Шумозахист. Шумозахисні та шумозахищені житлові будинки.

У великих та найкрупніших містах транспортний шум становить 80-90% всіх міських шумів,а його рівень вздовж великих магістралей досягає 90-100 Дб. Житлові приміщення, звернені до вулиці, при високому рівні шуму виявляються дискомфортними. Для забезпечення акустичного комфорту на територіях вздовж магістралей і в житлових приміщеннях будинків, що виходять на транспортні магістралі, використовують шумозахисні екрани із приміщень нежитлового призначення.

Міри боротьби із шумом, залежно від рішення самого житлового будинку, мають два напрямки: поліпшення звукоізолюючих властивостей огороджувальних конструкцій житлового будинку (стін і вікон) і планувальні прийоми рішення плану будинку, секції і квартири. Житлові будинки, у яких акустичний комфорт досягається планувальними прийомами, називаються шумозахищеними або шумозахисними будинками.

Сутність основної вимоги "захист від шуму" полягає у розгляді питань щодо зменшення впливу на людину акустичних умов середовища, в якому певну роль відіграють будівельні об'єкти, і включає такі аспекти:

- захист від повітряного шуму, який надходить у приміщення ззовні будівельного об'єкта;

- захист від повітряного шуму, який надходить із сусідніх приміщень;

- захист від ударного шуму;

- захист від шуму, спричиненого працюючим устаткуванням;

- захист від шуму в приміщеннях з надмірною реверберацією;

- захист від шуму, джерела якого знаходяться всередині будівельного об'єкта або поєднані з ним.

Виконання основної вимоги "захист від шуму" забезпечується комплексом заходів, пов'язаних зокрема із:

- плануванням і проектуванням будівельних об'єктів, виконанням будівельних робіт та технічним обслуговуванням об'єктів відповідно до вимог нормативних документів категорії А;

- застосуванням будівельних виробів із технічними та експлуатаційними характеристиками, визначеними нормативними документами категорії Б.

На цей час вироблений ряд прийомів планування шумозахисного житлового будинку, секції і квартири якого досить комфортні. Розрізняють ці види будинків для магістралей південної й північної орієнтації. Найбільш вільно вирішуються шумозахисні житлові будинки, розташовані на південних сторонах широтних магістралей, коли дворовий фасад звернений до тихої зони і повністю опромінюється сонцем. Найбільші обмеження мають будинки, розташовані на північних сторонах широтних магістралей. У цьому випадку доцільним є застосування коридорного типу житлового будинку з розташуванням коридору з боку магістралі.

Захист від шуму із застосуванням будівельно-акустичних засобів проектують на основі визначеного (за результатами акустичного розрахунку або інструментальних вимірювань) необхідного зниження рівнів шуму джерел до допустимих величин, передбачаючи у загальному випадку такі заходи:

У будинках та приміщеннях

1) раціональну орієнтацію будинку відносно постійних інтенсивних зовнішніх джерел шуму з урахуванням вимог щодо забезпечення необхідної інсоляції приміщень згідно з СанПиН 2605, ДСП 173, ДБН 360;

2) раціональне об'ємно-планувальне рішення будинку, яке передбачає раціональне розміщення власних джерел шуму (венткамери, індивідуальні теплові пункти, трансформаторні підстанції, холодильне устаткування, компресорні установки тощо) відносно приміщень, що потребують захисту від шуму; локалізацію шумного обладнання в технічних приміщеннях з достатньою звукоізоляцією огороджувальних конструкцій, що забезпечує необхідне зниження рівнів шуму; відокремлення приміщень з джерелами шуму від приміщень з нормованими рівнями шуму допоміжними приміщеннями з ненормованими рівнями шуму або приміщеннями з порівняно високими допустимими рівнями шуму; розташування особливо шумного обладнання в окремих ізольованих прибудовах;

3) застосування внутрішніх і зовнішніх огороджувальних конструкцій, що забезпечують як нормативну, так і необхідну (розрахункову) звукоізоляцію;

4) застосування звукопоглинального облицювання в приміщеннях;

5) застосування глушників шуму в системах вентиляції і кондиціонування повітря;

6) застосування акустичних екранів і звукоізолювальних укриттів для відкрито встановленого шумного обладнання на території, на покрівлях або на фасадах будинків;

7) віброізоляцію інженерного і санітарно-технічного обладнання будинків, трубопроводів інженерних мереж;

8) застосування заходів щодо запобігання виникненню і поширенню структурного шуму по конструкціях будинку;

На території житлової забудови та ландшафтно-рекреаційних територіях:

1) раціональне функціональне і територіальне зонування території населеного пункту з відокремленням сельбищних і рекреаційних територій від шумних промислових, комунально-складських зон, транспортних підприємств, автомобільних доріг і залізниць загальної мережі тощо, спрямоване на забезпечення найбільш сприятливих акустичних умов на прилеглих територіях з нормованими рівнями шуму;

2) дотримання розрахункових санітарно-захисних зон (за фактором шуму) навколо основних стаціонарних джерел шумового забруднення;

3) раціональне планування і організація вулично-дорожньої мережі населених пунктів, районів, мікрорайонів із забезпеченням максимально можливого зменшення зон акустичного дискомфорту від транспортного шуму на території житлової забудови;

