Соціальна політика як складова внутрішньої політики держави, її зв'язок з економічною політикою

Соціальна політика держави – один із напрямів її діяльності відносно регулювання соціально-економічних умов життя суспільства. Її суть полягає в підтримці відносин як між соціальними групами, так і всередині них, забезпеченні умов для підвищення добробуту, рівня життя членів суспільства.

Соціальна політика держави направлена на створення соціальних гарантій у формуванні економічних стимулів для участі в суспільному виробництві. Завдяки такій політиці розвинені держави мають не наростаючі протиріччя між соціальними групами населення, а все більш помітну тенденцію до співпраці, до соціального партнерства.

Соціальна політика, наряду з економічною політикою, є важливою складовою внутрішньої політики держави. Досить часто чітко розділити ступінь впливу соціальної та економічної політики щодо багатьох питань неможливо. Реалізація соціальних заходів залежить від стабільності функціонування економічної системи. Політика економічного зростання може бути результативною лише за умови істотного посилення дієздатності держави, ефективного виконання нею своїх функцій. Зміцнення держави потрібне для істотного посилення її впливу на розвиток соціальної сфери.

Соціальний підхід передбачає, що суспільство повинно гарантувати кожному громадянину дохід, не нижчий межі малозабезпеченості.

Економічний підхід означає, що суспільство бере на себе зобов'язання створити умови кожному члену суспільства для вияву активності й отримання прибутку. Обидва підходи характеризують показники результативності соціальної політики або характеристики рівня життя населення.

Таким чином, простежується тісний зв'язок між економічною та соціальною політикою держави, виходячи з якого можна об’єднати ці поняття: соціально-економічна політика держави зосереджується на політичній стабільності суспільства, зміцненні демократичних принципів його організації, розгортанні приватної ініціативи та підприємницької активності населення, формуванні надійної соціальної бази для забезпечення високого рівня життя населення.

Пріоритетною метою соціально-економічної політики є максимальна орієнтація стратегії економічного зростання на забезпечення продуктивної зайнятості, скорочення безробіття та соціальний захист населення.

Специфіка соціальної політики багато в чому залежить від типу економічної системи. Так звана традиційна економічна система існує в слаборозвинених країнах. Її особливості: багатоукладність економіки, використання ручної праці, відсталість технологій.

У житті суспільства переважають релігійні, кастові та культурні цінності, які стримують соціально-економічний прогрес.

Роль держави полягає в перерозподілі через бюджет значної частини національного доходу, в направленні коштів на розвиток інфраструктури і надання соціальної підтримки найбіднішим верствам населення.