Структура валютного ринку

Проведемо класифікацію суб'єктів валютного ринку

Центральні банки – керують валютними резервами, проводять валютну інтервенцію. Регулюють рівень відсоткових ставок по вкладаннях на світові валютні ринки.

Комерційні банки – здійснюють основний обсяг валютних операцій – як для клієнтів, так і самостійно, за рахунок власних коштів.

Великі міжнародні банки – виступають як провідні споживачі (покупці) на валютному ринку і здійснюють потужний вплив на процес формування валютних курсів.

Фірми які здійснюють зовнішньо-торгівельні операції - мають стабільний попит на іноземну валюту (фірми-імпортери) або стабільну пропозицію валюти (фірми-експортери), розміщують і залучають вільні залишки у короткострокові депозити. Прямого доступу на валютний ринок не мають, діють через посередників.

Компанії, що здійснюють закордонні вкладення активів – міжнародні інвестиційні фонди, здійснюють диверсифікацію управління портфелем активів, вкладаючи кошти в цінні папери держави та корпорацій будь-яких країн.

Валютні біржі – здійснюють обмін валют для юридичних і фізичних осіб, формують ринковий валютний курс. Держава, як правило, активно регулює рівень обмінного курсу, користуючись компактністю біржового ринку. Валютні біржі існують не в усіх країнах світу.

Валютні брокерські фірми – зводять покупців та продавців іноземної валюти, здійснюють між ними конверсії або депозитно-кредитні операції. За посередництво беруть брокерські комісійні.

Функціонування валютного ринку пов’язано з використанням деяких економічних категорій та понять:

Валютний курс – співвідношення між грошовими одиницями двох країн, яке використовується для обміну при здійсненні валютних та інших економічних операцій.

На основі валютного курсу зіставляються цінові структури окремих країн. Розвиток їхніх продуктивних сил. Темпів економічного зростання, а також торговельного і платіжного балансів. Валютний курс чутливий до чинників, що визначають політичну й соціальну стабільність країни, її міжнародний авторитет. На валютний курс впливають фактори, як зміни обсягів ВВП, стан платіжного балансу, рівень інфляції, співвідношення попиту і пропозиції на валютному ринку, відсоткові ставки. Усі ці обставини ускладнюють визначення і вибір режиму валютного курсу.

Котирування – це встановлення курсів іноземних валют у відповідності з практикою, що склалася, і законодавчими нормами.

У світовій практиці існує два методи котирування:

1. Пряме котирування – коли одиниця іноземної валюти прирівнюється до певної кількості національної валюти;

2. Побічне котирування – коли одиниця національної валюти прирівнюється до певної кількості іноземної валюти.

Конвертованість – це здатність валюти обмінюватися на інші валюти.

За ступенем конвертованості валюта буває:

¨ Вільно конвертована – валюта, що вільно та без обмежень обмінюється на валюти інших країн і застосовується у всіх видах міжнародного обігу. Деякі вільно конвертовані валюти є резервними.

¨ Резервна валюта – це валюти які використовуються для міжнародних розрахунків і зберігаються центральними банками інших країн. До них відносять – долар США, фунт стерлінгів, швейцарський франк, японську ієну, євро. Ці пять валют становлять практично 100% світових валютних резервів.

¨ Частково конвертована валюта – обмінюється на обмежену кількість іноземних валют, у міжнародних розрахунках застосовується з обмеженнями. Наявність обмежень зумовлюється нестабільністю економічного стану країни. Обмеження вводяться урядом або центральним банком.

¨ Неконвертована (замкнена) валюта – не обмінюється на інші іноземні валюти і застосовується лише на території країни.

¨ Клірингова валюта – розрахункові валютні одиниці, які існують лише як розрахункові гроші у вигляді бухгалтерських записів банківських операцій за взаємними поставками товарів та наданням послуг між країнами-учасницями клірингових розрахунків.