Доходи домогосподарств 5 страница

У моделі «витрати - випуск» сукупні витрати у відкритій економіці відрізняються від їх аналога в змішаній закритій економіці не лише чистим експортом, а й функцією споживання. У відкритій економіці сукупне споживання домогосподарств складається із споживання національних товарів і послуг та споживання іноземних (імпортних) товарів і послуг.

У відкритій економіці виокремлюється гранична схильність до сукупного споживання, яка складається з граничної схильності до внутрішнього споживання та граничної схильності до імпорту.

Гранична схильність до імпорту має визначатися за формулою:

(15.4)

де іm - гранична схильність до імпорту.

Оскільки споживання імпортних товарів і послуг зменшує внутрішнє споживання порівняно із сукупним споживанням, то і гранична схильність до імпорту зменшує граничну схильність до внутрішнього споживання порівняно із граничною схильністю до сукупного споживання:

(15.5)

де с_d - гранична схильність до внутрішнього споживання.

Звідси випливає функція споживання у відкритій економіці:

(15.6)

Тепер звернемося до моделі економічної рівноваги за методом «вилученн - ін’єкції». У змішаній закритій економіці економічна рівновага за цим методом визначається як тотожність між сумою приватних заощаджень і чистих податків з одного боку, та сумою приватних інвестицій і державних закупівель - з іншого, тобто S+T=I+G. Після врахування решти світу вилучення доповнюються імпортом (IM), а ін’єкції - експортом (EX). Тому економічна рівновага у відкритій економіці визначається як тотожність між сумою всіх вилучень і сумою всіх ін’єкцій:

(15.7)

Розмежуємо внутрішню економіку і сектор решти світу (зовнішній сектор):

(15.8)

Врахуємо, що G = Cg + Ig. Звідси рівняння (15.8) можна модифікувати таким чином:

(15.9)

У рівнянні (15.9) вираз (S + T – Cg) відображає національні заощадження, а вираз (I + Ig) - це національні інвестиції. Отже, економічна рівновага у відкритій економіці визначається тотожністю між сальдо балансу національні заощадження - національні інвестиції (ліва частина рівняння) і чистим експортом (права частина рівняння). Якщо в країні виникає дефіцит національних заощаджень, тобто (S + T – Cg) < (I + Ig), то чистий експорт є від’ємною величиною, а перевищення імпорту над експортом фінансується іноземцями. Це означає, що країна є чистим дебітором (чистим позичальником). Якщо, навпаки, в країні виникає надлишок національних заощаджень, тобто (S + T – Cg) > (I + Ig), то чистий експорт є додатною величиною, а перевищення експорту над імпортом використовується для фінансування іноземців. Це означає, що країна є чистим кредитором.

15.2. Сутність та методологія складання платіжного балансу

Платіжний баланс - це макроекономічна модель, яка охоплює сукупність економічних операцій певної країни з іншими країнами і розробляється з метою здійснення контролю за ефективністю зовнішньоекономічної діяльності даної країни та обґрунтування економічної політики держави.

Платіжний баланс розраховується в національній або іноземній валюті й складається із стандартних рахунків і статей, в яких відображаються результати відповідних зовнішньоекономічних операцій. Усі економічні операції, які відображаються в платіжному балансі, поділяються на поточні та капітальні.

Платіжний баланс України за 2009 р. наведено в табл. 15.1.

Платіжний баланс базується на принципах бухгалтерського обліку. Це означає, що кожна економічна операція має подвійний запис - за кредитом однієї статті та дебетом іншої статті. За кредитом відповідних статей відображуються зі знаком «+» такі операції, які забезпечують надходження в країну іноземної валюти. До кредитових операцій відносяться: експорт товарів та послуг; надходження з-за кордону доходів і трансфертів; отримання іноземних кредитів; продаж нерезидентам нерухомого майна та цінних паперів тощо.

Таблиця 15.1

^*Джерело: Платіжний баланс і зовнішній борг України 2009 р. http://www.bank.gov.ua

За дебетом відповідних статей обліковуються зі знаком «–» операції, пов’язані з витрачанням країною іноземної валюти. До дебетових операцій відносяться: імпорт товарів і послуг; доходи і трансферти, що переказуються за межі країни; надання кредитів іноземцям; купівля у нерезидентів нерухомого майна та цінних паперів тощо.

