Доходи домогосподарств 2 страница
9.3. Модель „Хрест Кейнса”
Основні терміни і поняття:
Хрест Кейнса, рівноважний обсяг випуску, рецесійний розрив, інфляційний розрив, мультиплікатор автономних витрат, парадокс ощадливості, планові витрати, фактичні витрати, незаплановані інвестиції в товарно-матеріальні запаси, макроекономічна рівновага, тотожність "заощадження-інвестиції", метод “видатки-випуск”, метод “вилучення ін’єкції”.
Тематичні тези
9.1. Сукупні видатки і рівноважний ВВП
Національна економіка буде знаходитись в рівноважному стані лише в тому випадку, якщо сукупний попит дорівнюватиме виробленому ВВП (сукупний пропозиції). Однак, до проблеми макроекономічної рівноваги кейнсіанці підходили з інших позицій, ніж як це робили класики в традиційній моделі AD-AS. Кейнсіанці розглядали рівновагу і її зміни за постійного рівня цін.
Кейнсіанську модель рівноваги, яка опирається на сукупні витрати, можна вважати в певній мірі похідною від базової моделі AD-AS, тобто засобом сходження від абстрактного до конкретного. Це дійсно так, оскільки в реальній практиці економічні суб’єкти не знають обсягів сукупного попиту та сукупної пропозиції. Але слід враховувати, що за сукупним попитом стоять сукупні витрати, а за сукупною пропозицією – вироблений ВВП. Тому в реальному економічному кругообігу рівновага забезпечується тоді, коли економіка втрачає стільки, скільки необхідно для закупівлі виробленого ВВП.
AD = AS (9.1)
↓ ↓
E(факт) = Y(ВВП)
Рівноважний ВВП можна визначити двома методами:
1. витрати-випуск;
2. вилучення-ін’єкції.
Сукупний попит (AD) представляється плановими витратами сумою, яку домогосподарства та фірми мають намір (планують) витрати на закупівлю товарів та послуг:
Ep=AD=S+I (9.2)
Ми розглядаємо короткостроковий період: це закрита економіка (немає NX), відсутні державні витрати (G), це кругообіг в умовах чистого ринку.
Сукупна пропозиція (AS) представлена фактичними витратами (Ef):
Ef=AS=Y(ВВП) (9.3)
Ef відрізняються від Ep тим, що фірми змушені здійснювати незаплановані інвестиції в товарно-матеріальні запаси.
Розглянемо окремі випадки:
1. Якщо Ep<ВВП (дохід) (Ep<Ef, AD<AS), то це означає, що продукції виробляється більше, ніж її потребує сукупний попит. Така ситуація свідчить про виникнення перевиробництва, що супроводжується товарно-матеріальними запасами (ТМЗ) і незапланованим приростом І (+I’). За цих умов у підприємств з’являється мотивація зменшувати виробництво до рівня попиту, що породжує тенденцію до відновлення рівноваги між ВВП і сукупними витратами.
2. Якщо Ep>Ef, то це є ознакою недовиробництва (AD>AS), яке супроводжується незапланованим зменшенням інвестицій у ТМЗ (-I’), що слугує для підприємств підставою збільшувати виробництво до рівня попиту, завдяки чому виникає тенденція до відновлення рівноваги.
3. Якщо Ep=Ef, то AD=AS, а отже, I’=0.
Як бачимо, незаплановані інвестиції виконують балансуючу роль (врівноважувальну) в економіці. завдяки I’ фактичні сукупні витрати завжди дорівнюють ВВП (Y):
Ef=Ep±I’ (9.4)
Y=Ep±I’ (9.5)
 |
Умови досягнення рівноваги між сукупними видатками (СВ) і ВВП можна продемонструвати на базі графічної моделі „видатки-випуск”, яка досить часто іменується як „Кейнсіанський хрест” (Рис.9.1).
Рис.9.1. „Кейнсіанський хрест”, модель „видатки-випуск”
На малюнку економічна рівновага досягається в т. А (І’=0, Y*=E*); нерівновага в т. В означає: 
, I’>0, в т. С - 
, I’<0.
Враховуючи взаємозв’язок функцій споживання і заощадження можна вивести рівноважний обсяг ВВП в рамках кейнсіанської моделі і іншим методом – „вилучення-ін’єкції”(Рис.9.2).В основі цього методу лежить та обставина, що в економічному кругообігу постійно мають вилучення (зниження видатків) або ін’єкції (збільшення видатків). Вилучення відбуваються у формі заощадження, податків, імпорту; ін’єкції здійснюються у формі інвестицій, державний закупівель, експорту.
