Приклади схем функціонального зонування житлових приміщень в будинку.

Другий принцип проектування квартири - забезпечення автономності кожної із зон при їх раціональному взаємозв'язку: кухні з передньою й спільною кімнатою, кухні із приквартирною ділянкою (у малоповерхових садибних і блокованих будинках), спільної кімнати з передньою, спалень із санвузлами й т.д. У значній мірі комфортність квартири досягається місцем розміщення окремих її структурних елементів: кухні й спільної кімнати ближче до входу (виходу), спалень - у глибині квартири.

Приміщення -основний елемент просторової організації квартири, що включає одну або кілька зон побутових процесів життєдіяльності. За характером використання всі приміщення квартири можна розділити на 2 групи: житлові приміщення і підсобні приміщення.

Передня або прихожа - свого роду вестибюль квартири. Вона служить місцем зберігання верхнього одягу, взуття, господарських і спортивних приналежностей. Передня - це завжди гардероб, тут одягаються перед виходом і роздягаються, увійшовши у квартиру. Тут зустрічають гостей і відвідувачів. Крім того, передня - центр комунікацій у квартирі. У передній обов'язково є 2 зони: вхідна, де знімають верхній одяг і звільняються від поклажі й друга зона, що організується як хол, де може бути дзеркало, столик, крісло. Відокремити вхідну зону можна за допомогою вбудованих шаф. Ширина передньої повинна бути не менше 1,4 м.

Головним елементом композиції квартири й самим більшим і парадним приміщенням є спільна кімната. Спільна кімната для внутрісімейного спілкування й прийому гостей має дві основні зони: зону відпочинку й зону їдальні,а в однокімнатних квартирах ще робочою й спальною зонами. Найбільш зручними вважаються спільні кімнати зі співвідношенням сторін від 1:1 до 1:1,5. Більш просторові й дуже зручні в експлуатації спільні кімнати, що мають у плані складні обриси. Спільна кімната може бути прохідною (із числом кімнат не менше 3-х).

Житлові особисті приміщення призначені для розміщення в них зон індивідуального користування. Вони проектуються, як правило, трьох типів:

- спальня для подружньої пари;

- житлова кімната (спальня) для однієї людини;

- житлова кімната (спальня) для двох чоловік.

Іноді група особистих приміщень доповнюється кабінетом, у якому переважне значення мають зона розумової праці (робочий стіл) й зона відпочинку (диван).

Найкращим для розміщення особистих речей є вбудовані шафи й шафи-купе. Влаштовуються вони або у вигляді шафової перегородки, або в торці приміщення. Іноді зона розміщення одягу й білизни з особистих приміщень виноситься в спеціально обладнані приміщення - гардеробні, які дуже зручні в експлуатації.

У кухнях здійснюються процеси господарського обслуговування родини (готування й прийом їжі, прасування, шиття й т.п.). Залежно від величини кухні проектують у вигляді: кухні-ніші, робочої кухні, кухні з епізодичним прийомом їжі й кухні-їдальні. Останнім часом одержує поширення одне приміщення достатньої площі для розміщення робочої зони, зони прийому їжі й зони спілкування з установкою телевізора, розрахованих на повний склад родини.

Санітарно-гігієнічні приміщення бувають в основному 4 типів: ванна, душова, убиральня й сполучений санвузол. Основними приладами, що становлять їхнє встаткування є ванна або джакузі, душовий піддон, умивальник, унітаз, рукомийник і в окремих випадках - біде. Розміри приміщень призначаються залежно від складу встаткування. Ширина вбиралень повинна бути не менше 0,8 м, а глибина - не менше 1,2 м. Всі приміщення санітарних вузлів повинні бути обладнані витяжною вентиляцією.

Відкриті або літні приміщення квартири - це додаткове місце для відпочинку, прийому їжі й господарських робіт. Площі літніх приміщень повинні становити не більше 15% загальної площі квартири. У групу літніх приміщень квартири входять: різні види балконів (від французького з мінімальним виносом плити 0,3 м до балкона з виносом 1,05 м); балкони-лоджії (з виносом плити до 1,5 м); лоджії; тераси й засклені веранди.

Класифікуючи квартири з позицій умов інсоляції й провітрювання, їх ділять на: квартири однобічної орієнтації (світловий фронт квартири виходить на одну сторону будинку) без наскрізного провітрювання й квартири двосторонньої орієнтації (світловий фронт квартири розташований під кутом або із протилежних сторін будинку), які мають наскрізне або кутове провітрювання, тобто оптимальними гігієнічними якостями. При цьому необхідна інсоляція в одно-, двох- і трикімнатних квартирах повинна бути забезпечена не менш, ніж в одній кімнаті; у чотирьох-, п'яти- і шестикімнатних квартирах - не менш ніж у двох кімнатах.

Один з основних принципів проектування житла - індивідуалізація підходу до рішення всіх питань, тобто облік того, що кожна людина - це особистість зі своїми запитами, потребами й інтересами. Цей принцип визначає необхідність гнучкого планування житла. Гнучке планування житла - це така організація квартири, що дозволяє видозмінювати квартиру залежно від тимчасових змін у родині. Гнучке планування сприяє також рішенню проблеми реконструкції й навіть ремонту.

3. Техніко-економічні показники при проектуванні житла.

Традиційно для визначення якостей проектних рішень в проектуванні житла використовуються слідуючи показники:

- житлова площа;

- площа забудови;

- загальна площа;

- будівельний об’єм;

- коефіцієнти економічної ефективності К1; К2; К3 як головні критерії оцінки.

Житлова площа (м²) S_ж- сума площ усіх житлових кімнат.

Підсобна чи допоміжна житлплоща (м²) S_доп– сума площ вспоміжних приміщень: передньої, холу, коридорів, ванної, уборної вбудованих шаф, шлюзів та складов их.

Загальна площа (м²) S_заг- сума житлової та вспоміжної площ, сума площ всіх приміщень квартири.

Площа забудова (м²) S_заб- площа горизонтального перерізу по зовнішньому периметру будинку вище цоколів.

Будівельний об’єм (м³) V_буд - помноження площі забудови на висоту від рівня першого поверху до верху горищного перекриття.

Коефіціенти економічної ефективності К1, К2, К3.