Різниця між кредитовими та дебетовими статтями визначає сальдо платіжного балансу.

Валютний курс

Необхідним інструментом і важливим чинником зовнішньоекономічної діяльності країни є валюта, до якої відносяться національні та міжнародні грошові одиниці. Залежно від умов обміну та використання всі валюти поділяються на три види:

- вільно конвертована валюта — це така валюта, яка без перешкод обмінюється на інші валюти і без обмежень використовується у поточних і фінансових операціях.

- частково конвертована валюта – це грошові одиниці, умови обміну та використання яких обмежуються державою.

- неконвертована валюта- це грошові одиниці тих країн, в яких забороняється їх обмін на іноземні грошові одиниці.

Валюта є не лише засобом платежу, а й товаром, що купується і продається на валютному ринку. Під терміном «валютний курс» передусім розуміють номінальний курс валюти, який відображує ціну однієї валюти, виражену через певну кількість іншої валюти. Процес визначення ціни валюти, тобто валютного курсу, називається валютним котируванням. Існує два способи котирування валюти:

-пряме котирування — це оцінювання одиниці іноземної валюти через певну кількість національної валюти.

-обернене котирування передбачає оцінювання одиниці національної валюти через певну кількість іноземної валюти.

На формування валютного курсу великий вплив справляє держава, яка визначає відповідний режим курсоутворення. Залежно від ступеня втручання держави в процес ринкового курсоутворення розрізняють два види валютного курсу:

- фіксований валютний курс, це такий курс, який уряд офіційно оголошує на фіксованому рівні або в межах «валютного коридору» і бере зобов’язання його підтримувати.

- плаваючий валютний курс,це такий курс, який змінюється переважно від впливом попиту і пропозиції на валютному ринку.

Валютний курс залежить від співвідношення між попитом і пропозицією на валютному ринку. Курс валюти знаходиться в прямій залежності від попиту і в оберненій — від пропозиції на валютному ринку. Пропозиція на валютному ринку є запасом валюти, який може бути запропонований для обміну на іншу валюту за певного обмінного курсу. Попит є запасом певної валюти, який може бути куплений на кількість іншої валюти, запропонованої для обміну, за певного обмінного курсу. Отже, рівноважний валютний курс - це співвідношення пропозицій валют для обміну на певний момент часу.

Валютний ринок може бути показаний у вигляді моделі попиту і пропозиції двох валют, наприклад, гривні та долара (мал. 15.1). Припустімо, що долар - єдина валюта міжнародних розрахунків між резидентами та нерезидентами України. Але купувати товари та послуги за долари можна і в інших країнах. Відповідно з нашими припущеннями, крива пропозиції гривні на валютному ринку будується для фіксованого обсягу пропозиції гривні, не залежить від обмінного курсу і тому представлена вертикальною лінією . Крива попиту на гривні з боку доларів відбиває доларовий попит іноземців на українські товари та послуги, який залежить від ціни українських товарів у доларах.

Рис. 15.1 Модель попиту і пропозиції для двох валют

Крива попиту на гривні показує: скільки гривень бажають придбати іноземці за $ при будь-якому можливому курсу гривні е. Чим вище курс гривні, тим вище доларова ціна українських товарів, тим менше попит на них і на гривню з боку доларів. Тому крива попиту на гривні з боку доларів є спадною. За пропозиції гривні та пропозиції доларів для обміну на гривню рівновага валютного ринку встановлюється в точці А. Рівноважний курс гривні дорівнює е. Зміни в пропозиції гривні, попиті резидентів України на імпорт, закордонних інвестиціях і переказах нерезидентам пересувають праворуч або ліворуч криву пропозиції гривні . Незалежні від валютного курсу зміни пропозиції доларів на ринку гривні, пов'язані з експортом українських товарів, іноземними інвестиціями в Україну та переказами доходу із-за кордону відповідно пересувають криву попиту на гривні .

Рівновага на валютному ринку за умов гнучкого обмінного курсу.

Гнучкий валютний курс встановлюється на рівні рівноважного обмінного курсу і змінюється, якщо внаслідок збільшення або зменшення пропозиції окремих валют змінюється співвідношення між ними на валютному ринку. Збільшення пропозиції гривні пересуває криву її пропозиції на валютному ринку праворуч з до (мал. 15.2).

