Гласність юридичної практичної діяльності

Гласність і конфіденційність юридичної практичної діяльності нерозрив­но пов´язані, є протилежними й одночасно єдиними формами забезпечення прав суб´єктів. Гласність — це відкритість, "прозорість", об´єктивність, пов­нота інформації щодо юридичної практичної діяльності. Громадськість, ко­жен член суспільства мають право знати, що загрожує їх безпеці, правам та свободам, які заходи, спрямовані на їх забезпечення, вживаються.

Одним із основних принципів здійснення правосуддя в Україні, поряд із такими принципами, як законність, незалежність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, свобода в на­данні своїх доказів суду тощо, є гласність та відкритість розгляду юридич­них справ, за винятком лише випадків, коли це суперечить інтересам охоро­ни державної та комерційної таємниці або коли є обґрунтовані заперечення однієї зі сторін.

Гласність суддівської діяльності забезпечується й правом вищих судів України мати друковані органи.

Стаття 4 "Принципи та організаційні форми діяльності адвокатури" ви­значає, що адвокати та адвокатські об´єднання діють на засадах добровільності, самоврядування, колегіальності та гласності. Гласність їх створен­ня та діяльності забезпечується реєстрацією адвокатських об´єднань у Міністерстві юстиції України, одержанням адвокатами свідоцтв на право за­йматися адвокатською діяльністю, а також обов´язком письмово повідомля­ти місцеві органи влади про свою реєстрацію чи одержання свідоцтв.

Гласною є діяльність міліції, органів прокуратури, Служби безпеки України та інших правоохоронних органів України, які повинні інформува­ти органи влади і управління, трудові колективи, громадські організації, на­селення і засоби масової інформації про свою діяльність, стан громадського порядку та законності, заходи щодо їх зміцнення. Для цього за погоджен­ням з ними засоби масової інформації акредитують своїх журналістів при їх органах, а в правоохоронних органах створюють прес-служб.

6.2.8. Конфіденційність юридичної практичної діяльності (або професійна таємниця)

Збереження професійної таємниці є характерною властивістю юридичної практичної діяльності, зокрема у випадках охорони конфіденційної інфор­мації щодо суб´єктів, інтереси яких представляє чи захищає юрист, або отримання, поширення такої інформації. Конфіденційна інформація клієнта має бути захищена від розголошення. Конфіденційність інформації про осо­бу закріплена на конституційному рівні (див. ст. 32 Конституції України) і є одним із природних прав людини, непорушення та забезпечення якого є обо­в´язком будь-яких інших суб´єктів (громадян, посадових осіб, органів дер­жави та ін.).

Виконання юристом обов´язку забезпечувати непорушність права суб´єкта на конфіденційність особистої інформації:

• сприяє повному виявленню фактів, суттєвих для реалізації та захисту їх інтересів, тому що дотримання юристом конфіденційності інформації сто­совно клієнта, якого він представляє, спонукає клієнта бути повністю відвер­тим з юристом, обговорювати з ним навіть делікатні справи або справи, що можуть зашкодити репутації клієнта;

• стимулює суб´єктів права звертатись якомога раніше до юристів за юридичною допомогою чи щодо правового вирішення юридичних справ, щоб визначити свої права, з´ясувати, що вважається законним і правильним згідно з чинними законами.

Принцип конфіденційності є визначальним у відносинах "юрист—клієнт" і застосовується, наприклад, у судових та інших процесах, на які юрист може бути викликаний як свідок або у зв´язку з якими повинен якось інакше дава­ти свідчення щодо клієнта.

Юрист не може розкривати конфіденційну інформацію, що стосується представництва клієнта, якщо тільки клієнт не погоджується на це після консультації з юристом, за винятком випадків розголошень, дозволених для здійснення представництва клієнта або з метою перешкодити клієнтові скої­ти злочинні дії, які, на думку юриста, можуть призвести до тяжкого злочи­ну, чи які є необхідними для захисту юриста від необґрунтованих звинува­чень у протиправних діях, пов´язаних з представництвом інтересів клієнта або протиправними діями останнього.

