Координація і взаємодія у ході здійснення юридичної практичної діяльності
Як правило, юридична практична діяльність за своєю структурою є спільною діяльністю різних суб´єктів чи складовою інших видів соціальної діяльності. Зокрема, судочинство (ведення, розгляд справ у судах) складається з діяльності судді, адвоката, прокурора, експертів та ін., які взаємодіють один з одним, їх діяльність координується певним чином, є взаємозалежною. Так, адвокати у судочинстві в цивільних і кримінальних справах надають юридичну допомогу громадянам і організаціям, а прокурор є учасником судового розгляду і користується рівними з іншими учасниками правами, бере участь у розгляді справ у судах, додержуючи принципу незалежності суддів і підкорення їх тільки закону, сприяє виконанню вимог закону про всебічний, повний і об´єктивний розгляд справ та постановлению судових рішень, що ґрунтуються на законі. Крім того, у судочинстві в цивільних і кримінальних справах у порядку, встановленому законодавством України, допускається участь народних засідателів та присяжних.
Кожний суб´єкт виконує у спільній юридичній діяльності кілька функцій. Наприклад, прокурор:
• бере участь у судовому розгляді кримінальних справ залежно від характеру і ступеня суспільної небезпеки діяння. Підтримуючи державне обвинувачення, прокурор бере участь у дослідженні доказів, подає суду своє міркування щодо застосування кримінального закону та міри покарання підсудному. При цьому прокурор керується вимогами закону та об´єктивною оцінкою зібраних у справі доказів,
• має право, в межах компетенції, внесення касаційного і окремого подання на вироки, рішення, ухвали і постанови судів1, своєю компетенцією витребувати із суду будь-яку справу або категорію справ, у яких вироки, рішення, ухвали або постанови набрали законної сили. За наявності підстав для перегляду справи в порядку судового нагляду прокурор вносить протест на вирок, рішення, ухвалу або постанову суду;
• може доповнити або змінити внесені протест, касаційне й окреме подання на вирок, рішення, ухвалу і постанову суду3, чи за наявності достатніх підстав, що свідчать про порушення закону, одночасно з витребуванням кримінальної справи, справи про адміністративне правопорушення або розглянутої арбітражним судом справи зупинити на певний строк виконання вироку, ухвали і постанови суду до їх опротестування4 тощо.
Суб´єкти юридичної практичної діяльності, а також суб´єкти, які здійснюють її організаційне, фінансове та матеріально-технічне, інформаційне та інше забезпечення взаємодіють з іншими суб´єктами з метою реалізації поставлених завдань.
1. Взаємодія адвокатури з Міністерством юстиції України, місцевими органами державного управління, виявляється в тому, що:
а) Міністерство юстиції України:
• забезпечує необхідне фінансування оплати праці адвокатів за рахунок держави у разі участі адвоката у кримінальній справі за призначенням та при звільненні громадян від оплати юридичної допомоги;
• узагальнює статистичну звітність про адвокатську діяльність;
• сприяє проведенню заходів щодо підвищення професійного рівня адвокатів;
б) місцеві органи державного управління у межах своєї компетенції сприяють адвокатам та адвокатським об´єднанням у вирішенні соціальних питань, надають їм в оренду придатні для роботи приміщення, встановлюють пільги щодо орендної плати за використання приміщень тощо.
2. Господарські суди на підставі угод і договорів взаємодіють з органами, що вирішують господарські спори в інших державах, а також із засобами масової інформації та громадськими організаціями у роботі з попередження порушень законності, а також координують свою діяльність із правоохоронними органами України та інших держав щодо запобігання порушенням законодавства у сфері господарських відносин. Вищий арбітражний суд України розробляє пропозиції щодо організації і діяльності третейських судів на території України.
3. Керівники спеціалізованих установ та відомчих служб, що проводять судові експертизи, у необхідних випадках мають право за згодою органу або особи, якій призначили судову експертизу, включати до складу експертних комісій провідних фахівців інших держав. Такі спільні експертні комісії здійснюють судові експертизи за нормами процесуального законодавства України1. Крім того, спеціалізовані установи та відомчі служби, що виконують судові експертизи, користуються правом встановлювати міжнародні наукові зв´язки з установами судових експертиз, криміналістики тощо інших держав, проводити спільні наукові конференції, симпозіуми, семінари, обмінюватися стажистами, науковою інформацією і друкованими виданнями та здійснювати спільні видання в галузі судової експертизи і криміналістики.
4. Міліція має право для виконання покладених на неї завдань залучати громадян за їх згодою до співробітництва у порядку, встановленому законами, що регулюють профілактичну та оперативно-розшукову діяльність, а державні органи, громадські об´єднання, службові особи, трудові колективи, громадяни зобов´язані сприяти міліції в охороні громадського порядку і боротьбі зі злочинністю.
5. Служба безпеки України:
• взаємодіє з державними органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами, які сприяють виконанню покладених на неї завдань. Громадяни України та їх об´єднання, інші особи сприяють законній діяльності Служби безпеки України на добровільних засадах;
• може встановлювати контакти з органами безпеки іноземних держав і взаємодіяти з ними на підставі норм міжнародного права, відповідних договорів та угод;
• взаємодіє з Управлінням охорони вищих посадових осіб України, правоохоронними та митними органами України у порядку і на засадах, визначених законами, указами Президента України та прийнятими на їх основі актами Служби безпеки України і відповідного відомства.
Література
1. Алексеев С.С. Введение в юридическую специальность. — М., 1976.
2. Алексеев С.С. Общая теория права: В 2 т. — М., 1982. — Т. 2.
З.Горшенев В.М., Бенедик И.В. Юридическая деонтология: Учеб. пособие. — К., 1988.
4. Коваль Н.В. Введение в юридическую специальность (деонтологическии аспект): Курс лекций. — Донецк, 1998.
5. Пщоловский Т. Принципы совершенной деятельности (Введение в прак-сеологию). —К., 1993.
6. Жалинский А. Э. Профессиональная деятельность юриста. Введение в специальность: Учеб. пособие. — М., 1997.
7. Тарарухин С.А. Квалификация преступлений в следственной и судебной практике. — К., 1995.
8. Теория юридического процесса/Под ред. В.М. Горшенева. — X., 1985.
9. Фролов С.С. Основы социологии. — М., 1997.
Дата добавления: 2016-01-03; просмотров: 691;