаровування, особливо поблизу материків. На суходолі переважають радіаційні тумани, хоч взимку бувають і адвективні при вторгненні теплого морського повітря.

У морському кліматі випадає більше атмосферних опадів (близько 1270 мм), ніж в континентальному (800 мм). Тут їхня кількість зменшується вглиб континенту. У зв’язку з напрямком повітряних течій в середині тропічних широт найбільша хмарність та опади спостерігаються поблизу східних берегів материків. У помірних широтах навпаки, на західних узбережжях. Крім того, річний хід атмосферних опадів в умовах океану і континенту різний. У помірних широтах на океанах та прилеглих берегах опади протягом року випадають більш-менш рівномірно. У багатьох районах трохи більше буває опадів в осінньо-зимовий час, а найменше влітку. На суходолі у помірних широтах, як правило, найбільше опадів буває влітку. Особливий режим опадів спостерігається в районах мусонів. Тут зимою опадів мало, а літо дощове.

Отже, водна поверхня та суходіл по різному впливають на режим метеорологічних величин. Тому на всіх широтах земної кулі існують морський (океанічний) та континентальний типи клімату. Морський клімат розповсюджується і на прилеглі до моря частини материка. Це добре виражено у західній Європі, де протягом усього року переважає перенесення повітря з Атлантичного океану.