Закон захищає обов´язок юриста зберігати конфіденційність відносин "юрист—клієнт", тому він може бути примушений розголосити конфі­денційність інформації лише у випадках, визначених законом, і лише в інте­ресах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Вимогу конфіденційності застосовують не тільки щодо інформації, кон­фіденційно повідомленої юристу клієнтом, а й щодо всієї інформації, що сто­сується представництва юристом інтересів клієнта, незалежно від джерела її надходження. Передбачається, що юристу надано повноваження розголошу­вати конфіденційну інформацію, що стосується клієнта, коли це доцільно з метою представництва інтересів клієнта, однак лише в межах вказівок клієнта чи за особливих обставин.

Розголошення конфіденційної інформації, що суперечить інтересам клієнта, на власний розсуд юриста можливе у випадках, наприклад, коли юрист дізнається, що клієнт має намір скоїти дії, які за характером є зло­чинними, можуть призвести до смерті або тяжкого тілесного ушкодження іншої людини, щоб запобігти таким наслідкам. При цьому юристу важливо дізнатися, коли насправді буде здійснюватися цей злочинний намір, оскіль­ки клієнт може змінювати своє рішення, та розголосити конфіденційну інфор­мацію лише в межах, необхідних для попередження злочину. Розголошення конфіденційної інформації можливе у разі, коли судовий позов або дисциплі­нарне звинувачення містять необґрунтоване твердження щодо співучасті юриста у протиправних діях клієнта або будь-якої іншої неналежної поведін­ки юриста, пов´язаної з представництвом клієнта. Тоді юрист може реагува­ти у такий спосіб, який вважає доцільним, щоб обґрунтувати захист самого себе, не чекаючи на початок судового процесу або розгляд звинувачення у такій співучасті. Захист юристом самого себе можливий шляхом подання заперечень щодо позову безпосередньо третій стороні, яка зробила таку зая­ву. Якщо це можливо і не заважає юристу організовувати свій захист, він повинен повідомити клієнта про заяву, зроблену третьою стороною, і зверну­тися до клієнта з проханням розкрити конфіденційну інформацію щодо себе.

У будь-якому випадку інформація повинна розголошуватися не більше, ніж це необхідно для доказу невинності юриста, і так, щоб обмежити коло осіб, які мають доступ до неї, судом або іншими особами, котрим необхідно її знати.

Обов´язок юриста зберігати конфіденційність інформації щодо клієнта за­лишається чинним і після того, як відносини "юрист — клієнт" припинилися.

Таким чином, юрист усі свої дії повинен здійснювати так, щоб уникнути непотрібного розголошення конфіденційної інформації щодо представництва клієнта, обмежити коло осіб, яким потрібно знати цю інформацію, і отрима­ти захисні гарантії або вжити інших заходів, щоб звести до мінімуму ризик неправомірного розголошення конфіденційної інформації.

У Законі України "Про оперативно-розшукову діяльність" визначається, що "під час здійснення оперативно-розшукової діяльності не допускається порушення прав і свобод людини та юридичних осіб. Окремі обмеження цих прав та свобод мають винятковий і тимчасовий характер і можуть застосову­ватись лише з санкції прокурора щодо особи, в діях якої є ознаки злочину, та у випадках, передбачених законодавством України, з метою захисту прав і • свобод інших осіб, безпеки суспільства".

Згідно зі статтею 7 "Гарантії незалежності прокуратури у здійсненні пов­новажень" Закону України "Про прокуратуру": "Ніхто не має права без доз­волу прокурора або слідчого розголошувати дані перевірок і попереднього слідства до їх закінчення".

Відповідно до статті 5 "Діяльність міліції та права громадян" Закону України "Про міліцію": "Міліція не розголошує відомостей, що стосуються особистого життя людини, принижують її честь і гідність, якщо виконання обов´язків не вимагає іншого".

