Речення і висловлювання

Текст як одиниця мови складається з одиниць нижчого рівня – речень. Саме текст, а не речення є вищою і неза­лежною мовною цілісністю. Реченню як одиниці мови властива предикативність, а тексту – зв'язність. Речення характеризується тільки одним – "горизонтальним планом змісту, тоді як у тексті існують дна плани змісту – "вертикальний" і "горизонтальний".

Для теорії тексту важливими є виділення двох одиниць – речення і висловлювання. Речення – це граматична структура, у якій наявний предикат, а висловлювання (фраза) – актуалізована одиниця комунікації, обов'язко­вою ознакою якої є інтонація. Висловлювання об'єднують­ся у тематичні блоки, а останні – у дискурси.

Речення характеризується як певна структурна модель і належить мові, а висловлювання як лексично наповнена модель із певною інтонацією є оди­ницею мовлення. Реченнярозглядаєть­ся як абстрактна віртуальна мовна одиниця, конструкція, яка описується без урахування її лексичного наповнення і вираженого комунікативного завдання. Висловлювання – конкретна мовленнєва одиниця, що характеризується лінійною реалізацією віртуальної моделі, комунікатив­ною націленістю, інтонаційним оформленням і ситуатив­ним значенням.

За обсягом речення і висловлювання можуть не збігати­ся: висловлювання може бути ширшим за структурну мо­дель (за рахунок відокремлених зворотів, вставних слів, звертань тощо) і меншим (у вигуках, ствердженнях і запе­реченнях, привітаннях, у фразах ввічливості та ін., які називають замінниками речень).

Хоч більшість лінгвістів теоретично розрізняють речен­ня і висловлювання, унормованим є термін "речення".

Ознаки тексту

При вивченні тексту як мовної одиниці важливо вияви­ти особливі характеристики – ознаки, на основі яких можна виділити текст, сукупність яких дає уявлення про ньо­го. Найважливіші характеристики тексту є:

· зв'язність;

· змісто­ва зв'язність, співвіднесеність, інші назви – однотемність, кореферентність;

· єдина модальність – ствер­дження, відмову, прохання та ін.;

· граматична єдність речень, що становлять текст (єдність часу, числа, особи), порушення якої робить текст неоднозначним;

· прагматична установка (або авторська уста­новка, цілеустановка).

Отже, зважаючи на викладені вище текстоутворювальні ознаки, текст слід розуміти як письмовий документ, який складається з послідовної низки єдностей, об'єднаних лексичним, граматичним та логічним зв'язком, і якому властива модальність та цілеустановка (прагматична уста­новка).