Корекційно-виховне значення організації самопідготовки у спеціальній школі.

Самопідготовка є продовження уроку. З цього приводу, видатні педагоги Ю.К. Бабанський, В.Г. Петровський наголошували на тому, що організація виконання домашніх завдань учнями не повинна бути простим продовженням уроку з даного предмета і, тим паче, з повторним поясненням матеріалу. Під час виконання домашніх завдань учням надається можливість працювати у відповідному їм темпі. Вихователь повинен спрямувати навчальну роботу дітей, надавати їм допомогу, не допускати при цьому прямих підказок. Важливість функції педагога полягає у тому, щоб виявити типові труднощі учнів при вивченні завдань будь-якого предмета і своєчасно інформувати вчителя про ці труднощі. Ці положення стосуються як загальноосвітньої, так і спеціальної шкіл.

У спеціальній школі самопідготовка має важливе корекційно-виховне значення, тому що виконання домашнього завдання потребує від учнів з важкими розладами мовлення як активної мисленнєвої діяльності та самостійного виконання пізнавальних завдань, так і моральної вихованості, певного рівня розвитку емоційно-вольової сфери.

Самостійна робота складна для учнів з важкими розладами мовлення, тому що у них, насамперед, існують порушення мовленнєвого розвитку , затримка пізнавальної діяльності та становлення емоційно-вольової сфери, Зокрема, в літературі розкрита теорія Л.С. Виготського про структуру аномального розвитку (первинний дефект і вторинні недоліки), психологічне вивчення розвитку психічних процесів (пам’яті, уваги, мислення) у учнів з важкими розладами мовлення, а також причини специфіки їх розвитку. Вказані С.Я. Рубінштейном особливості учнів з важкими розладами мовлення свідчать про те, що первинним дефектом у них виступає порушення мовленнєвої діяльності та затримка у розвитку пізнавальних процесів, емоційно-вольової сфери, а це, у свою чергу, впливає на самостійну практичну діяльність учнів спеціальної школи, на рівень і темп їхньої працездатності, на поведінку під час самостійної роботи.

Під час самопідготовки вихователь спеціальної школи привчає дітей правильно працювати з підручником, планувати власну пізнавальну діяльність, його робота спрямована на саморегуляцію видів пізнавальної діяльності, мобілізацію зусиль для придбання нових знань, формування вмінь та навичок практичного застосування раніше засвоєних знань.

Під час самопідготовки вихователь підвищує рівень вихованості дітей, привчає до самоконтролю, розвиває відповідальне ставлення до праці, прагнення до товариської взаємодопомоги.

Самопідготовка – це самостійна робота учнів спеціальної школи з підготовки домашнього завдання під керівництвом вихователя в школах-інтернатах та групах продовженого дня. Отже, самопідготовка – це самостійна підготовка учнями навчальних завдань з метою поглиблення знань, закріплення вмінь і навичок, отриманих на уроці.

Самопідготовка є специфічним і самим важливим режимним моментом, однією із відповідальних і складових частин навчально-виховної роботи. У цій роботі органічно поєднуються навчальна і виховна мета та завдання. Це не лише форма повторення і закріплення вивченого під час уроку матеріалу, але й засіб формування вмінь і навичок, вмінь працювати організовано і цілеспрямовано.

Дітям з порушеннями мовлення властивий затриманий розвиток психічних функцій, їм важко засвоювати словесну інформацію, у них виявляється занижений рівень пізнавальної діяльності та активності, і саме тому їм важко керувати своєю навчальною діяльністю при підготовці домашнього завдання. Під час самопідготовки у них виникають труднощі організаційно-педагогічного плану.

У молодших класах зустрічаються діти з порушеннями мовлення, які звикли до надмірної опіки, які люблять про все запитувати у вихователя. У таких дітей поряд з питаннями організаційно-педагогічного циклу виникають запитання з навчальних завдань (як написати те чи інше слово, чи правильно написав розв'язання задачі, як заповнювати хронологічну таблицю у зошиті?). На усі ці запитання вихователь повинен обов’язково дати відповідь. Відповіді повинні бути зрозумілими, мобілізуючими та активізуючими пізнавальну діяльність учнів з важкими розладами мовлення, а також спонукати учнів до уважної підготовки домашніх завдань.

