Протипожежна безпека

Це основна вимога під час вибору місця для вогнища. Не можна його розводити ближче ніж за 4-6 м від дерев. Не слід розпалювати вогонь у хвойних молодниках: може виникнути верхова пожежа. Також заборонено розпалювати вогнища на ділянках із сухим очеретом, мохом або травою, на вирубках, де залишились легкозаймисті матеріали, оскільки тут вогонь швидко розповсюджується, а пожежу, яка почалася, важко зупинити. Розкладати багаття на торф'яниках також не можна: тліючий торф важко загасити, навіть заливаючи водою; непомітне тління може легко перетворитись на торф'яну пожежу. Не слід розводити вогнище в лісі на камінні, оскільки між ним накопичується мох і перегній. Вогонь, потрапивши у щілини, може проникнути глибоко між камінням, загасити його майже неможливо.

Заготівля палива

Поблизу населених пунктів як паливо можна використати дрова, не придатні для господарських потреб місцевого населення (дрібні гілки, сухі корчі, старі пеньки тощо). Якщо такого палива немає, дрова для багаття слід придбати у лісництві або брати в похід примуси і газові плити.

У районах хвойних лісів достатньо хмизу, вітролому, сухостою. Під час заготівлі палива варто також мати на увазі, що сирі і гнилі дрова дають багато диму, але мало тепла; дрібний хмиз згорає за 2-3 хв.; осикові і смерекові дрова "стріляють" іскрами.

Для приготування їжі краще застосовувати сухі гілки берези і вільхи, які горять рівно і майже без диму. Якщо необхідно розкласти велике жарке багаття (наприклад, узимку за вимушеної ночівлі), найкраще скористатися дровами із соснового і ялинкового сухостою.

Заготовляючи для багаття сухостій, спочатку визначають природний нахил дерева, місце і траєкторію падіння. Це роблять, щоб переконатись, що дерево не зависне на сусідніх кронах. Відтак із того боку, куди намічено звалити дерево, роблять надруб на третину діаметра стовбура. Другий надруб (запил) роблять із протилежного боку приблизно на долоню вище за перший. Підрубуючи дерево, потрібно чергувати удари під гострим кутом із прямими ударами, якими "вибирають" деревину. Якщо дерево не падає під дією власної ваги, користуються дерев'яним клином або важелем, яким спрямовують падіння на вільний майданчик. Під час цього необхідно дотримуватись заходів безпеки. Людей не має бути не тільки на місці падіння, яке передбачається, а й позаду дерева. Особливо обережним слід бути у вітряну погоду, за наявності поряд гнилих або слабких дерев. Не можна звалювати дерево у присмерках, залишати не поваленим підрубане або підпиляне дерево. Якщо воно дуже товсте, використовують дворучну пилку. Визначити, живе дерево чи сухе, можна за його верхівкою (але не за корою чи нижніми гілками): якщо вона суха, то і все дерево сухе.