4) розташування житлових будинків, дитячих дошкільних закладів, шкіл, закладів охорони здоров'я, будинків-інтернатів для людей похилого віку в зонах, найбільш віддалених від постійних джерел шумового забруднення, на відстанях, обґрунтованих акустичним розрахунком;

5) застосування на першій лінії примагістральної забудови шумозахисних будинків-екранів житлового і громадського призначення;

6) застосування штучних шумозахисних екранів та шумозахисних властивостей елементів рельєфу місцевості (пагорби, яри, балки) при прокладанні автомобільних доріг загального користування, залізниць, магістральних вулиць і доріг;

7) забезпечення необхідної звукоізоляції зовнішніх огороджувальних конструкцій житлових і громадських будинків;

8) застосування шумозахисних смуг зелених насаджень.

Своєрідним видом житла є шумозахисні та шумозахищені житлові будинки. Це будинки, розташовані на магістралях, які мають своєрідне планування - з розташуванням сходів, кухонь, ванн, санвузлів і загальних кімнат- віталень в сторону магістралей і спалень - у бік двору, кварталу чи мікрорайону.

Шумозахисні та шумозахищені будинки мають спеціальні віконні блоки з подвійним або потрійним склінням склопакетом (на пружних прокладках).

Шумозахисним будинкам, як правило, надають П-образний обрис у плані з метою захисту від вуличного гуркоту внутрішньої частини двору, кварталу чи мікрорайону.

Перші поверхи шумозахисних і шумозахищених будинків найчастіше нежитлові; балкони і лоджії звернені у бік, протилежний до магістралі.

У випадку розміщення житлових будинків на міських магістральних вулицях вони повинні передбачатися шумозахисними, з розташуванням квартир або спальних кімнат у бік, протилежний до магістралі. У таких будинках допускається орієнтація на сторону шуму однієї загальної кімнати в квартирах з кількістю житлових кімнат три і більше.

У зазначених кімнатах слід передбачати конструктивно-технічні засоби шумозахисту, які зни­жують у режимі провітрювання рівень проникаючого шуму до нормативних значень.

Допустимі рівні шуму, що створюються у приміщеннях будинків системами вентиляції й іншим інженерно-технічним обладнанням (ліфти, насоси, електродвигуни, трансформатори тощо), слід приймати на 5 дБА нижче (поправка мінус 5 дБА) відповідних гігієнічних нормативів.

Необхідне зниження рівнів транспортного шуму на прилеглих територіях існуючих автомобільних доріг, магістральних вулиць і доріг, залізниць визначають за результатами натурних інструментальних вимірювань.

1. Протипожежні заходи в житлових багатоповерхових будинках.

У житлових багатоповерхових будинках важливими питаннями є організація системи вертикальних і горизонтальних зв'язків та забезпечення аварійної евакуації жителів. При цьому важливим елементом є сходово-ліфтовий вузол. Він включає: сходи, ліфти, на першому поверсі - вестибюль і сміттєзбиральник, а на типових поверхах - ліфтові холи, відокремлені дверима, через які можна потрапити в коридори, що ведуть до входів у квартири й на незадимлювальні сходи, а також до сміттєпроводу.

Планування сходово-ліфтового вузла секційних будинків при поверховості до 9 поверхів не вимагають застосування особливих протипожежних заходів. У цьому випадку квартири повинні мати вихід на одні звичайні сходи й переходи з балконів із секції в секцію при наявності зовнішніх сходів у торцевих секціях.

У будинках вище 9 поверхів пожежні норми передбачають три типи незадимлювальних сходів, з них у житлових будинках використовують два типи. Перший тип повинен мати вхід на сходи через зовнішнє повітряне середовище - по балконах, лоджіях, відкритих переходах.

Другий тип має у своєму обсязі пристрій, що забезпечує підпір повітря в ній при пожежі.

Вважається, що повсякденно жителі цих будинків для вертикальних пересуванькористуються тільки ліфтом, а сходи призначені тільки для аварійного використання.

Незадимлювальні сходові клітини бувають опалювальні, що перебувають в межах житлового будинку, і неопалювані (для південних районів), прибудовані до довгої або торцевої стіни будинку з неостікленими трьома або двома стінами.

У коридорних будинках відстань від входу у квартиру до сходово-ліфтового холу не повинна перевищувати 40 м, а довжина тупика коридорів не повинна бути більше 25 м. У коридорному будинку до 9 поверхів і загальною площею квартир на поверсі менш 500 м2 допускається вихід на одну звичайну сходову клітину, при цьому в торцевих частинах коридору повинні бути виходи на зовнішні сходи. У коридорних будинках вище 9 поверхів із загальною площею квартир на поверсі більше 500 м2 повинні бути передбачені виходи не менш чим на дві незадимлювальні сходові клітини.

Необхідна кількість ліфтів, їх вантажопідйомність і швидкість приймаються залежно від поверховості житлового будинку й навантаження на ліфт. Ширина площадки перед ліфтами повинна бути не менш 1,2 м (для пасажирських ліфтів вантажопідйомністю 400-320 кг) і 1,6-2,1 м (для універсальних ліфтів вантажопідйомністю 630-500 кг).

ДБН В.1.1.-7:2002 Додаток Г (обов'язковий)