Економічна рівновага досягається за умови, коли вилучення дорівнюють ін’єкціям. У спрощеному варіанті, яким є приватна економіка закритого типу, вилучення відбуваються лише у формі заощадження, а ін’єкції – лише у формі інвестицій. За цих умов модель економічної рівноваги виглядає так: Іp=S,де Ір – заплановані інвестиції. Фактичні інвестиції відхиляються, як правило, від запланованих на величину незапланований інвестицій і дорівнює If=Ip±I’. Завдяки незапланованим інвестиціям фактичні завжди дорівнюють заощадженням: S = If → S = Ip ± I’. Це положення кореспондується за методом „видатки-випуск”, за яким фактичні сукупні витрати завжди дорівнюють ВВП за рахунок незапланованих інвестицій.
Якщо S > Ip (т. B’), то обсяг ВВП перевищує рівноважний рівень( 
);
S < Ip (т. C’) → 
(обсяг ВВП менше за рівноважний);
S = Ip (т. А’) →обсяг ВВП дорівнює рівноважному (Y = Y*).
Рівність S=Ipозначає, що вилучення у формі заощаджень компенсуються ін’єкціями І. Як правило, заощадження не дорівнюють запланованим інвестиціям, але вони постійно тяжіють до рівноваги. Це забезпечується на ринку позичкового капіталу, на якому регулюючу роль виконує відсоткова ставка.
1. Якщо, наприклад, заощадження перевищують планові інвестиції, то це означає, що пропозиція позичкових грошей перевищує попит на них з боку інвесторів. Завдяки цьому відсоткова ставка падає, що сприяє підвищенню інвестиційного попиту до рівноваги із заощадженнями.
2. Якщо навпаки, рівновага на ринку позичкового капіталу порушується збільшенням інвестицій,тобто попиту на позичкові гроші, відсоткова ставка збільшується. Це сприяє збільшенню заощаджень (пропозиції грошей) до рівня попиту на гроші, тобто до інвестиційного попиту. Отже, рівновага на ринку позичкового капіталу є необхідною умовою забезпечення рівноваги між вилученнями (заощадженнями) та ін’єкціями (інвестиціями), а відтак і рівновага на товарному ринку.
9.2. Сукупні видатки і потенційний ВВП
Рецесійні та інфляційні розриви. За класичною економічною теорієюв точці рівноваги AD-AS, рівноважний обсяг виробництва Y* завжди дорівнює потенційному Yp, тобто обсягу виробництва за повної зайнятості. Але Кейнс заперечував механізм саморегулювання. Він довів, що повна зайнятість в нерегульованій економіці може виникнути лише випадково. Рівновага попиту та пропозиції, як правило, не збігаються з повною зайнятістю ресурсів
В точці А встановлюється рівність AD-AS, проте рівноважний обсяг виробництва Y* не дорівнює потенційному 
(Y*< ). Однією з причин такої розбіжності є невід’ємність планових інвестицій та заощаджень. У відповідності з класичною теорією основним чинником, що викликає динаміку інвестицій та заощаджень є відсоткова ставка:
i↑ → S↑ → ціна кредиту ↓ → Y↑ (9.6)
Згідно з кейнсіанською теорією не ставка відсотка (вплив її є другорядним), а величина використаного доходу домогосподарств є основним фактором, що визначає динаміку споживання і заощаджень. В той же час динаміка інвестицій визначається динамікою відсоткових ставок, що знаходять своє відображення у відповідних функціях споживання, заощадження та інвестицій. Розбіжність планових інвестицій та споживання зумовлена коливанням фактичного обсягу виробництва навколо потенційного. Цим коливанням сприяє низька еластичність з/п і цін щодо їх скорочення. Тому циклічне безробіття, яке має примусовий, а не добровільний характер, за Кейнсом є закритим. Для уникнення значних втрат від втрати виробництва, потрібно здійснювати активну держану політику щодо сукупного попиту. Коливання рівноважного випуску навколо потенційного рівня призводить до виникнення прецесійного та інфляційного розривів.