Рівновага валютного ринку переходить з точки А в точку В. Рівноважний гнучкий курс знижується з до Попит на гривні з боку доларів зростає з до . Зменшення пропозиції доларів на ринку гривні на мал. 15.2 з до також веде до зниження обмінного курсу (з до ). Але, на відміну від переходу до рівноваги в точці В, коли пропозиція гривні збільшується, обсяг попиту на гривню з боку доларів у точці рівноваги С залишається незмінним.

Рівновага на валютному ринку за умов фіксованого курсу.

Найчастіше фіксований курс встановлюється центральним банком у вигляді максимального ( ) й мінімального ( ) курсів, у межах яких центральний банк зобов'язується утримувати ринковий курс внутрішньої валюти протягом певного часу.

Центральний банк дозволяє ринковому курсу вільно коливатись під впливом попиту й пропозиції у межах курсового коридору.

Якщо рівноважний курс перевищує верхню стелю курсового коридору, ( > ) центральний банк вживає заходів, які збільшують пропозицію внутрішньої валюти або зменшують пропозицію іноземної: купує депозити в іноземній валюті за депозити у внутрішній валюті й тим самим збільшує офіційні валютні резерви (валютна інтервенція); викупає зобов'язання уряду (казначейські векселі, облігації тощо) у комерційних банків, фірм і домогосподарств; знижує облікову ставку та збільшує кредити комерційним банкам; знижує резервні вимоги по поточних депозитах у національній валюті та ін.

Якщо рівноважний курс відхиляється нижче мінімальної стелі курсового коридору ( < ), центральний банк вживає протилежних заходів, які зменшують пропозицію внутрішньої валюти або збільшують пропозицію іноземної.

Питання для самоконтролю

1. Розкрийте сутність платіжного балансу та методологію його складання.

2. Охарактеризуйте компоненти рахунку поточних операцій і рахунку капітальних операцій.

3. Що означає рівноважний та нерівноважний платіжний баланс?

4. В чому полягає принципова різниця між фіксованим і гнучким обмінним курсом?

5. Яку позицію змушений займати Центральний банк країни при фіксованому курсі національної валюти?

6. Що таке номінальний і реальний обмінний курси?

7. Яким чином державні органи можуть вплинути на обмінний курс валюти?

ТЕМА 16. ЗОВНІШНЬОТОРГОВЕЛЬНА ДІЯЛЬНІСТЬ І МАКРОЕКОНОМІЧНА ПОЛІТИКА У ВІДКРИТІЙ ЕКОНОМІЦІ.

Програмні запитання

16.1. Основні теорії міжнародної торгівлі

16.2. Торговельна політика, чистий експорт і ВВП

16.3. Модель Манделла - Флемінга як теорія сукупного попиту у відкритій економіці

Основні терміни і поняття:

Теорія порівняльних переваг, абсолютна перевага, модель Хекшера-Оліна, «парадокс Леонтьєва», чистий експорт, торгівельна політика, протекціонізм, тарифні методи, нетарифні методи, торговий лібералізм.

Тематичні тези

16.1. Основні теорії міжнародної торгівлі

У розвитку теорії міжнародної торгівлі можна виділити кілька етапів. Протягом XV–XVIII ст. панувала теорія меркантилізму, згідно з якою багатство країни визначалося володінням цінностями, насамперед золотом. У XVIII–XIX ст. набула розвитку класична теорія міжнародної торгівлі, яка мала два напрями: теорію абсолютної переваги і теорію порівняльної переваги, представниками яких були відповідно Адам Сміт і Давид Рікардо.

Країна має абсолютну перевагуу виробництві товару, якщо вона виробляє його з меншими витратами порівняно з іншою країною.

Торгівля є вигідною, навіть якщо країна не має абсолютної переваги. У такому разі йдеться про порівняльну перевагу. Вкраїні завжди знайдеться товар, виробництво якого буде вигіднішим при існуючому співвідношенні витрат, ніж виробництво інших.

Шведські вчені Е. Хекшер і Б. Олін пояснювали різницю у порів­няльних витратах між країнами так: 1) у виробництві різних товарів чинники використовуються у різних співвідношеннях; 2) забезпеченість країн чинниками виробництва неоднакова. Згідно з теорією Хекшера - Оліна експортуються надлишкові чинники та імпортуються дефіцитні.