На підставі Закону України "Про статус суддів" судді зобов´язані "не роз­голошувати відомості, що становлять державну, військову, службову, комер­ційну та банківську таємницю, таємницю нарадчої кімнати, відомості про особисте життя громадян та інші відомості, про які вони дізналися під час розгляду справи в судовому засіданні, для забезпечення нерозголошення яких було прийнято рішення про закрите судове засідання".

Збереження конфіденційної інформації є одним із найбільш важливих обов´язків адвоката, що визначається у Присязі адвоката², в якій він прися­гає дотримуватись законодавства України, міжнародних актів про права і свободи людини, правил адвокатської етики, з високою громадянською відпо­відальністю виконувати покладені на нього обов´язки, бути завжди справед­ливим і принциповим, чесним і уважним до людей, суворо зберігати адво­катську таємницю, всюди і завжди берегти чистоту звання адвоката, бути вірним Присязі.

Крім того, Законом України "Про адвокатуру" визначено, що "адвокату­ра України здійснює свою діяльність на принципах верховенства закону, не­залежності, демократизму, гуманізму і конфіденційності". При цьому адво­кат має право при здійсненні професійної діяльності "збирати відомості про факти, які можуть бути використані як докази в цивільних, господарських, кримінальних справах і справах про адміністративні правопорушення, зо­крема":

• запитувати й отримувати документи або їх копії від підприємств, уста­нов, організацій, об´єднань, а від громадян — за їх згодою;

• ознайомлюватися на підприємствах, в установах і організаціях з необ­хідними для виконання доручення документами і матеріалами, за винятком тих, таємниця яких охороняється законом;

• отримувати письмові висновки фахівців з питань, що потребують спе­ціальних знань;

• застосовувати науково-технічні засоби відповідно до чинного законо­давства;

• доповідати клопотання і скарги на прийомі у посадових осіб та відпо­відно до закону одержувати від них письмові мотивовані відповіді на ці кло­потання і скарги;

• бути присутнім при розгляді своїх клопотань і скарг на засіданнях ко­легіальних органів і давати пояснення щодо суті клопотань і скарг;

• виконувати інші дії, передбачені законодавством.

При здійсненні цих прав адвокат зобов´язаний "неухильно додержувати вимог чинного законодавства, використовувати всі передбачені законом за­соби захисту прав і законних інтересів громадян та юридичних осіб і не має права використовувати свої повноваження на шкоду особі, в інтересах якої прийняв доручення", а також ". ..зберігати адвокатську таємницю. Предме­том адвокатської таємниці є питання, з яких громадянин або юридична осо­ба зверталися до адвоката, суть консультацій, порад, роз´яснень та інших відомостей, одержаних адвокатом при здійсненні своїх професійних обо­в´язків.

Дані попереднього слідства, які стали відомі адвокату у зв´язку з виконан­ням ним своїх професійних обов´язків, можуть бути розголошені тільки з доз­волу слідчого або прокурора. Адвокати, винні у розголошенні відомостей по­переднього слідства, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Адвокату, помічнику адвоката, посадовим особам адвокатських об´єднань забороняється розголошувати відомості, що становлять предмет адвокатської таємниці, і використовувати їх у своїх інтересах або в інтересах третіх осіб".

Збереження адвокатської таємниці гарантується Законом. Наприклад, статтею 10 "Гарантії адвокатської діяльності" названого Закону визначається, що "професійні права, честь і гідність адвоката охороняються законом. Забо­роняється будь-яке втручання в адвокатську діяльність, вимагання від адво­ката, його помічника, посадових осіб і технічних працівників адвокатських об´єднань відомостей, що становлять адвокатську таємницю".

