Коридорні та галерейні будинки.

Основним елементом планування коридорного будинку є коридори. Існує кілька варіантів розташування коридорів за їх кількістю й місцем у будинку: по центру або зі зсувом по осі будинку, через 1, 2 або 3 поверхи. Розташування коридору визначає просторову організації квартири: в 2 або 3 рівні, з перепадом рівнів усередині квартири на поверх або половину поверху.

У житлових будинках коридорного типу довжина загальних коридорів не повинна пе­ревищувати в разі освітлення через світлові прорізи в зовнішніх стінах з одного торця - 24 м, з двох торців - 48 м. За більшої довжини коридорів необхідно передбачати додатково природне освітлення через світлові кармани. Відстань між двома світловими карманами повинна бути не більше 24 м, а між світловим карманом і світловим прорізом у кінці коридору - не більше 30 м. Ширина світлового кармана повинна бути не менше половини його глибини (без урахування ширини прилеглого коридору). Допускається освітлювати коридори довжиною до 12м, розташовані по обох боках сходової клітки, другим світлом через двері, що ведуть до цієї сходової клітки, засклені армованим склом. Коридори в будинках-інтернатах для осіб похилого віку і сімей з інвалідами повинні мати природне освітлення через вікна у зовнішніх стінах будинків при довжині коридору більше 10 м. Відстань між двома світловими карманами у таких будинках повинна бути не більше 16м.

Мінімальну ширину головних коридорів громадської будівлі рекомендується приймати 1,8 м, другорядних - 1,2 м (при довжині не більше 10 м).

Коридори поділяються на такі види: коридори з однобічною забудовою, з двостороннім забудовою, змішаної забудовою і спарені коридори з приміщеннями по зовнішніх сторонах і між ними. У коридорах необхідно проектувати природне освітлення, при цьому максимальна довжина коридору при освітленні з двох торців - 48 м, при освітленні з одного торця - 24 м, при більшій довжині необхідна організація світлових кишень, відстань між якими повинна становити не більше 24 м, а відстань між світловим карманом і вікном у торці коридору - не більше 30 м. Ширина світлового кармана повинна бути не менше половини його глибини.

Кожний прийом рішення коридорного житлового будинку має свої переваги й недоліки. Наявність коридорів створює сприятливі умови для включення в житловий будинок приміщень суспільного обслуговування на проміжних поверхах. Коридорні житлові будинки при наявності всіх квартир у різних рівнях мають необмежену орієнтацію.

При плануванні житлового будинку коридорно-секційного типу поєднані рийоми планування секційних і коридорного житлових будинків, завдяки чому можна уникнути основних недоліків коридорного будинку при збереженні майже рівнозначних умов економічності.

Основними комунікаціями коридорно-секційного житлового будинку є сходово-ліфтові вузли й коридори через два-чотири поверхи. Об'ємно-планувальні рішення коридорних житлових будинків досить різноманітні: у вигляді хреста, з розташуванням корпусів по 3 напрямкам або їх комбінації у вигляді складних просторових угруповувань.

Галерейний тип будинку за об'ємно-планувальною побудовою повторює коридорний тип будинку, але при цьому сходово-ліфтові вузли залишаються відкритими, тому такі будинки застосовуються в районах з теплим і жарким кліматом. Просторова структура галерейного житлового будинку характеризується тими ж ознаками, що й коридорного: розташуванням галерей і просторовим рішенням квартир у різних рівнях.

Багатоповерхові житлові будинки на рельєфі.

На територіях зі складним рельєфом будують будинку великої поверховості. Забудова схилів будь-якої орієнтації й крутості може здійснюватися багатоповерховими житловими будинками майже всіх видів: багатосекційними, односекційними, коридорними, галерейними і їх різновидами. У містобудівній практиці встановлені наступні характеристики житлових будинків і планувальних прийомів їх розміщення залежно від крутості схилів:

На територіях з ухилами 15-20% (кут нахилу земної поверхні 80-110) використовуються рівнинні типи житлових будинків з перекомпонуванням перших поверхів.

Вони можуть розташовуватися як вздовж, так і впоперек горизонталей, а пішохідні й транспортні шляхи - переважно уздовж горизонталей. Будинки, розташовані паралельно горизонталям, називаються паралельно-цокольними. При їх прив'язці потрібно особливе планування першого поверху, відмінне від типового. Їх застосування обмежено невеликими й середніми ухилами.

На територіях з ухилами 20-30% (110-170) застосовують спеціальні види житлових будинків з переважним розташуванням перпендикулярно горизонталям. При цих ухилах можливо використовувати ліфти й ескалатори для підйому жителів, що живуть не тільки в цих будинках, але й для переміщення пішоходів з низьких відміток території на більш високі. При цьому пішохідні й транспортні шляхи необхідно прокладати уздовж горизонталей.

На територіях з ухилом 30-60% (170-350) забудова компонується з житлових будинків, що утворять групи з населенням 1,5-2 тис. жителів. До них повинні бути включені установи громадського обслуговування, розташовані на середніх рівнях, з мінімальним радіусом обслуговування. Пересування жителів з нижніх рівнів на верхні необхідно здійснювати за допомогою механічного транспорту. Для цього в спеціалізованих будинках варто передбачати додаткові ліфти або ескалатори й розширені коридори, що служать пішохідними трасами для всіх жителів комплексу. На цих територіях економічними й зручними для жителів є будинки, розташовані перпендикулярно горизонталям.

Зорове сприйняття забудови на схилах відрізняється від рівнинного. Водночас

розкривається його повна панорама, і чим крутіше схил, тим вона є більш широкою.

Розташування будинків впоперек горизонталей більш сприятливо, тому що вони залишають відкритою природу схилу, а з вікон добре видний навколишній ландшафт.