ДІТИ З ЗАТРИМКОЮ ПСИХІЧНОГО РОЗВИТКУ /ЗПР/.

Спект порушень психічного розвитку в дітей досить широкий, але значно частіше зустрічається затримка психічного розвитку – ЗПР. В завдання школи входить діагностика готовності дітей до навчання, своєчасне виявлення дітей з ЗПР, які потребують спеціальних форм корекційно-педагогічної роботи.

Без кваліфікованої педагогічної допомоги діти з ЗПР не досягають шкільної зрілості не тільки в шість, але й в сім років. За даними дефектологів більше ніж 50% невстигаючих учнів молодших класів складають діти з ЗПР. Досвід обстеження дітей шестирічного віку дитячих садків свідчить, що не менше 20% з них відчувають ускладнення в тій чи іншій мірі, в засвоєнні програми дошкільного закладу.

ЗПР – синдром тимчасового відставання розвитку психіки в цілому або окремих її функціях, уповільнення темпу реалізації потенційних можливостей організму, часто виявляється при надходженні в школу і виражається в недостатності загального запасу знань, обмеженості представлення,незрілості мислення, малою інтелектуальною цілеспрямованістю, перевазі ігрових інтересів, швидкої перенасиченості в інтелектуальній діяльності.

Причини виникнення ЗПР можна розділити на дві великі групи:

1) причини біологічного характеру;

2) причини соціально-психологічного характеру.

До причин біологічного характкеру відносять:

– різні варіанти патології вагітності (важкі інтоксикації, резус-конфлікт тощо);

– недоношеність дитини;

– родові травми;

– різні соматичні захворювання (важкі форми грипу, рахіт, хронічні хвороби – пороки внутрішніх органів, туберкульоз, синдром порушеного шлунково-кишкового усмоктування тощо);

– важкі мозкові травми.

Серед причин соціально-психологічного характеру виділяють наступні:

– ранній відрив дитини від матері і виховання в повній ізоляції в умовах соціальної депривації;

– дефіцит повноцінному, відповідному вікові діяльності: предметне, ігрове, спілкування з дорослими тощо;

– перекручені умови виховання дитини в родині або ж авторитарний тип виховання.

При системації ЗПР Т.А. Власової і М.Сс. Певзнер виділяють дві основні форми:

1. Інфантилізм – порушення темпу дозрівання мозкових систем, які найбільш пізно формуються. Інфантилізм може бути гармонійний (зв’язаний з порушенням функціонального характеру, незрілістю лобових структур) і дисгармонійний (обумовлений явищами органіки говного мозку).

2. Астенія – різке ослаблення соматичного і неврологічного характеру, обумовлена функціональними і динамічними порушеннями ЦНС. Астенія може бути соматична і церебрально-астенічна (підвищена виснаженість нервової системи).

Класифікація основних видів ЗПР по К.С.Лебединській (1980) спирається на класифікацію Власової –Певзнер, в основі якої лежить етиологічний принцип. Виділяють 4 основних типа ЗПР:

– конституціонального характеру;

– соматогенного характеру;

– психогенного характеру;

– церебрально-органічного характеру.

ЗПР конституціонального характеру (причина виникнення – не дозрівання лобових відділів говного мозку). Дитина не хвора, але вона і психічно, і фізично розвивається повільніше, ніж інші діти, особливо відстає емоційно-вольова сфера. Нерідко таке зустрічалось в інших членів сім’ї. Сюди відносяться діти з гармонійним інфантилізмом, вони зберігають риси більш молодшого віку, у них переважає ігровий інтерес, не розвивається навчальний. Ці діти при сприятливих умовах показують гарні результати вирівнювання.

ЗПР соматогенного походження виникає внаслідок тривалого захворювання дитини (хронічні інфекції, алергічні стани, вади серця тощо). Хвороби виснажують дитину, знижують її психічний тонус. До цієї групи відносять дітей із соматичною астенією, ознаками якої є виснаження, ослаблення організму, знижена витривалість, млявість, нестійкість настрою та ін.

ЗПР психогенного походження (причина – гіперопіка, гипоопіка). Страх за здоров’я і навіть життя малюка змушує батьків знижувати вимоги до нього, задовольняти його бажання. Згубним для розвитку дитини виявляються і такі умови, коли дорослі приділяють мало уваги. Різкий дефіцит уваги, ласки, залякування, покарання можуть призвести навіть дитину із здоровою нервовою системою до затримки психічного розвитку.

ЗПР церебрально-органічна (причина – мозкова дисфункція). До цієї групи відносять дітей з церебральною астенією – підвищеною виснажливістю нервової системи. У дітей спостерігаються: неврозоподібні явища; підвищена психомоторна збудливість; афективні порущення настрою, апатико-динамічний розлад – зниження харчової активності, загальна млявість, рухове розгальмування.

Під час обстеження таких дітей виявляються певні відхилення у функціонуванні нервової системи, що свідчить про шкідливий вплив різних факторів на мозок плода чи новонародженого. Це хвороби матері, її емоційний стан під час вагітності, пологів; перші роки життя дитини – захворювання на менінгіт, енцефаліт, дизентерію, травми головного мозку.

Залежно від причин та їх поєднання розрізняють і форми ЗПР в дітей.

Подолання ЗПР дитини залежить від ранньої діагностики, правильних методів лікування, педагогічної роботи з нею.

Діагностика ЗПР

Основні показники ЗПР дитини, які відрізняють дітей цієї категорії від нормальних однолітків:

- знижена працездатність, швидка втомлюваність;

- уповільненість сприймання та переробки інформації, навіть при сенсорному її сприйманні;

- обмеженість кола загальних життєвих уявлень;

- збіднений словниковий запас; наявність окремих недоліків вимови;

- переважання у мисленні наочно-дійових форм над словесно-логічними операціями (аналізом, порівнянням, синтезом, узагальненням, встановленням логічних зв’язків у інформації, введеній словесно);

- погана пам’ять, невміння використовувати допоміжні засоби при запам’ятовуванні матеріалу;

- знижений рівень самоконтролю, критичності, мислення;

- незрілість емоційно-вольової сфери;

- недостатня сформованість усіх видів діяльності, в тому числі ігрової.

Всі ці недоліки характерні і для розумово відсталої дитини, але виражені вони більш явно і мають певну якісну специфіку.