Вихователь продовжує роботу вчителя, специфічно іншими засобами організовує діяльність дітей.

І.Г. Єременко, О.М. Ляшенко зазначають, що під час самопідготовки вихователь прагне:

- виробити в учнів спеціальної школи навички самостійної роботи, вчить працювати з підручником, книжкою, користуватись змістом книжки;

- читати відповідні тексти і розуміти їх зміст, виділяти головне з прочитаного, складати план особистої розповіді, відповідати на запитання після тексту, правильно користуватись термінологією, чітко без помилок виконувати домашні завдання;

- формувати вміння самоконтролю і самооцінки виконаної роботи, виховувати особистісні якості (працьовитість, ретельність, охайність тощо) при виконанні домашнього завдання;

- формувати правильні міжособові стосунки, вміння працювати в колективі, поважати один одного;

- включати дітей у процес спілкування за допомогою різних видів діяльності;

- вихователь формує моральні якості особистості та виховує вміння діяти згідно з нормами моралі, користуватись ними у різних життєвих ситуаціях;

- розв'язувати завдання ситуаційного плану, які виникають у процесі самопідготовки;

- забезпечувати ділові умови праці.

Ефективність процесу навчання учнів з важкими розладами мовлення залежить не лише від застосування методів і прийомів навчання, але й від організації домашніх завдань. Виконання домашніх завдань – є одним із головних режимних моментів, однією з основних форм самостійної навчальної діяльності учнів. Це важливий етап закріплення вмінь і навичок, поглиблення і розширення знань. Самопідготовка не повинна дублювати урок. Вона є продовженням навчального процесу та відрізняється від уроку методикою організації і проведення. Від якості пояснення навчального матеріалу залежить успіх виконання домашніх завдань. Основи самостійної роботи даються учням на уроці це, зокрема, самостійна робота, письмове або усне завдання, індивідуальні та диференційні завдання.

Самопідготовка передбачає самостійне виконання учнями домашніх завдань під керівництвом вихователя і спрямована на виробку навичок самостійної навчальної роботи, які сприяють корекції недоліків їх розвитку, покращення якості знань. Правильно проведена самопідготовка формує вміння самостійно працювати. Наприклад: учитель під час уроку дає учням систематичні знання і формує навички самостійності праці; вихователь під час самопідготовки – допомагає закріпити знання учнів, вчить працювати у колективі, дотримуватись режиму праці, виховує дисципліну праці, відповідальність за її якість, виховує свідоме ставлення до виконання домашніх завдань.

Корекційно-виховна спрямованість самопідготовки полягає у тому, щоб визначити шляхи формування самостійності учнів з важкими розладами мовлення при виконанні домашніх завдань.

О.М. Ляшенко наголошує на тому, що виховання в учнів з важкими розладами мовлення навичок самостійної навчальної роботи сприяє корекції недоліків їх розвитку, підвищує якість засвоєння знань, сприяє кращій підготовці учнів до практичної діяльності.

Першочергове значення у вихованні навчально-пізнавальної самостійності у учнів з важкими розладами мовлення, на думку О.М. Ляшенко, має навчальний процес, коли в учнів формується уміння самостійно виконувати практичні завдання з кожного предмета. З цією метою використовуються різні педагогічні засоби. На початковому етапі навчання, коли в учнів ще недостатньо розвинені навички самостійної праці, застосовується переважно практичний показ дій, які входять до структури діяльності запропонованого завдання та детальне роз’яснення способів його виконання із залученням учнів до їх відтворення. Для закріплення навичок самостійності даються тренувальні вправи.

Підвищення пізнавальної активності учнів при виконанні домашніх завдань значною мірою залежить від правильного їх відбору, тобто ступеня важкості з урахуванням індивідуальних можливостей учнів.

Для того, щоб учень зміг сам подолати труднощі, з якими він стикається у процесі самостійного виконання домашніх завдань доцільно використовувати такі види допомоги:

- запропонувати учню самому знайти помилку;

- звернути увагу учнів на роботу, виконану в класі;

- повторити необхідне правило;

- задати йому навідні запитання;

- вказати на місце, де зроблена помилка;

- вказати на необхідність використання наочних посібників.