Відповідно до статті 23 "Інформація про особу" Закону України "Про інформацію" від 2 жовтня 1992 р.: "Інформація про особу — це сукупність документованих або публічно оголошених відомостей про особу... Забороняється збирання відомостей про особу без її попередньої згоди, за винятком випадків, передбачених законом. Кожна особа має право на ознайомлення з інформацією, зібраною про неї. Інформація про особу охороняється Законом".

Конфіденційна інформація за своїм правовим режимом відповідно до статті 30 цього Закону належить до інформації з обмеженим доступом. За змістом, конфіденційна інформація — це відомості, які знаходяться у володінні, кори­стуванні або розпорядженні окремих фізичних або юридичних осіб і поширю­ються за їх бажанням відповідно до передбачених ними умов. Причому, за ви­нятком окремих випадків, визначених законом, громадяни, юридичні особи, які володіють інформацією професійного, ділового, виробничого, банківсько­го, комерційного та іншого характеру, одержаною на власні кошти, або такою, яка є предметом їх професійного, ділового, виробничого, банківського, комер­ційного та іншого інтересу і не порушує передбаченої законом таємниці, само­стійно визначають режим доступу до неї, включаючи належність її до кате­горії конфіденціальної, та встановлюють для неї систему (способи) захисту.

Юристи не тільки забезпечують конфіденційність інформації щодо своїх клієнтів, а й сприяють реалізації права останніх на доступ до неї, належне виконання державними органами та іншими суб´єктами обов´язку щодо її надання. Так, відповідно до статті 31 "Доступ громадян до інформації про них" зазначеного Закону, громадяни мають право:

• знати у період збирання інформації, які відомості про них і з якою ме­тою збираються, як, ким і з якою метою вони використовуються;

• на доступ до інформації про них, заперечувати її правильність, повно­ту, доречність тощо;

• на оскарження до суду у випадках відмови в доступі до такої інфор­мації, або приховування її, або незаконних збирання, використання, збері­гання чи поширення.

Це право громадян забезпечується такими обов´язками державних органів та організацій, органів місцевого і регіонального самоврядування, інфор­маційні системи яких містять інформацію про громадян:

• надавати її безперешкодно і безкоштовно на вимогу осіб, яких вона сто­сується, крім випадків, передбачених Законом, а також вживати заходів щодо
запобігання несанкціонованому доступу до неї;

• надавати доступ стороннім особам до відомостей про іншу особу та збе­рігати інформацію про громадян тільки відповідно до чинного законодавства;

• організації, які збирають інформацію, повинні до початку роботи з інформацією про громадян здійснити у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку державну реєстрацію відповідних баз даних;

• обмежувати обсяг інформації про громадян, яка одержується закон­ним шляхом, та використовувати її лише для законно встановленої мети;

• у разі порушень вимог закону щодо використання інформації про гро­мадян гарантувати їх захист від завданої шкоди.

Конфіденційність інформації щодо суб´єкта забезпечується особливим режи­мом доступу до неї, зокрема стаття 28 "Режим доступу до інформації" цього за­кону визначає, що "режим доступу до інформації — це передбачений правовими нормами порядок одержання, використання, поширення і зберігання інфор­мації"¹, який забезпечується державою. Законом також встановлено обмежен-ня в ознайомленні з конфіденційною інформацією, зокрема стаття 37 "Документи та інформація, що не підлягають наданню для ознайомлення за запитами" цьо­го Закону², визначає, що "не підлягають обов´язковому наданню для ознайом­лення за інформаційними запитами офіційні документи, які містять у собі:

• конфіденціальну інформацію;

• інформацію про оперативну і слідчу роботу органів прокуратури, МВС, СБУ, роботу органів дізнання та суду у тих випадках, коли її розголошення може зашкодити оперативним заходам, розслідуванню чи дізнанню, пору­шити право людини на справедливий та об´єктивний судовий розгляд її спра­ви, створити загрозу життю або здоров´ю будь-якої особи;

• інформацію, що стосується особистого життя громадян тощо".