Практичній перевірці теорії Хекшера - Оліна було присвячено чимало емпіричних досліджень. Так, В. Леонтьєв, вивчаючи зовнішню торгівлю США в середині 50-х років 20 ст., виявив, що ця країна експортує трудомісткі товари, тоді як, вона є на думку науковця, країною з високим рівнем забезпеченості капіталом і мала б експортувати капіталомісткі товари. Оскільки такий науковий результат не узгоджувався з висновками теорії Хекшера - Оліна, він одержав назву «парадокс Леонтьєва».

16.2. Торговельна політика, чистий експорт і ВВП

Під торговельною політикою розуміють діяльність держави щодо визначення цілей та інструментів їх досягнення в сфері зовнішньої торгівлі країни.

Протекціонізм - це політика держави, спрямована на захист національних підприємств від іноземної конкуренції. Вільна торгівля (торговий лібералізм) - це торгівля без обмежень, тобто без державного втручання. У реальній практиці торговельна політика кожної країни є змішаною - вона поєднує в собі елементи як протекціонізму, так і вільної торгівлі.

В умовах змішаної торговельної політики держава регулює зовнішню торгівлю за допомогою системи інструментів, які можна поділити:

- тарифні методи: імпортне (ввізне) мито, експортне (вивізне) мито, адвалорне, специфічне та комбіноване мито.

- нетарифні методи: квотування, експортні субсидії, демпінг, економічні санкції, торговельне ембарго.

Функція чистого експорту

Чистий експорт відображує чистий попит іноземців на продукцію національного виробництва або їхні чисті витрати на закупівлю вітчизняних товарів і послуг. Чистий експорт залежить від реального валютного курсу; ВВП іноземних країн: покупців вітчизняної продукції, національного ВВП: торговельної політики.

Якщо за базову екзогенну змінну функції чистого експорту прийняти реальний валютний курс, маємо таку функцію чистого експорту:

(16.1)

де – автономний чистий експорт, тобто такий, що не залежить від реального курсу валюти; z — еластичність чистого експорту до змін рівня реального валютного курсу, яка показує, на скільки процентів обернено змінюється чистий експорт зі зміною рівня реального курсу валюти на один процент.

Для графічної ілюстрації рівняння (16.1) звернемося до рис. 16.1. Згідно з рис. 16.1 початкова величина чистого експорту визначається кривою NX₁. Якщо за даного рівня реального курсу валюти збільшився ВВП у країнах, які є покупцями наших українських товарів і послуг, то це збільшить український експорт і зумовить приріст чистого експорту.

Рис.16.1. Крива чистого експорту в координатах NX—є

Такий наслідок відобразиться зміщенням кривої чистого експорту з положення NX₁ у положення NX₂ (рис.16.1). Аналогічний наслідок матиме місце в разі зменшення національного ВВП, яке викликає зростання чистого експорту за рахунок скорочення імпорту., тобто позначиться на графіку зміщенням кривої чистого експорту вліво, тобто в положення NX₃. Торговельна політика також може викликати збільшення або зменшення чистого експорту.

Вплив чистого експорту на ВВП

Чистий експорт, як і інші елементи сукупних витрат, впливає на обсяг національного виробництва мультиплікативно. Це означає, що коли величина чистого експорту змінюється на одиницю, ВВП змінюється більше, ніж на одиницю. Розглянемо графік наведений на рис. 16.2.

Як ми бачимо, збільшення автономних витрат в економіці за рахунок зростання чистого експорту викликає зростання ВВП від до . При цьому відрізок, який відображає приріст ВВП, більший відрізка, що ілюструє приріст чистого експорту, тобто . Звідси , а . Але мультиплікативний зв’язок між приростом чистого експорту і приростом ВВП не відображає всіх наслідків впливу зовнішньої торгівлі на обсяг національного виробництва. Слід також враховувати, що зовнішня торгівля змінює кількісну визначеність мультиплікатора витрат.