На думку О.М.Ляшенко, у спеціальній школі успіх виконання домашніх завдань залежить від:

· якості проведення уроків вчителем;

· ступеня готовності учнів продовжувати навчально-пізнавальну діяльність самостійно;

· рівня підготовки, організації праці;

· взаємодії вчителя і вихователя;

· того, наскільки діти глибоко усвідомили навчальні завдання, обсяг, зміст навчальної роботи, наскільки чітко учні бачать результат роботи, як вони вміють користуватись різними прийомами при виконанні домашніх завдань.

Деякі вчителі не звертають увагу на роз'яснення домашніх завдань, не аналізують його з учнями, не пояснюють, або дають його стисло, коротко, незрозуміло. Це призводить до того, що учні механічно усвідомлюють предмет і матеріал. Таке виконання домашніх завдань носить формальний характер і не розв'язує основні завдання самопідготовки.

Учням спеціальної школи потрібно пояснити не лише домашнє завдання, а й хід його виконання і шляхи самоконтролю результатів. Вихователь звертає увагу на засоби подолання труднощів, які зустрічаються під час виконання самостійної роботи.

Організація самопідготовки і допомога учням повинні системно узгоджуватись з вимогами, які надає до цієї праці вихователь.

В основу раціональної організації самопідготовки учнів покладається розв'язання питань про динаміку розумової і м’язової працездатності та кількість оптимального часу, який необхідний для виконання, різноманітної за структурою та змістом, роботи.

В спеціальній педагогіці отримані дані з цього питання допомагають більш раціонально організувати навчальну і трудову діяльність учнів з важкими розладами мовлення.

І.Г. Єременко вказує , що продуктивність діяльності учня залежить від довготривалості, змісту, умов відпочинку під час занять у школі і при підготовці домашніх завдань.

Довгострокова навчальна робота знижує функціональні можливості, швидко стомлює, знижує працездатність.

У зв'язку з вищерозглянутими положеннями, І.Г. Єременко виділив 3 фази зміни працездатності школярів під час навчальної діяльності:

Перша фаза – впрацьованість (спостерігається на початку самопідготовки і триває 15 – 25 хв.);

Друга фаза – оптимальна і найбільш продуктивна навчальна праця (5 – 15 хв.);

Третя фаза – зниження рівня працездатності, для неї характерно загальне поступове або різке зниження працездатності учнів, яке настає після 25 -30 хв. і спостерігається до кінця уроку.

Наголосимо на тому, що систематичне перевантаження учнів може призвести до гіпостенічного або гіперстенічного стану, до зниження зацікавленості дітей в навчальній роботі, до невпевненості у своїх діях, а це призводить до зниження працездатності.

При організації самопідготовки потрібно враховувати дані, які отримав О.М. Ляшенко під час експериментального дослідження, він встановив, що на самопідготовці період впрацьованості учнів скорочується в порівнянні з уроком, а фаза оптимальної працездатності наступає раніше і триває значно більший період часу (до 25 – 40 хв.). На основі вивчення динаміки працездатності учнів протягом усього дня. І.Г. Єременко встановив, що найбільш продуктивним для навчальної роботи є час від 10 до 11 годин ранку, від 17 до 18 годин вечора, тому самопідготовка починається о 17 годині.

М.С. Плешканівська зробила висновок про те, що коли ми враховуємо динаміку працездатності учнів, то більш раціонально будуємо навчальну діяльність і це підвищує якість засвоєння навчального матеріалу на уроках і під час самопідготовки.

О.М. Ляшенко засвідчує про те, що підготовка домашніх завдань повинна розпочинатись не з важкого, а з легкого предмета, який не потребує від учня зусиль. Це обумовлено тим, що в процесі підготовки домашніх завдань динаміка працездатності учнів з важкими розладами мовлення інша, аніж на уроці, адже у дітей спостерігається:

- скорочення періоду впрацьованості;

- збільшення періоду оптимальної працездатності;

- зниження працездатності, яке залежить від вікових і типологічних особливостей учнів з важкими розладами мовлення.