Індивідуальні житлові будинки.

Об'ємно-планувальні рішення будинків.

На цей час індивідуальні або садибні житлові будинки діляться на два типи: сільські садибні будинки із земельною ділянкою 10-15 соток і міські котеджі із земельною ділянкою 6-12 соток, що використовується тільки для відпочинку родини.

У деяких випадках земельна ділянка сільського садибного будинку може бути збільшеною до значних розмірів, а садиба - трансформуватися у фермерське господарство будь-якої спеціалізації.

Планування сільського садибного будинку повинна передбачати чіткий функціональний розподіл будинку на дві зони: житлову й господарську. У першу входять: житлові кімнати, їдальня, передня й тамбур, у другу - кухня, робоча кухня (заготівля кормів, овочів і т.п.), гардеробні кімнати, комори.

Підвальну частину будинку використовують для зберігання запасів овочів, інвентарю, лазні й майстерні.

Для сільського садибного будинку велике значення має ізоляція приміщень, пов'язаних з господарством, від житлової частини. Тому, зазвичай, влаштовують два входи в будинок: основний - з боку вулиці й додатковий - з боку подвір’я, робочої кухні або коридору.

У міських котеджах також найчастіше буває два входи: з боку вулиці й з боку озелененої ділянки для відпочинку, як правило, зі спільної кімнати або вітальні.

Існує три основних типи садиб:

- садиби з відокремленими будівлями - житловим будинком і надвірними господарськими будівлями;

- садиби з вбудованими або прибудованими до будинку господарськими будівлями;

- садиби у вигляді комплексу житлових і господарських приміщень, організованих навколо внутрішнього житлового двору.

Можна також відзначити 3 принципові схеми зонування садибного будинку:

- господарська зона розташовується із задньої сторони будинку;

- господарська зона розташовується з боку від будинку;

- господарська зона розташовується з боку вулиці у випадку, коли підсобне господарство мінімальних розмірів або зовсім відсутнє (котеджі).

Для зон з помірним кліматом властива компактність забудови садибного будинку. Тут поширені мансарди й скляні веранди.

У південних районах садибні будинки відрізняються комплексним розташуванням забудови. Тут важливим є захист від сонячної радіації. Для таких будинків характерні відкриті літні приміщення, тіньові навіси, внутрішні закриті або напівзакриті озеленені дворики (іноді з невеликим басейном), вбудовані або прибудовані приміщення літніх кухонь.

За об'ємно-планувальними показниками садибні житлові будинки діляться на дома з квартирами в одному рівні й будинки з квартирами у двох і більше рівнях.

Дома з квартирами у двох рівнях доцільно проектувати при загальній площі квартири більше 90 м2 і при кількості кімнат більше трьох. Такі будинки для міського будівництва називаються котеджами.

На першому поверсі звичайно розташовується передня з тамбуром, спільна кімната, одна зі спалень або кабінет, кухня-їдальня й підсобні приміщення. На другому поверсі, зазвичай, розташовуються спальні й санвузли.

Існує кілька типів будинків із квартирами у двох рівнях:

- мансардний будинок;

- будинок з неповним другим поверхом;

- будинок з однаковими по площі двома поверхами;

- будинок зі зсувом рівнів підлоги, одна із частин якого одноповерхова.

У мансардному будинку приміщення верхнього поверху розташовуються в межах горищного простору. При цьому ухил скатного даху повинен бути не менш 450.

Для більш повного використання горищного простору стелі приміщень мансарди роблять зі скошеними кутами. При цьому висота стін у зрізаних частин повинна бути не менш 1,6 м.

У будинку з неповним другим поверхом спільна кімната або вітальня часто мають підвищену висоту.

Звичайний двоповерховий будинок має рівні по площі поверхи й для нього характерні багатокімнатні квартири (5 і більше кімнат).

Будинок зі зсувом рівнів підлоги доцільно застосовувати на крутому рельєфі.

Внутрішній зв'язок приміщень із квартирами у двох рівнях здійснюється за допомогою внутрішніх сходів, які можуть розташовуватися в передній або в спільній кімнаті, якщо там немає спального місця. Сходи такі можуть мати трохи більший ухил ніж звичайні будинкові сходи, і бувають полегшеними, як правило, дерев'яними.

Мінімальна ширина таких сходів 0,9 м між перилами.

Вони можуть бути відкритими або обмежені стінами. Відкриті сходи є активним елементом інтер'єра.

Одноквартирні садибні будинки мають високі гігієнічні якості. У них забезпечується гарна інсоляція й вони мають необмежену орієнтацію.