Конфліктність юридичної практичної діяльності

Пов´язаність тим або іншим чином з конфліктами є властивістю, прита­манною юридичній практичній діяльності. Конфлікт — це зіткнення проти­лежних сторін, думок, інтересів, суб´єктів тощо або зіткнення протилежно спрямованих цілей, інтересів, позицій, думок чи суб´єктів взаємодій. В ос­нові будь-якого конфлікту лежить ситуація, яка включає:

• протилежні позиції сторін з будь-якого приводу;

• або протилежні цілі чи засоби їх досягнення за певних умов;

• або незбіг інтересів, бажань, потреб тощо.

Конфлікти поділяють на внутрішньоособистісні, міжособові, міжгрупові, організаційні, міжнаціональні, регіональні тощо.

Конфлікти виникають у процесі здійснення юридичної практичної діяль­ності, тому що юристи представляють, захищають, забезпечують права однієї сторони щодо прав чи обов´язків іншої, а правопорушення, спір щодо права є конфліктами за своєю сутністю. Тому юридичну практичну діяльність мож­на розглядати як засіб попередження та вирішення конфліктів. Конфлікти можуть виникати й у взаємовідносинах між юристом та суб´єктом, інтереси, якого він представляє тощо. Неприпустиме зіткнення інтересів може мати місце з причини суттєвих розходжень у свідченнях сторін, несумісності по­зицій щодо протилежної сторони або того факту, що є сутнісно різні мож­ливості вирішити претензії чи погашення зобов´язання. До конфліктів, які найчастіше виникають в юридичній практичній діяльності, доцільно відне­сти такі:

• конфлікти протилежності законних інтересів юриста та протиправних інтересів особи, яку він захищає;

• конфлікти протилежності інтересів осіб, інтереси яких одночасно пред­ставляє юрист, або інтересів осіб, яких він представляє, та інтересів осіб, яких він раніше представляв;

• конфлікти протилежності власних інтересів юриста та особи, яку він представляє, тощо.

З метою попередження конфліктів юрист не може:

• брати на себе ведення юридичних справ, якщо на його професійні рішення в інтересах клієнта вплинуть або можуть вплинути його фінансові, ділові, майнові або особисті інтереси;

• діяти як захисник протилежної сторони проти особи, яку він представ­ляє з якоїсь іншої справи;

• представляти клієнта, якщо це представництво буде прямо порушува­ти інтереси іншого клієнта або може бути суттєво обмежене зобов´язаннями юриста перед іншим клієнтом чи третьою особою;

• використовувати інформацію щодо клієнта на його шкоду, за винят­ком випадків, коли це дозволяється або вимагається законом та професійни­ми нормами;

• надавати фінансову допомогу клієнту в зв´язку зі справою, що розглядається судом або має бути розглянута судом, чи приймати винагороду за
представництво клієнта від будь-кого, крім клієнта і т. ін.