Континентальність клімату

Вплив суходолу на своєрідний добовий та річний хід метеорологічних величин називається континентальністю клімату. Континентальний клімат – це клімат, характерний для внутрішньої частини материка та прибережної частини океану, де переважають повітряні маси континентального походження.. Про ступінь континентальності клімату свідчить усе вищенаведене, а саме величина добової та річної амплітуди температури, особливості режиму опадів тощо. Однак ще немає єдиного показника кількісної оцінки ступеня континентальності клімату, хоч спроб було багато. Першим такий показник запропонував Ценкер

К = А/φ∙100 %, уточнений варіант К = 6/5∙(А/φ-20)∙100%,

де А – річна амплітуда температури повітря, ⁰С, φ – географічна широта, градуси.

За цією формулою на території північної Євразії найбільша континентальність клімату спостерігається в районі Оймякон – Якутськ і становить 100 %, а найменша не досягає 30 % у районі Батумі та Баренцового моря.

Мала залежність ступеня континентальності клімату від широти за цією формулою змусила інших вчених уточнювати таку залежність Л. Горчинський запропонував таку формулу

К= С∙(А-12sinφ)/sinφ∙100 %

де А – річна амплітуда температури; 12sinφ – середня річна амплітуда температури над океаном між 30 та 60⁰ широти; С – статистичний коефіцієнт, який визначається при допущенні, що середня континентальність над океаном дорівнює нулю, а в районі Верхоянська – 100 %. Після цих уточнень формула змінюється до такого вигляду

К= (1,7А/ sinφ- 20,4)∙100 %.

Формула С.П. Хромова

К=(А-А_м )/А = (А-5,4sinφ)/А∙100 %,

де А_м – чисто океанічна амплітуда температури, яка для центральної частини південної половини Тихого океану за С.П. Хромовим дорівнює

А_м = 5,4sinφ.

На мал. 7.1. наведена ступінь континентальності клімату за С.П.Хромовим.

Найповнішою є формула М.М. Іванова

К= (А_р+А_д+0,25d)/ (0,36φ +14)∙100 %,

де А_р, А_д – річна та добова амплітуда температури повітря, d – дефіцит насичення.

За цією формулою найменша континентальність клімату спостерігається південніше Нової Зеландії (37 %), а найбільша в Центральній Азії та всередині Сахари (250-260 %).