Психолого-педагогічна характеристика дітей зі ЗПР

У вітчизняній педагогіці ЗПР є психологічним поняттям і характеризує насамперед відставання в розвитку психічної діяльності дитини.

Для дітей із ЗПР спостерігається низький (у порівнянні з нормою) рівень розвитку сприйняття. Це виявляється в необхідності більш тривалого часу для прийому і переробки сенсорної інформації; у недостатності фрагментарності знань цих дітей про навколишній світ; в утрудненнях при предметів, що знаходяться в незвичайному проложенні, контурних і схематичних зображень. Подібні якості цих предметів сприймаються ними як однакові. Ці діти змішують подібні по накресленю букви і їхні окремі елементи; часто помилково сприймають сполучення букв тощо.

Тапі початку систематичного навчання в дітей з ЗПР виявляється неповноцінність тонких форм зорового і слухового сприйняття, недостатність планування і виконання складних рухових програм.

У дітей цієї групи недостатньо сформовані і просторові представлення: орієнтування в напрямках простору в продовження досить тривалого часу здійснюється на рівні практичних дій; часто виникають труднощі при просторовому аналізі і синтезі ситуації. Розвиток просторових представлень тісно пов’язано зі становленням конструктивного мислення. При складанні геометричних фігур і візерунків діти з ЗПР часто не можуть здійснити аналіз форми, установити симетричність, тотожність частин фігур, які конструюються, розташувати конструкцію на площині, з’єднати її в єдине ціле. Але прості візерунки виконують правильно, на відміну від розумово відсталих.

Діти з ЗПР без особливого зусиль справляються з завдання на складання картинок, на яких зображений одиничний предмет (півень, ведмідь, собака). При ускладненні сюжету дітям приходиться робити різні види допомоги.

Увага дітей з ЗПР визначається нестійкістю, низькоюконцентрацією, труднощами в її переключанні. Недоліки організації уваги обумовлюються слабким розвитком інтелектуальної активності дітей, недосконалістю навичок і умінь самоконтролю, недостатнім розвитком почуття відповідальності й інтересу до навчання.

Дітям з ЗПР характерно відхилення в розвитку пам’яті: зниження продуктивності запам’ятовування і його нестійкість; велика схоронність мимовільної пам’яті в порівнянні з довільною; перевага наочної пам’яті над словесною; низький рівень самоконтролю в процесі навчання і відтворення, невміння організувати свою роботу; недостатня пізнавальна активність і цілеспрямованість, перевага механічного запам’ятовування над словесно-логічним.

Виражене відставання виявляється у розвитку пізнавальної діяльності цих дітей, починаючи з ранніх форм мислення – наочно-діючого і наочно-образного. Діти класифікують предмети по наочним ознакам, як колір і форма; називають поверхневі, несуттєві якості при аналізі; у зображенні виділяють вдвічі менше ознак.

Діти не задають питань про предмети і явища навколишньої дійсності. Це повільні, пасивні, з уповільненим мовленням діти. Вони мають низьку мовленнєву активність, обмеженість словника, неповноцінність понять, низький рівень практичних узагальнень тощо.

У дітей з ЗПР знижена поьреба в спілкуванні як з однолітками, так і з дорослими, несформованість ігрової діяльності.

У навчанні дітей з ЗПР необхідно враховувати всі осробливості цих дітей і застосовувати індивідуальний підхід.