Рецесійний розрив –це величина, на яку сукупні видатки мають початково зрости (+∆Е), щоб фактичний ВВП збільшився до потенційного рівня. Оскільки в разі збільшення сукупних видатків ціни можуть зрости, то для обчислення рецесійного розриву слід скористатись формулою приросту рівноважного ВВП в умовах нестабільних цін:
, 
(9.7)
Слід зауважити, що в даній формулі і Y визначаються в постійних цінах, індекс цін Р відображає збільшення цін в періоді, в межах якого усувався рецесійний розрив.
Інфляційний розрив –це велична, на яку сукупні планові витрати перевищать потенційні.
Інфляційний розрив свідчить про те, що економіка потерпає від перевитрат, тобто має місце надлишок сукупних витрат (Е*> 
). Розрив називається інфляційним оскільки він викликає в економіці інфляційний надлишок ВВП. Графічно інфляційний розрив є відстань по вертикалі між лініями планових та потенційних витрат (Рис.9.3). Кількісно інфляційний розрив є величина, на яку сукупні витрати мають планово змінитись (-∆Е), щоб усунути інфляційний надлишок ВВП на умовах збереження повної зайнятості. Знову враховуються ціни, оскільки в умовах скорочення сукупних витрат вони мають зменшитись.
Оскільки метою усунення інфляційного розриву є лише зменшення цін, то у період його усунення дефляцій на зміну ВВП визначається формулою: -∆Y=Yp-Y, за цих умов мультиплікатор 
працює лише на номінальне зниження ВВП.
9.3. Модель „Хрест Кейнса”
Модель „Хрест Кейнса” – це конкретизована модель AD-AS для умов жорстких цін у короткостроковому періоді. Зсув кривої сукупних витрат відповідає зсуву кривої сукупного попиту в межах кейнсіанської ділянки AS. Так, зростанню сукупних витрат відповідає зсув кривої сукупних витрат у моделі „Хрест Кейнса” вгору, а в моделі AD-AS – крива 
у положення 
. Скорочення сукупних витрат позначається на зсуві кривої сукупних витрат вниз в моделі „Хрест Кейнса” та кривої вліво до 
в моделіAD-AS.
Але слід зазначити, що модель „Хрест Кейнса” не дозволяє аналізувати процес зміни рівня цін та досліджувати довгострокові наслідки шоків (збурень), пов’язаних із такими змінами, оскільки не враховує цінові коливання
Питання для самоконтролю
1. За рахунок чого можливе подолання інфляційного розриву?
2. Чим відрізняється модель «кейнсіанського хреста» від моделі «сукупний попит – сукупна пропозиція»?
3. Які чинники впливають на коливання рівноважного рівня випуску?
4. Чому дорівнюють інвестиції у рівноважному стані?
ТЕМА 10. ЕКОНОМІЧНА ДИНАМІКА
Програмні запитання
10.1. Основні засади теорії економічного зростання.
10.2. Модель Солоу.
10.3. Джерела економічного зростання.
10.4. Економічні цикли.
Основні терміни і поняття:
Економічне зростання, інтенсивний тип економічного зростання, екстенсивний тип економічного зростання, економічний цикл, змішаний (реальний) тип економічного зростання, індекс зростання реального ВВП, зміна ВВП на душу населення, стійкий рівень капіталоозброєності, «золоте правило» Е. Фелпса, спад, депресія, пожвавлення, піднесення, короткі (малі) цикли, середні (бізнесові)цикли, великі (довгі хвилі) цикли.
Тематичні тези
10.1. Основні засади теорії економічного зростання.
Економічне зростанняявляє собою збільшення національного виробництва товарів і послуг за певний період часу.
Графічно економічне зростання зображують переміщенням кривої виробничих можливостей управо, із положення АВ у положення СД (рис. 10.1).
Рис. 10.1. Крива виробничих
Можливостей
До основних показників економічного зростання належать:
· Індекс зростання реального ВВП:
(10.1)
· Темп приросту реального ВВП:
(10.2)
· Зміна ВВП на душу населення:
ІВВП на душу населення = (ВВП / Чисельність населення)1 (10.3)
(ВВП / Чисельність населення)0
Виділяють наступні типи економічного зростання:
1. Екстенсивний – тип зростання, який забезпечується за рахунок збільшення обсягів застосовуваних факторів виробництва.
2. Інтенсивний – тип зростання, який забезпечується за рахунок ефективнішого використання наявних ресурсів.
