Тема 4. Поняття і класифікація фінансового посередництва

План

4.1 Поняття фінансового посередництва

4.2 Банківські посередники на ринку фінансових послуг

4.3 Позабанківська система на ринку фінансових послуг

Література: 6, 9, 17, 19, 21

Основні поняття

Фінансове посередництво – це вид діяльності фінансової (нефінансової) установи по наданню фінансових послуг на користь третьої особи. Метою надання такої послуги є отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

До фінансових посередників відносяться: банки, інвестиційні фонди, інвестиційні компанії, трастові компанії, страхові компанії, пайові та взаємні фонди, торговці цінними паперами, клірингові компанії, депозитарії, реєстратори, зберігачи, біржі, ломбарди, лізингові компанії, брокери, ділери, пенсійні фонди, хеджери, арбітражери, спекулянти.

Основною функцією фінансових посередників є задоволення попиту і пропозиції на фінансові активи, забезпечення нормального функціонування економіки, вільного переливу капіталів, згладжування піків економічного спаду та ін.

У своїй діяльності фінансові посередники можуть використовувати (створювати) нові фінансові інструменти (деривативи ).

До банківських фінансових установ відносяться організації, які відповідно до законодавства мають право за рахунок залучених засобів надавати фінансові кредити.

Світова практика виробила два принципи побудови комерційних банків:

- принцип сегментації, коли банківська діяльність обмежена визначеним видом операцій або сектором грошового ринку;

- принцип універсальності, коли будь-які обмеження на діяльність банків на грошовому ринку знімаються.

При виконанні обмеженого числа функцій або ж роботі на декількох або одному сегменті грошового ринку банки називають спеціалізованими.

Наприклад, іпотечні банки, ощадні банки, інноваційні банки і т.д.

Кооперативні банки – це спеціальні кредитний – фінансові установи, які створюються товаровиробниками для задоволення взаємних потреб у кредитуванні та інших банківських послугах.

Особливості: власність носить колективний характер; контроль здійснюється колективно, а не одноосібно; прибуток не ділиться між учасниками, а йде на виплату відсотків по внесках і на збільшення резервів.

Взаїмозберігаючі банки – організовані по типу „взаємних” підприємств: у них немає акцій, а керівництво здійснює наглядова рада. Також банки приймають внески та інвестують їх, під заставу нерухомості, в цінні папери, надають позики і споживацькі кредити.

Іпотечні банки - надають довгострокові кредити на житлове будівництво під заставу на земельні ділянки або нерухомість.

Ресурсами такого банку служать власні накопичення та іпотечні облігації.

Інвестиційні банки – надають кредити інвесторам – покупцям цінних паперів, виступають крупним посередником на фондовому ринку.

Прикладом міжнародних інвестиційних банків є міжнародний банк реконструкції і розвитку, Європейський інвестиційний банк, регіональні інвестиційні банки.

Будівельні ощадні банки займаються довгостроковим кредитуванням житлового будівництва.

Банки підтримки створюються державою або за участю держави для фінансування цільових програм, які вимагають підтримки.

Банки – гаранти – спеціалізовані банки, які беруть на себе зобов'язання погашення боргів підприємств за певних умов.

Торгові банки – специфічний вид банків англійської банківської системи. Вони виконують більшу кількість різноманітних фінансових операцій, таких як розміщення нових випусків акцій і облігацій; консультації і розробку умов злиття і поглинання; управління майном і портфелем цінних паперів.

Клірингові банки – спеціалізовані банки, які обслуговують операції на фондовій біржі. Вони є членами рахункових палат.

До небанківських кредитних інститутів відносять: лізингові компанії, факторингові компанії, кредитні спілки, каси взаємодопомоги.

Основною задачею небанківських кредитних установ є акумуляція заощаджень населення, надання кредитів за допомогою облігаційних позик підприємством і державі, надання споживацьких кредитів і кредитної взаємодопомоги.

Лізингові компанії забезпечують підприємствам отримання устаткування, інших необоротних активів без значних одноразових витрат. Тут відбувається забезпечення елементів кредитування в натуральній і грошовій формі.

Факторингові компанії надають кредит для фінансування оборотних коштів шляхом інкасації дебіторської заборгованості споживача кредиту.

Кредитні спілки - це об’єднання громадян з метою задоволення потреб у споживчему кредиті. Основою є взаємне кредитування, а метою – підвищення добробуту членів спілки.

Каси взаємодопомоги – це добровільне об’єднання громадян з метою надання взаємної матеріальної допомоги . Як правило, вони створюються за місцем роботи при профспілкових організаціях.

До небанківських фінансових посередників – відносяться: інвестиційні фонди, інвестиційні компанії, трастові (довірчі) компанії, страхові компанії, пайові та взаємні фонди, учасники фондового ринку, пенсійні фонди, рієлтерські компанії.

Страхові компанії надають послуги із страхового захисту від різних видів ризиків як юридичним, так і фізичним особам. Основною метою є забезпечення стабільності функціонування економіки, збереження досягнутого рівня добробуту населення.

Основним призначенням інвестиційних фондів, інвестиційних компаній, трастових компаній є ефективне управління інвестиційним портфелем на основі залучення заощаджень пересічних інвесторів.

Пайові та взаємні фонди також покликані акумулювати грошові кошти шляхом випуску власних акцій.

Сьогодні в України діють пайові інвестиційні фонди, а управління їх активами здійснює спеціально створені компанії - компанії по управлінню активами. Дані фонди відносяться до інститутів спільного інвестування.

До фінансових посередників фондового ринку відносяться: торговці цінними паперами, брокери, ділери, андерайтери, біржі, реєстратори, зберігачі, депозитарії, арбіражери, спекулянти, хеджери.

Основною задачею цих посередників є організація нормального руху грошових потоків від інвесторів до емітента, забезпечення ліквідності інструментів фондового ринку, і зрештою, забезпечення нормального функціонування економіки в цілому.

Пенсійні фонди створюються за рахунок внесків фізичних осіб і призначені для накопичувального заощадження. У пенсійних фондах акумулюються значні грошові кошти. Задачею пенсійних фондів є забезпечення досягнутого рівня добробуту страхувальнику. З точки зору фінансового посередництва пенсійні фонди виступають крупними інвесторами на фінансовому ринку, одержуючи від вкладених засобів інвестиційний дохід.

Питання до обговорення

1.Сучасна банківська система України: законодавча база; структура.

2.ФункціїНаціонального банку України.

3.Банківські об’єднання в Україні.

4.Особливості функціонування кредитних спілок в України.

5.Тенденції розвитку фінансового посередництва на кредитному ринку.

6.Тенденції розвитку фінансового посередництва на грошовому ринку.

7.Тенденції розвитку фінансового посередництва на страховому ринку.

8.Тенденції розвитку фінансового посередництва на ринку нерухомості.

9. Тенденції розвитку фінансового посередництва на фондовому ринку.