Дії виконувались в довільному темпі, який є показником функціонального стану рухомого апарату. Його можна вважать виразником функціональної дієздатності організму.
При вивченні побутових функцій в нормі слід звертати увагу на ціліснезлиття рухів, під чим розуміють координацію рухів. Любий цілеспрямований рух достатньої складності здійснюється не в одному ізольованому суглобі, а обов‘язково в декількох. При цьому м‘язові групи також вступають в роботу не ізольовано, а цілим м‘язовим ансамблем (Бернштейн Н.А., 1966), тобто біокінематичний ланцюг володіє значним числом степенів свободи, що пояснює можливість різного поєднання елементів руху при виконанні одного і того ж завдання. Це, в свою чергу, дозволяє здійснювати задану функцію в оптимальному режимі, індивідуальному для кожного піддослідного. При чому реалізація оптимального режиму проходить по принципу заміщення одних елементів рухів другими.
В першій фазі руху для їди характерне розгинання кисті, а для пиття – незначне згинання. Виконання обох функцій супроводжується відведенням кисті. Особливо відчутна різниця в амплітуді пронації променеволіктьового суглобу, що пояснюється характером самих функцій (120 при їді і 350 при питті). При питті значно збільшений рух голови назад.
Для пиття характерне незначне відведення плеча при повній відсутності його згинання. При активній участі проксимальних відділів верхньої кінцівки в рухах переміщення голови, як правило, незначне і, навпаки, менша рухомість в плечовому суглобі приводить до більшої участі голови в рухах. Обидва випадки вважаються нормою.
В нормі під час їжі спостерігається різна тривалість рухів окремих суглобів – променевозап‘ясткового, промененоліктьових і ліктьового суглобів в руховому акті. Певна послідовність “включення” і “виключення” в руховий акт суглобів сприяє плавності рухів, точній координації і відсутності ривків, що доцільно у функціональному і енергетичному відношеннях.
Отже факт включення–виключення степенів свободи характеризує уповільнення або, навпаки, прискорення ланок кінцівки внаслідок перерозподілу кінетичної енергії. При цьому міняється довжина м‘язу і степінь біжучого м‘язового збудження. Збільшення ж швидкості переміщення ЦМ кисті супроводжується уповільненням лінійного руху ЦМ плеча. Така зміна швидкостей характеризується перерозподілом моменту кількості енергії без додаткової затрати м‘язової енергії.
Варто відмітити, що плавність і економічність рухів можливі тільки при раціональному використанні пасивних сил, що приймають участь в рухах. Економічність перш за все і характеризується тим, що активні сили діють не увесь час виконання руху, а тільки в строго визначених фазах, інакше кажучи в руховий акт залучаються лише безпосередньо зацікавлені м‘язи (Букрєєва Д.П. і др., 1975). Рухи на решті ділянок здійснюються по інерції.
РУХИ ВВАЖАЮТЬСЯ ОПТИМАЛЬНИМИ, якщо вони єдині, “типу туди-сюди”, фазні, але не одиничні; плавні з постійною зміною направлення і темпу. Крім того вони повинні мати середню швидкість, здійснюватись в середній області рухомості суглобу, бути по можливості вільними, нефіксованими.
Оптимальний темп руху при різних видах діяльності тим вищий, чим менша маса рухомих частин тіла; в свою чергу, оптимальна частота м‘язових скорочень тим нижча, чим більша маса частин тіла людини, що приймають участь в рухах. Таким чином, при включенні в роботу сегментів зі значною масою одночасно проходить збільшення моменту інерції і зменшення частоти власних коливань задіяних ланок, що впливає на оптимальний темп м‘язових скорочень.
При і м м о б і л і з а ц і їтих чи інших суглобів кінематичний образ рухів міняється неоднаково. При фіксації суглобів кисті (в положенні кінцевого хвату), в променевозап‘ястковому суглобі появлялась лишня пронація кисті (300), а потім супінація на 200 більше початкового кута. Таким чином, имальні суглоби верхньої кінцівки виявились менш чутливі до фіксації пальців. при їді ложкою фіксація може бути компенсована ротацією кисті. Слід відмітити, що проксимальні суглоби виявились менш чутливими до фіксації пальців.
Іммобілізація променевозап‘ясткового суглобу суттєво не змінила величину і характер рухів при їді ложкою.
Фіксація проксимального променеволіктьового суглобу не внесло перешкод при здійсненні рухів в акт їди і пиття, але змінило амплітуду і характер переміщень.
Фіксація променевозап‘яткового і проксимального променеволіктьового суглобів різко збільшила рухомість плечового и ліктьового суглобів.
Отже, фіксація променевозап‘ясткового суглобу, що має дві степені рухо-мості, при їді ложкою і питті зі стакана викликає менш виражені компенсаторні рухи у суглобах, що розташовані вище, чим фіксація променеволіктьового суглобу, який має тільки одну степінь свободи. Одночасна фіксація цих двох суглобів викликає значне погіршення ампулітуди рухів в ліктьовому і плечовому суглобах, не змінюючи характеру рухів. В порядку компенсації в цьому випадку в руховий акт втягується тулуб, нахил якого збільшується у порівнянні з нормою в 1,5 – 3 рази.
Фіксація в ліктьовому суглобі суттєво вплинула на структуру кінематичного образу, змінивши характер і амплітуду рухомості в променевозап‘ястковому і плечовому суглобах. Появились різкі рухи кистю і головою, що особливо виражено при питті.
Фіксація плечового суглобуприводить до більш активного втягування в руховий акт ліктьового суглобу і зменшення ротації кисті і нахилу голови, при цьому в основному міняється лише амплітуда в залежності від положення фіксації плеча і виконуваної функції. Амплітуда в ліктьовому суглобі при питті може збільшитись в 2-3 рази у порівнянні з нормою. Другим характерним явищем при фіксації плеча являється виражений нахил тулуба у фронтальній площині в сторону другої кінцівки, особливо під час пиття.
Дата добавления: 2016-02-04; просмотров: 608;