Мультиплікатор витрат у відкритій економіцімає такий вигляд:

(16.2)

Рис. 16.2. Вплив чистого експорту на ВВП

16.3. Модель Манделла - Флемінга як теорія сукупного попиту у відкритій економіці

Модель Манделла-Флемінга розроблена американськими економістами Робертом Манделою і Маркусом Флемінгом у 60-х роках 20 ст. Вона є модифікацією моделі IS–LM. Головна відмінність цих моделей полягає в тому, що модель IS–LM описує закриту економіку, а модель Манделла–Флемінга - відкриту. Тому крім доходу і внутрішньої процентної ставки модель Манделла - Флемінга враховує такі три зміни: чистий експорт, валютний курс, світова процентна ставка.

Модель Манделло - Флемінга, як і модель IS–LM, можна описати за допомогою двох рівнянь, одне з яких описує криву IS, а інше - криву LM. Рівняння кривої IS, яке відображує рівновагу на товарному ринку і в малій відкритій економіці з абсолютною мобільністю капіталу має такий вигляд:

(16.3)

Рівняння (16.3) показує, що у малій відкритій економіці дохід (Y) прямо залежить від автономних витрат ( ), обернено - від світової процентної ставки (r_w) і валютного курсу (є).

Тепер звернемося до рівняння кривої LM, яке відображує рівновагу на грошовому ринку в малій відкритій економіці з абсолютною мобільністю капіталу. Оскільки за цих умов r = r_w, то рівняння, яке відображує рівновагу на грошовому ринку, слід записати так:

(16.4)

Але рівняння (16.9) не відповідає ідеології моделі Монделла - Флемінга. Це пояснюється тим, що в даному рівнянні пропозиція грошей виконує роль ендогенної змінної, тоді як в дійсності вона є екзогенною змінною. Інші чинники рівняння (16.4) також не можуть бути ендогенними змінними рівняння кривої LM. За цих умов криву LM може адекватно описувати лише таке рівняння, яке відображає рівновагу на грошовому ринку без ендогенних змін:

(16.5)

Модель Манделла-Флемінга використовується для пояснення впливу макроекономічної політики на дохід у короткостроковому періоді. Ця обставина суттєво впливає на визначення екзогенних та ендогенних змінних моделі.

Відповідно до рівнянь (16.4) і (16.5) побудуємо графічну модель Манделла - Флемінга в координатах Y – є (рис. 16.3) Як видно з рис. 16.3, крива IS має від’ємний нахил, оскільки відображує обернену залежність між реальними валютним курсом і ВВП: зростання валютного курсу скорочує чистий експорт і зменшує ВВП; зниження валютного курсу стимулює приріст чистого експорту і збільшує ВВП. Крива LM має вигляд вертикальної лінії, оскільки валютний курс не входить у її рівняння. Рівновага в економіці забезпечується в точці перетину кривих IS і LM. Ця точка визначає валютний курс і ВВП, за яких товарний і грошовий ринки знаходяться в рівноважному стані.

Рис.16.3. Модель Манделла - Флемінга в координатах Y – є.

Щоб розкрити механізм впливу макроекономічної політики на дохід згідно з моделлю Манделла - Флемінга, слід враховувати, що наслідки її впливу на дохід залежать від валютного режиму (плаваючий чи фіксований валютний курс).

Макроекономічна політика за плаваючого валютного курсу

Фіскальна політика. Припустимо, що держава стимулює зростання автономних витрат шляхом збільшення державних закупівель, трансфертів або зниження податків. Графічну інтерпретацію наслідків цієї політики наведено на рис. 16.4. Як бачимо стимулювальна фіскальна політика переміщує криву IS вправо (IS₁ ® IS₂). Внаслідок цього валютний курс зростає, але ВВП не змінюється, тоді як у закритій економіці стимулювальна фіскальна політика збільшує ВВП. За плаваючого курсоутворення стимулювальна фіскальна політика в малій відкритій економіці з абсолютно мобільним капіталом є неефективною.

Монетарна політика. Нехай центральний банк збільшує пропозицію грошей. Графічне відображення наслідків такої політики наведено на рис. 16.5. Як бачимо крива LM переміщується вправо (LM₁ ® LM₂), а зниження валютного курсу (є₁ ® є₂) збільшує дохід (Y₁ ® Y₂). За моделлю Манделла-Флемінга збільшення пропозиції грошей знижує внутрішню процентну ставку порівняно із світовою. Це спричиняє відплив капіталу, збільшення пропозиції національної валюти на валютному ринку і зниження її курсу, що стимулює чистий експорт і збільшує ВВП. Отже, за даних умов монетарна експансія є ефективною.