3. Змішаний (реальний) – тип зростання, який забезпечується за рахунок збільшення кількості застосовуваних факторів виробництва та їх кращого використання й якісного удосконалення.
Модель Солоу
Найважливішими проблемами теорій економічного зростання є:
· Тенденції і джерела зростання
· Забезпечення довготривалої стійкості
· Наслідки обраної технологічної політики
· Темпи оновлення та структура національного господарства
· Вимір факторів та результатів
За розробку своєї моделі Р. Солоу була присуджена Нобелівська премія (1987).
Основні ознаки моделі
1. За основу зростання в моделі Р. Солоу береться зростання продуктивності праці (y = Y/L), а не зростання продукту (Y).
2. Модель враховує вплив трьох чинників:
· Капіталоозброєності (k = K/L).
· Зростання населення (∆L).
· Технологічного прогресу (Т. П.).
3. За моделлю Р. Солоу існує стійкий рівень капіталоозброєності (k*), який визначає економічну динаміку. Цей стійкий рівень капіталоозброєності (k*) можна визначити за формулою:
s ơ = k* f(k*),(10.4)
де s – норма заощаджень, ơ – норма амортизації,
k* - стійкий рівень капіталоозброєності,
f (k*) – продуктивність праці за стійкого рівня капіталоозброєності.
4. Джерелами економічного зростання за Солоу є:
а) Зростання капіталоозброєності (k), яке залежить від зростання норми заощаджень (s).
Але зростання норми заощаджень не може бути постійним, оскільки заощадження (S) обмежують споживання (C).
Солоу використовує «золоте правило» Е. Фелпса, яке виконується за умови, що граничний продукт капіталу (МРК) дорівнює його вибуттю (амортизації (ơ)):
МРК = ơ(10.5)
«Золоте правило нагромадження»: При визначенні норми заощаджень критеріємповинна бути максимізація добробуту суспільства, тобто якнайбільше споживання (С) за умов сталої рівноваги економічної системи.
б) Зростання населення (tL - темп зростання населення) впливає на економічне зростання через динаміку капіталоозброєності:
∆K = (I / L) – (ơ + tL) k (10.6)
де I/L – інвестиції на одного працюючого, ơ - норма амортизації,
tL - темп зростання населення, k - капіталоозброєність.
в) Технологічний прогрес, який, за цією моделлю, на відміну від попередніх чинників є джерелом постійного зростання як продуктивності праці (у), так і загального продукту (Y).
Якщо ефективність виробництва (Е) під впливом технологічного прогресу змінюється з темпом (g), то продуктивність праці змінюється з тим же темпом, а загальний обсяг виробництва зростає з темпом tL + g :
Y = (tL + g) y0L, (10.7)
де y0 - базова продуктивність праці.
Модель економічного зростання Р. Солоу зображена на графіку (Рис.10.2).
Рис.10.2. Модель економічного зростання Р. Солоу
де k - капіталоозброєність одиниці праці з постійною ефективністю,
k* - стійкий стан капіталоозброєності, за якого ơk=I, тобто величина капіталу, що вибуває (ơk), дорівнює капіталу, що інвестується (I=sf(k)).
10.3. Джерела економічного зростання.
На економічне зростання впливають такі фактори та джерела
Фактори економічного зростання:
1) Прямі фактори:
- фактори пропозиції (кількість і якість трудових ресурсів, кількість і якість природних ресурсів, обсяг основного капіталу, технологія і організація виробництва, рівень розвитку підприємницьких здібностей в суспільстві).
2) Непрямі фактори:
- фактори попиту (податковий тиск, ефективність кредитно-банківської системи, зростання споживчих, інвестиційних та державних витрат, розширення експортних поставок);
- фактори розподілу (перерозподіл виробничих ресурсів в економіці, діюча система розподілу доходів).
Джерела економічного зростання
Приріст обсягу виробництва (∆Q) може бути досягнутий за рахунок трьох окремих джерел:
· Приросту праці (∆L)
· Приросту капіталу (∆K)
· Технічних нововведень (Т. П.)
Відповідно приріст обсягу виробництва за рік визначається таким фундаментальним рівнянням:
∆Q = α∆L + (1 - α)∆K + Т. П.(10.8)
де Т. П. – технічний прогрес (або сукупна продуктивність факторів виробництва), α, (1 - α) – відносні внески кожного фактора виробництва в економічне зростання відповідно до їхніх відносних часток у НД, які можуть змінюватися з часом.
