Оцінка інженерної обстановки при застосуванні ядерної зброї

Оцінку інженерної обстановки будемо проводити на прикладі ядерного вибуху, як найскладнішого випадку з надзвичайних ситуацій.

В такому плані під інженерною обстановкою розуміють сукупність наслідків первинних і вторинних вражаючих факторів ядерного вибуху, інших сучасних засобів ураження, в результаті яких, мають місце руйнування будівлі, споруди, устаткування, комунально-енергетичні мережі, засоби зв'язку і транспорту, мостів і т.п., які впливають на стійкість роботи ОНГ і життєдіяльність населення.

Оцінка інженерної обстановки включає: а) визначення масштабів та степені руйнувань елементів і об'єкта в цілому, розмірів зон завалів, об'єму і трудоємності інженерних робіт та ін.;

б) аналіз їх впливу на стійкість роботи окремих елементів і об'єкта в цілому, а також на життєдіяльність населення;

в) висновки про стійкість окремих елементів і об'єкта в цілому до дії вражаючих факторів, пропозиції по проведенню РIНАВР і відновленню виробництва.

Оцінка інженерної обстановки проводиться на основі даних прогнозу і інженерної розвідки. Від стану інженерної обстановки на об'єкті чи в місті залежить склад підрозділів і порядок роботи РIНАВР. Основною руйнівною дією на інженерні конструкції є ударна хвиля (УХ). Характер руйнувань елементів об'єкта залежить від навантаження, заподіяного дією ударної хвилі і реакції предмета на дію цього навантаження.

Загальну оцінку руйнувань викликаних УХ прийнято давати по степені важкості цих руйнувань. Для більшості елементів об'єкта, як правило, розглядається чотири степені - повне, сильне, середнє, слабке руйнування. Використовуючи до цивільних і промислових об'єктів степені руйнування характеризуються слідкуючим станом конструкцій.

Слабкі руйнування. Руйнуються дверні і віконні заповнення, легкі перегородки, частково руйнуються дахи, можливі тріщини в стінах верхніх поверхів. Підвали і нижні поверхи зберігаються повністю.

Середні руйнування проявляються в руйнуванні дахів, внутрішніх перегородок, вікон, а також виникнення тріщин в стінах, обвалів окремих ділянок перекриттів і стін верхніх поверхів. Підвали зберігаються. Відновлення будівель можливе при проведені капітального ремонту.

Сильні руйнування характеризуються руйнуванням несучих конструкцій і перекриттів верхніх поверхів, виникненням тріщин в стінах і деформацією перекриттів нижніх поверхів. Використання приміщень стає неможливим, а ремонт недоцільним.

Повні руйнування. Руйнуються всі основні елементи будівлі, включно з несучими конструкціями, використання будівлі неможливе.

Найбільші руйнування отримують наземні будівлі, розраховані на власну вагу і вертикальні навантаження. Більш стійкі заглиблені і підземні споруди. Будівлі з металевим каркасом середні руйнування отримують при 20-40 кПа, а повні при 60-80 кПа, цегляні будівлі – при 10-20 і 30-40, дерев'яні будівлі - при 10-20 кПа відповідно. Більш детально зони руйнувань розглядаються при вивчені ОЯУ .

Об'єм руйнувань в місті залежить від характеру будівель, кількості поверхів і щільності забудови. При щільності забудови 50 % тиск УХ може бути меншим на 20-30 %, ніж на відкритій місцевості. При щільності забудови 30 % захисна дія будівель незначна і не має практичного значення.

Враховуючи необхідність для оцінки пожежної і інженерної обстановки великої кількості вхідних даних, а також результати попередньої оцінки, ефективним є використання сучасної комп'ютерної техніки. Для цих цілей є спеціальні програмні продукти, які використовуються у військах та штабах ЦО. Використання обчислювальної техніки значно спрощує і прискорює процес оцінки інженерної і пожежної обстановки, але в свою чергу є ймовірність в наслідок дії ЕМІ виходу з ладу комп'ютера. Тому він повинен бути як слід захищеним. Також використання такого способу оцінки обстановки потребує значних зусиль по введеню даних з області картографії, будівельних конструкцій, пожежостійкості та ін.