Динаміка соціально-економічних показників в Україні

Стратегія соціального та економічного розвитку на 2000 – 2004 рр. “Україна: поступ у XXI століття” [8], деякі моменти якої приведено далі, докладно висвітлює соціально-економічні перетворення та напрями розвитку соціальної політики.

У 1999 р. вперше за останнє десятиріччя чітко виявили себе ознаки економічної стабілізації. Позитивний вплив на стабілізацію справляють реструктуризація підприємств, їх адаптація до умов ринкової кон'юнктури.

За цей період сформовано основні атрибути національної економіки: грошову, фінансову, платіжну, податкову, митну, банківську та інші системи, що в своїй сукупності визначають економічну інфраструктуру держави.

Наведені тенденції є свідченням того, що в Україні на практиці реалізується модель відкритої соціально орієнтованої економіки, утвердження якої було одним із ключових завдань економічних перетворень.

За всіх складнощів трансформаційних процесів позитивні зрушення здійснюються і в сфері соціальних відносин, зокрема у соціальній структурі суспільства. Відбувається інтенсивний процес формування прошарку підприємців, який відіграє дедалі відчутнішу роль у всіх сферах суспільного життя.

Але слід зазначити, що в економіці ще не накопичено необхідного потенціалу економічного зростання, не забезпечено передумов зміцнення фінансової системи держави. Тривалий спад виробництва унеможливлював досягнення відчутних зрушень у соціальній політиці.

Невирішеність соціальних питань та зубожіння значної частини населення, великі суми заборгованості з заробітної плати, соціальних виплат та пенсій, вимушені простої значної частки виробництва й відповідно приховане та зареєстроване безробіття, загострення демографічної ситуації, стагнація медицини, сфери послуг, освіти, науки та культури, високий рівень корупції та злочинності – все це реальності сьогодення, які однозначно доводять: соціально-економічна ситуація в країні лишається складною.

Тому основні цілі сучасної соціальної політики в Україні визначаються так: формування механізму фінансового, правового, інформаційного забезпечення здійснення соціальних заходів; удосконалення трудових відносин, розвиток ринку праці та зайнятості населення; захист громадян як споживачів; соціальний захист кожної людини; зростання рівня життя та добробуту населення; розвиток гуманітарної сфери; формування дієвого механізму функціонування регіональної соціальної політики.

Для досягнення цілей соціальної політики важливим є визначення принципів її функціонування:

1) принципу соціальної справедливості, який є необхідним для розвитку будь-якої соціальної держави;

2) принципу оптимального державного регулювання соціально-економічних відносин, що передбачає створення можливостей для самозабезпечення людини;

3) принципу соціального партнерства, котрий покликаний запобігати виникненню розбіжностей між робітниками, роботодавцями та державою;

4) принципу соціального захисту, встановлюючого мінімально необхідні соціальні норми та нормативи в різних сферах соціальної політики;

5) принципу необхідності соціального страхування як державного, так і недержавного типу.