Торговельна політика. Якщо припустити, що держава запровадила імпортне мито або квоти, то це викличе скорочення імпорту і збільшення чистого експорту. Тому на рис. 16.4 крива IS переміститься вправо (IS₁ ® IS₂). Але скорочення імпорту породжує ще один наслідок - зменшення пропозиції національної валюти на валютному ринку. Як видно з рис. 16.4, це спрямовує курс національної валюти до зростання, що зменшує чистий експорт. У підсумку маємо таке: приріст чистого експорту, який досягається за рахунок торговельної політики, нейтралізується його зменшенням внаслідок зростання валютного курсу. Отже, за даних умов торговельна політика є неефективною.

Макроекономічна політика за фіксованого валютного курсу

Фіскальна політика. Припустимо, що держава застосувала фіскальну експансію. Наслідки такої політики демонструє графік, наведені на рис. 16.6. Як і в умовах плаваючого курсоутворення, приріст автономних випадків мультиплікативно збільшує дохід, який через відповідний передатний механізм породжує необхідність зростання курсу національної валюти. Про це свідчить переміщення кривої IS вправо (IS₁ ® IS₂). Але в умовах фіксованого курсоутворення валютний курс не може зрости, оскільки центральний банк зобов’язаний його підтримувати на незмінному рівні. Цього він може досягти за рахунок валютних інтервенції, тобто купівельних операцій на валютному ринку, спрямованих на адекватне збільшення пропозиції національної валюти до рівня зростання попиту.

Побічним наслідком таких операцій є збільшення пропозиції на ринку грошей. Тому на рис. 16.6 крива LM переміщується вправо (LM1 ® LM2), що нейтралізує тенденцію валютного курсу до зростання. Отже, центральний банк, підтримуючи валютний курс на незмінному рівні, водночас протидіє виникненню ефекту витіснення чистого експорту, що робить фіскальну експансію максимально ефективною.

Монетарна політика. Нехай центральний банк прийняв рішення застосувати стимулювальну політику за рахунок купівлі ОВДП. На рис. 16.7 наведено графічну інтерпретацію наслідків такої політики. Як бачимо, крива LM, незважаючи на застосування монетарної експансії,не змінює місце свого розташування. Це пояснюється дією двох протилежних сил.

З одного боку, збільшення пропозиції грошей центральним банком через відповідний передатний механізм (зниження внутрішньої процентної ставки ® відплив капіталу ® збільшення пропозиції національної валюти) викличе необхідність зниження курсу національної валюти.

За таких умов крива LM матиме тенденцію до переміщення вправо. З іншого боку, центральний банк зобов’язаний протидіяти зниженню валютного курсу. Для цього він буде змушений скоротити пропозицію національної валюти за рахунок продажу іноземної валюти (купівлі національної валюти). Це нейтралізує рух кривої LM вправо і тенденцію валютного курсу до зниження. Отже, внаслідок купівлі ОВДП центральний банк намагався збільшити пропозицію грошей, а в результаті вимушеного продажу валютних резервів він на таку саму величину зменшив пропозицію грошей. Це свідчить про те, що в даних умовах монетарна політика є неефективною.

Торговельна політика. Припустимо, що уряд із метою збільшення чистого експорту запровадив обмеження на імпорт (імпортне мито або квоти). За таких умов крива IS на рис 16.6 переміститься вправо (IS₁ ® IS₂), а валютний курс матиме тенденцію до зростання. Для нейтралізації цієї тенденції та утримання валютного курсу на фіксованому рівні центральний банк збільшить пропозицію національної валюти, що перемістить криву LM вправо (LM₁ ® LM₂). Такий захід центрального банку унеможливить виникнення ефекту витіснення чистого експорту, як це мало місце за режиму плаваючого курсоутворення. Тому уряд досягає своєї мети: обмеження імпорту збільшує чистий експорт і забезпечує приріст доходу (Y₁ ® Y₂). Отже, в умовах фіксованого курсоутворення стимулювальна торговельна політика є ефективною.