Принципи юридичної практичної діяльності

Принципи юридичної практичної діяльності — це основні засади, вихідні положення, ідеї, які є орієнтирами, вимогами її здійснення, відбивають сутнісні властивості права. Принципи юридичної практичної діяльності похідні від принципів права, конкретизують і деталізують їх.

Принципам права притаманна властивість універсального та абстрактно­го відображення закономірностей соціальної дійсності, що зумовлює їх особ­ливу роль у структурі правової системи, механізмі правового регулювання, правосвідомості і т. ін. Правові принципи є синтезуючими засадами, об´єднав­чими зв´язками, ідеологічною основою виникнення, становлення і функціо­нування багатьох правових явищ. Ці принципи визначають основи не тільки юридичної практичної діяльності, а й нормоутворюючої і правозастосовної діяльності, координують функціонування механізму правового регулюван­ня, є критеріями оцінки правності (правової природи) рішень органів держа­ви і дій громадян, формують правове мислення і правову культуру, "цемен­тують" систему права.

Принципи права:

• здійснюють універсальне й узагальнене закріплення основ суспільно­го ладу;

• забезпечують одноманітне формулювання норм права та їхній вплив на суспільні відносини у формі правового регулювання та інших видів право­вого впливу (інформаційного, ціннісно-орієнтаційного, психологічного, си­стемоутворюючого і т. ін.),

• безпосередньо впливають на виникнення і стале існування конкретних правових відносин, природних прав і обов´язків людини;

• у розвинутих правових системах правові принципи найчастіше відігра­ють роль перехідної ланки від суспільних відносин до систем права і право­вого регулювання.

Принципи права існують у вигляді вихідних засад правових теорій і кон­цепцій або як правові орієнтації суб´єктів права, зміст правових норм чи їх угруповань, вимоги правового регулювання, правові цінності, а також набу­вають відображення у формально-юридичному аспекті в нормах права зав­дяки їх формулюванню в статтях нормативно-правових актів чи деталізацію у групі норм права і відображення у відповідних статтях нормативно-право­вих актів.

Принципи права поділяють на соціально-правові і спеціально-правові. Соціально-правові принципи відображають систему цінностей, що влас­тиві суспільству і мають чи повинні мати правову форму вираження і за­безпечення (домінування загальнолюдських цінностей над інтересами класів, націй і т. ін., єдність суспільних і особистих інтересів). Спеціаль­но-правові принципи узагальнюють засади формування та існування вла­сне права як специфічного соціального явища і поділяються на загально-правові, міжгалузеві, галузеві принципи, принципи інститутів, а також принципи правової діяльності, окремих її видів, зокрема юридичної прак­тичної діяльності.

До загальноправових принципів належать:

• принцип гуманізму — домінування у формуванні та функціонуванні правової системи, правовій та юридичній діяльності невід´ємних природних прав і свобод людини;

• принцип рівності громадян перед законом — усі громадяни незалеж­но від національної, статевої, релігійної та іншої належності, службового ста­новища мають рівні загальногромадянські права і обов´язки, несуть рівну відповідальність перед законом;

• принцип демократизму — право, законодавство адекватно відобра­жають волю народу, формуються через безпосередню і посередню форми де­мократії, а інститути права повинні забезпечувати адекватну реалізацію волі народу;

• принцип правності (законності) — здійснення всіх правових форм діяльності держави, функціонування громадянського суспільства, грома­дян на основі та відповідно до норм права, природних прав і обов´язків лю­дини;

• принцип взаємної відповідальності держави і особи — не тільки особа відповідальна перед державою, а й держава перед особою.

Принципи юридичної практичної діяльності, конкретизуючи принципи права щодо професійної діяльності юристів:

• у концентрованому вигляді визначають її основні властивості;

• відбиваються і конкретизуються у нормативно-правових актах, про­фесійних деонтологічних кодексах, правосвідомості юристів і суспільства в цілому;

• є критеріями оцінки власне самої діяльності, її результатів, рівня про­фесійної культури юристів, основою їх юридичного професійного практич­ного мислення;

• забезпечують результативний, ціннісно-орієнтаційний, інформацій­ний, психологічний вплив на процес взаємовідносин юристів з іншими су­б´єктами, ведення юридичних справ, прийняття рішень, особливо у випад­ках, не врегульованих правовими копоративними, деонтологічними та інши­ми професійними нормами.

До основних принципів юридичної практичної діяльності належать:

• правність (законність) діянь юриста та його рішень;

• рівність суб´єктів перед законом та правом;

• незалежність юриста при веденні юридичної справи від власних інте­ресів та зовнішнього тиску;

• неупередженість;

• обґрунтованість рішень;

• професіоналізм (компетентність);

• справедливість;

• гуманізм;

• повага до особи, її прав та свобод, права в цілому;

• поєднання гласності та конфіденційності.

Принципи окремих видів юридичної практичної діяльності безпосеред­ньо визначені у відповідних законах та інших нормативно-правових актах. Наприклад:

• у статті 4 "Принципи та організаційні форми діяльності адвокатури" Закону України "Про адвокатуру" зазначено: "Адвокатура України здійснює свою діяльність на принципах верховенства закону, незалежності, демокра­тизму, гуманізму і конфіденційності";

• у статті 3 "Принципи діяльності міліції" визначається, що діяльність міліції будується на принципах законності, гуманізму, поваги до особи, соціальної справедливості, взаємодії з трудовими колективами, громадськи­ми організаціями й населенням, є гласною, при виконанні службових обо­в´язків працівники міліції незалежні від впливу будь-яких політичних, гро­мадських об´єднань;

• у статті 6 "Принципи організації і діяльності прокуратури" закріпле­но, що органи прокуратури України: становлять єдину централізовану си­стему; здійснюють свої повноваження на підставі додержання Конституції України та чинних законів, незалежно від будь-яких органів державної вла­ди, посадових осіб, а також рішень громадських об´єднань чи їх органів; за­хищають у межах своєї компетенції права і свободи громадян на засадах їх рівності перед законом незалежно від національного чи соціального похо­дження, мови, освіти, ставлення до релігії, політичних переконань, службо­вого чи майнового стану та інших ознак; вживають заходів до усунення по­рушень закону, від кого б вони не виходили, поновлення порушених прав і притягнення у встановленому законом порядку до відповідальності осіб, які допустили ці порушення; діють гласно, інформують державні органи влади, громадськість про стан законності та заходи щодо її зміцнення;

• у статті 3 "Засади діяльності Служби безпеки України" до основних засад діяльності Служби безпеки України як державного правоохоронного органу спеціального призначення, який забезпечує державну безпеку Украї­ни, відносить принципи законності, поваги до прав і гідності особи, позапар-тійності та відповідальності перед народом України, а враховуючи особли­вості її оперативно-службової діяльності — принципи поєднання єдинона­чальності і колегіальності, гласності і конспірації.

Враховуючи суспільну важливість судочинства, його засади визначено Конституцією України, в статті 129 якої вказується: "основними засадами судочинства є:

1) законність;

2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом;

3) забезпечення доведеності вини;

4) змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості;

5) підтримання державного обвинувачення в суді прокурором;

6) забезпечення обвинуваченому права на захист;

7) гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засо­бами;

8) забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом;

9) обов´язковість рішень суду.

Законом можуть бути визначені також інші засади судочинства в судах окремих судових юрисдикцій".