Політична культура юриста

Професія зобов'язує юриста вникати в усі сфери суспіль­ного життя. Проте атмосфера закритості колишнього радян­ського суспільства позначилася на його політичній культурі. Тому має місце деяка політична невпевненість, розгубле­ність, дефіцит політичних переконань. Часто-густо це стає перешкодою виваженій політичній стратегії у правоохорон­ній діяльності.

Як відомо, закон забороняє юристам вступати до будь-яких політичних партій. Але позапартійність не означає де-політизованості. Юрист має право на власні політичні по­гляди, які, однак, не повинні впливати на юридичну діяль­ність.

На думку деяких дослідників, термін «політична культу­ра» з'явився у 50-х роках XX ст. Зміст цього поняття тракту­ється по-різному, що виявляється в численних дефініціях.

Політична культура є складовою духовної культури. Вона увібрала в себе ті структурні елементи усіх видів політичних субкультур, які необхідні у юридичній діяльності. Тому по­літична культура юриста тісно пов'язана з політичною куль­турою суспільства, окремих соціальних груп та осіб.

Прийнято виокреслювати аспекти політичної культури:

1) ментальний епітет політичної системи (свідомість суб'єктів політичного процесу); 2) якісний стан функціонування інсти­тутів політичної системи; 3) якісна сукупність політичних цінностей інформації. Найоптимальнішим є третій аспект, оскільки політична культура розглядається у контексті роз­витку мислення юриста. Тут політичне мислення виступає засобом оцінки політичних подій, поведінки окремих людей у політичних структурах, що має важливе значення для роз­гляду юридичної справи.

Розглянемо компоненти, які визначають політичну куль­туру юриста. Насамперед, це знання політичної історії Ук­раїни, оскільки Україна зазнала багатоколоніального тиску, якого не пережив жоден народ в Європі, свідоме засвоєння і критичне осмислення ним історичних та сучасних політич­них ситуацій. Це означає, що політична культура як су­спільний феномен передусім потребує інтелектуального осмислення історичного досвіду українського народу. Ін­формаційний фонд щодо історії України становить основу політичної культури юриста. Лише теоретично осмисливши минуле, можна здійснити багатоаспектний культурологічний вимір політичної історії України, її політико-культурних елементів. Соціальна пам'ять у питаннях політики, ставлен­ня до власної історії, практики, політичної боротьби активно впливає на формування політичної культури юриста, оскіль­ки засвоюються політичні уроки, глибоко усвідомлюється національно-політична ідея.

Сформовані таким чином політичні погляди і знання юриста дають змогу більш ефективно аналізувати й оціню­вати явища суспільного життя. Так чи інакше юрист при ви­конанні службових обов'язків вступає у політичні відноси­ни, політичні діалоги з колегами та громадянами. Тому важ­ливо формувати високий рівень політичної культури юриста, здатність чітко орієнтуватися у політичних ситуаціях, роз'яснювати мету і смисл політичних подій громадянам. Проте незалежно від політичних уподобань, головним у дія­льності юриста є право. Тобто передусім юрист повинен формувати у собі політичну неупередженість.