В економічно розвинутих країнах зростання продуктивності праці забезпечується на 70-80% за рахунок Т. П.
10.4. Економічні цикли
Економічними циклами називаються періодичні коливання зростання виробництва. Їх ще називають циклами ділової активності, або кон’юнктурними циклами.
Рис.10.3. Економічний цикл
Характеристика стадій (фаз) економічного циклу
I. Спад.Скорочення обсягів виробництва. Збільшення безробіття. Зменшення завантаженості виробничих потужностей. Падіння цін. Зниження сумарних доходів суспільства. Падіння попиту. Зниження реальної заробітної плати. Зниження прибутків, збільшення банкрутств. Підвищення ставки позичкового проценту.
II. Депресія. Застій в економіці. Обсяги виробництва досягають найменшого рівня. Припинення подальшого спаду виробництва. Низька заробітна плата, високий рівень безробіття. Припинення падіння цін.
III. Пожвавлення. Початок оздоровлення економіки. Зростання попиту на основний капітал. Зростання обсягів виробництва. Збільшення прибутків та заробітної плати. Створення нових робочих місць та скорочення безробіття. Розширення кредиту. Відновлення до кризового рівня економічного розвитку.
IV. Піднесення. Вихід економіки на рівень, який перевищує попередні рівні. Розширення виробництва, скорочення безробіття, збільшення завантаженості виробничих потужностей, збільшення доходів. Розширення інвестицій та споживчих витрат. Зростання сукупного попиту. Зростання цін. Розширення кредитів.
Загальна тривалість економічного циклу вимірюється часом (місяць, рік) між двома сусідніми вищими або двома сусідніми нижчими точками економічної активності.
За тривалістю економічні цикли поділяються на:
· Короткі (малі)– коливання ділової активності 3-4 роки. Вони пов’язані з відновленням рівноваги на споживчому ринку.
· Середні (бізнесові)– коливання ділової активності 8-11 років. Пов’язані зі зміною попиту на засоби виробництва.
· Великі (довгі хвилі)– коливання ділової активності 40-60 років. Пов’язані з необхідністю нагромадження ресурсів для реалізації глибоких технологічних змін.
Причини економічних циклів
Теорія недоспоживання (К. Маркс, Дж. Гобсон): Причиною циклічного розвитку економіки є недостатнє споживання, викликане недоліками розподілу.
Грошово-кредитна теорія (Р. Хоутрі, А. Ган): Пояснює циклічність діяльністю емісійних банків, які змінюють облікову ставку, що призводить до скорочення грошової маси.
Інноваційна теорія циклів (Йозеф Шумпетер): Наявність циклічних коливань пояснюється результатом нововведень (інновацій), які вимагають збільшення інвестицій, останні спричиняють піднесення економіки.
Теорія надмірного інвестування (Людвіг Мізес, Фрідрік Хайєк): Причиною спадів є надмірне інвестування, що порушує відповідність пропозиції засобів виробництва і предметів споживання.
Матеріальною основою
- малих циклівє процеси, що відбуваються в сфері грошових відносин
- періодичності середніх циклів є необхідність оновлення основного капіталу
- великого циклує зміна базових технологій і поколінь машин, оновлення об’єктів інфраструктури.
Питання для самоконтролю
1. Які причини циклічності виділяються економістами різних напрямків?
2. Охарактеризуйте фази економічних циклів.
3. Що є матеріальною основою малих циклів?
4. Які фактори впливають на економічне зростання?
5. Назвіть основні показники економічного зростання?
ТЕМА 11. ДЕРЖАВА В СИСТЕМ МАКРОЕКОНОМІЧНОГО РЕГУЛЮВАННЯ
Програмні запитання
11.1. Роль держави в економічному кругообігу.
11.2. Вплив держави на економічну рівновагу.
11.3. Стабілізаційна політика.
11.4. Полеміка навколо стабілізаційної політики.
Основні терміни і поняття:
Державне регулювання економіки, перерозподільна функція держави, стабілізаційна функція держави, загальна економічна рівновага, рівновага, економічна рівновага стійка, економічна рівновага нестійка, закон Вальраса, мультиплікатор державних витрат, мультиплікатор податків.
