Класифікація систем розробки (СР) проф. М.Г. Новожилова

Основний недолік даної класифікації полягає в тому, що вона більш призначена для горизонтальних та пологих родовищ неглибокого залягання та меншою мірою врахо­вує специфіку роботи крутоспадних та похилих родовищ, в процесі освоєння яких робоча зона поступово знижується зі збільшенням поточної глибини кар’єру. Тому в даному випадку доцільно враховувати в якості основної класифікаційної ознаки конструкцію та динаміку робочої зони кар’єрів.

Залежно від форми розвитку робо­чої зони виді­ляють два підкласи систем розробки суцільний (з постій­ною ви­сотою робочої зони, що характерне для горизонтальних та пологих родовищ) і поглиб­люваль­ний (зі змінною висотою робо­чої зони, що характерне для похилих та крутоспадаючих родовищ).

Залежно від розташування фронту робіт у плані і напрямку його переміщення, класи і підкласи поді­лені відповідно на:

– групи (поздовжні, поперечні, віялові та кільцеві);

– під­групи (однобортові, двобортові, центральні, розсереджені, перифе­рійні (рис.).

Основна перевага паралельного перемі­щення фронту робіт (група поздовжніх та поперечних) – однакова ши­рина заходок і площадок, що значно полегшує проведення буровибухових, екскаваторних і шляхових робіт. Ос­новний недолік цього способу поля­гає в необхідності перенесення кри­волінійної частини дороги.

Віялове переміщення переважно застосовується при використанні ба­гатоковшевих екскаваторів з великим числом залізничних колій. У цьому випадку поворот колій відбувається навколо постійної точки, завдяки чому відпадає необхідність пересу­вання криволінійних дільниць робо­чих шляхів. Змінна ширина заходки не ускладнює гірничих ро­біт, тому що багатоковшеві екскава­тори застосовують переважно в м’яких породах, де виймання прово­диться без буровибухових робіт. Пе­ресування колій також не викликає утруднень, тому що воно здійсню­ється колієпересувачем безперервної дії.

Кільцеве переміщення фро­нту робіт характерне для інтенсивного розвитку гірничих робіт від центра кар’єрного поля з використанням автомобіль­ного транспорту та розкриттям ковзними з’їздами.

Системи розробки також хара­ктеризуються місцем розташування відвалів (внутрішні або зовнішні), напрямком виймання у профіль (гори­зонтальні, похилі або крупними ша­рами) та іншими додатковими озна­ками.

Залежно від гір­ничо-геологічних умов, значення тієї чи іншої ознаки може змінюватися, що мусить знаходити відповідне відо­браження в найменуванні системи розробки для даного родовища. Для того, щоб уникнути односто­ронньої і через це недостатньо повної характеристики систем розробки, що має місце в кожній із указаних груп класифікацій, необхідно відобразити в її назві обидві істотні ознаки – спосіб переміщення розкриву, як головний технологічний процес гірничого ви­робництва, а також конструкцію ро­бочої зони, порядок розвитку в ній розкривних і видобувних робіт як важливішу ознаку технології відкри­тих гірничих робіт. Та­ким чином може бути сформульо­ване найменування системи розробки, яке найбільш повно характеризує не лише спосіб переміщення розкриву, а й конструкцію робочої зони та її розвиток у конкретних гірничо-геологічних умовах, наприклад:

– безтранспортна поздовжня од­нобортова;

– транспортна суцільна з віяловим однобортовим фронтом і внутрішніми відвалами.

ЛЕКЦІЯ 10