Системи розробки родовищ відкритим способом, ч. 1

Системою відкритої розробки родовищаназивають встановлений порядок виконання комплексу підготовчих, розкривних та добувних робіт, які забезпечують виймання запасів корисних копалин відповідно до вимог по її якості та проектної потужності кар’єру. Також прийнята система розробки повинна забезпечити економічність та безпеку гірничих робіт при якнайповнішому вилученні запасів родовища та якнайменшому впливі на оточуюче середовище.

З метою розкриття сутності технології гірничих робіт було запропоновано десятки класифікацій систем розробки, у яких автори намагалися відобразити ключову, на їх погляд, особливість технології відкритих гірничих робіт, за якою суттєво відрізнялись би системи відкритої розробки родовищ. До таких особливостей у різні часи відносили: напрямки посування забоїв, взаємне розташування капітальних та розрізних траншей, способи механізації добувних робіт, напрямком виймання шарів в межах кар’єру (горизонтальними шарами, похилими та крутими) та інші.

Сфор­мувати найменування сис­теми роз­робки, що застосовується в тому чи іншому кар’єрі, не завжди просто, так як одній і тій же системі в різних класифікаціях можуть бути дані різні назви. Наприклад, «безтран­спортна система розробки» за класифі­кацією
Є.Ф. Шешко називається «су­цільною поздовжньою одноборто­вою» за класифікацією
В.В. Ржевсь­кого. Це є наслідком того, що в різних класифікаціях характеризуються різні ознаки однієї і тієї ж системи. Між тим, назва системи розробки має істо­тне практичне значення не лише у навчаль­ному процесі при вивченні різних дис­цип­лін, але й у практичній роботі на гір­ничих підприємствах для нормування витрат енергії, праці, матеріалів, при проек­туванні для співставлення і ви­бору технічних рішень і т.д. Найме­нування системи розробки повинне відобра­жати саме ті особливості технології гірни­чих робіт у визначених гірничо-геоло­гічних умовах, які істотно відрізняють даний технологічний комплекс від інших.

У теперішній час найбільш поширені класифікації систем розробки, які можна згрупувати за наступними ознаками:

1) основна ознака – спосіб механіза­ції, виймання і доставки гірських по­рід; допоміжні: напрямок переміщення фронту робіт, розміщення відвалів та ін.

2) формування робочої зони в просторі і часі, тобто її конс­трукція і динаміка.

Робоча зона кар’єра – це місце здійснення розкривних та добувних робіт в кар’єрі, яке характеризується сукупністю розкривних та добувних уступів, що одночасно знаходяться в розробці. Ії положення визначається висотними відмітками робочих уступів та довжиною їх фронту робіт. Вона являє собою поверхню, що переміщується у просторі та змінюється у часі та може охоплювати один, два або всі борти кар’єра.

Відповідно до наведених вище ознак у практиці гірничої розробки були запропоновані класифікації Є.Ф. Шешко, М.В. Ме­льникова, М.Г. Новожилова, в яких системи відкритої розробки класифікують за способами переміщення порід у відвали та класифікації
В.В. Ржевського та А.І. Арсентьєва, у яких системи роз­робки поділені за порядком формування робочої зони кар’єру.

Класифікування систем розробки за способами переміщення розкривних порід до відвалу пов’язують з тим, що обсяги розкривних робіт при виконанні відкритої розробки родовищ досягають 50-70 % від загальних обсягів робіт, тому, безумовно ознака є важливою та визначною – від неї залежатиме формування комплексів гірничотранспортного обладнання для виконання розкривних робіт та потужність обладнання, що входитиме до їх складу. У той же час вона здебільшого характеризує розробку горизонтальних та пологоспадаючих покладів, де висотне положення робочої зони, як правило, залишається незмінним, або змінюється несуттєво.