Тематичні тези
11.1. Роль держави в економічному кругообігу
Державне регулювання економіки – це система типових заходів законодавчого, виконавчого і контролюючого характеру, які здійснюють правомочні державні установи і суспільні організації з метою стабілізації і пристосування існуючої соціально-економічної системи до умов, що змінюються.
У повній відкритій моделі економіки з урахуванням впливу держави і сектору закордон модель економічного кругообігу можна показати на рис.11.1.
Рис.11.1 Повна відкрита модель кругових потоків
Уряд виконує три функції:
1) здійснює на відповідних ринках закупівлю ресурсів та продуктів і відповідно несе пов’язані з цим витрати, які впливають на сукупні витрати економіки;
2) забезпечує домогосподарства і фірми суспільними благами, тобто фінансує освіту, охорону здоров’я, науку, культуру і т. ін;
3) отримує від домогосподарств і фірм податки, за рахунок яких фінансуються суспільні блага.
Модель кругообігу за участю уряду показує, яку роль виконує держава в системі макроекономічного регулювання:
ú виконує перерозподільну функцію в економіці: змінюючи обсяг податків і трансфертів, перерозподіляє дохід між приватним сектором і виробництвом суспільних благ;
виконує стабілізаційну функцію в економіці: змінюючи обсяги державних закупівель та рівень чистих податків, держава може цілеспрямовано впливати на сукупні видатки, і, як наслідок, на виробництво ВВП.Уряд взаємодіє не лише на ринку ресурсів і продуктів. Він є активним учасником фінансового ринку. Це пояснюється тим, що він завжди може збалансувати свій бюджет, тобто доходну і витратну частину державного бюджету. Внаслідок цього виникає бюджетний дефіцит, який повинен покриватися за рахунок позичок на фінансовому ринку. Зазвичай ці позички здійснюються через продаж державних облігацій та інших цінних паперів як фінансовим посередникам, так і безпосередньо домогосподарствам.
Інколи чисті податкові надходження до держбюджету можуть перевищувати урядові витрати (профіцит). За цих умов уряд повертає отримані позички більшою вартістю, ніж отримує нові, що забезпечує чистий „приплив” грошових ресурсів на фінансовий ринок. Отже, державні закупки товарів і послуг залежать не лише від доходів уряду, а й від позичок у суб’єктів приватного сектору економіки.
11.2. Вплив держави на економічну рівновагу
Загальна економічна рівновага (ЗЕР) –це стан економіки, коли на всіх ринках – благ, грошей, інвестицій, заощаджень та праці – одночасно досягається рівновага.
Рівновага – це стан економіки, коли попит дорівнює пропозиції і ні один учасник ринку не зацікавлений міняти заплановані обсяги купівель або продаж.
Визначити стан загальної економічної рівноваги означає визначити умови, за яких усі макроекономічні суб’єкти можуть реалізувати заплановані цілі.
Економічна рівновага стійка, якщо під дією екзогенних імпульсів, які порушують рівновагу, економічна система сама під впливом внутрішніх сил повертається у стан рівноваги.
Економічна рівновага нестійка, якщо порушена під дією екзогенних імпульсів макрорівновага не відновлюється.
Для визначення умов загальної економічної рівноваги національного ринкудосліджують їх для кожного ринку окремо, а потім виводять умови досягнення рівноваги на всіх ринках одночасно на основі закону Вальраса.
Закон Вальраса:Якщо в народному господарстві, яке складається з nвзаємопов’язаних ринків, встановилася рівновага на (n-1)-ому ринках, то і на n-ому ринку завжди буде рівновага.
Модель рівноваги з урахуванням держави як збирача податків
Система рівнянь визначає умови рівноваги моделі Кейнсіанського хреста за умови, що враховується вплив держави як збирача податків.
Y = AD - загальна умова рівноваги; (11.1)
AD = C + I + G -структура сукупних витрат; (11.2)
C = C0 + c´(Y - T) -функція споживання; (11.3)
I = I0 - функція інвестицій; (11.4)
G = G0 –державні витрати сталі; (11.5)
Y = AD = C0 + I0 + c´(Y - T) + G0 – випливає з (11.1) –(11.5) (11.6)
де G – державні витрати;
T – податки, які держави вилучає з доходів фізичних та юридичних осіб;
Y – реальний обсяг виробництва (пропозиція благ).
Цю модель можна проілюструвати графіками.
Дата добавления: 2015-12-29; просмотров: 957;