Основні вимоги до водопостачання та каналізації

Виробничі приміщення повинні бути обладнані системами виробничого, протипожежного та господарсько-питтєвого водогонів, господарсько-побутовою і вироб­ничою каналізацією. Виключення складають невеликі виробництва (з кількістю пра­цюючих до 25 чоловік в зміну), що розміщені в районах без центральної системи водогону та каналізації. При проектуванні систем водопостачання та каналізації необхідно впроваджувати найбільш прогресивну технологію і устаткування для підготовки та подачі води, відведення та очистки промислових стоків, забезпечувати найменшу забрудненість стічних вод, можливість утилізації та використання відходів виробництва.

Норма витрат води на пиття та побутові потреби для цехів зі значним надлишком тепла на одну людину в одну зміну повинна складати 45 л, а в інших цехах та відділеннях – 25 л. В проходах між цехами, вестибюлях, приміщеннях для відпочинку необхідно передбачати фонтанчики чи установки з газованою водою. В гарячих цехах повинні бути передбачені місця площею 2-3 м² для установок з охолодженою підсоленою газованою водою (5 г солі на 1 л води).

Відстань від найбільш віддаленого робочого місця до пристроїв питтєвого водопостачання не повинна перевищувати 75 м.Не допускається з'єднання мереж господарсько-питтєвого водогону з мережами спеціальних виробничих та протипожежних водогонів, що подають непиттєву воду. Всі стічні води спускаються в міську каналізаційну мережу. Зливання в каналізаційну мережу відпрацьованих розчинів кислот, лугів, електролітів та ін. хімічних речовин допускається після їх нейтралізації та очищення. Забороняється зливати в каналізаційну мережу толуол, ацетон, бензин, мінеральні мастила. На дільницях шліфування, полірування та при застосуванні мокрих способів оброблення пилових матеріалів стічні води повинні надходити до системи загальної каналізації через відстійники. На окремих дільницях каналізаційних мереж необхід­но розташовувати пристрої для вловлювання нафтопродуктів.

Питання для самостійного опанування.

1. Вимоги охорони праці до розташування виробничого і офісного обладнання та організації робочих місць.

Змістовий модуль 3. Основи виробничої безпеки та пожежної профілактики

Лекція 8. Загальні вимоги безпеки. Електробезпека

План лекції

1. Загальні вимоги безпеки до технологічного обладнання та процесів. Безпека під час експлуатації систем під тиском і кріогенної техніки.

2. Безпека під час вантажно-розвантажувальних робіт.

3. Дія електричного струму на організм людини.

4. Надання першої допомоги при ураженні електричним струмом.

1. Системи, що працюють під тиском: парові та водогрійні котли; компресори, повітрозбірники; трубопроводи для стисненого повітря, газу та пари; балони та цистерни для транспортування і зберігання зріджених, стиснених і розчинених газів, посудини, що працюють під тиском. Основна небезпека – можливе руйнування посудини при вивільнення енергії внаслідок раптового розширення газу, травми. До обслуговування допускаються особи, які досягли 18-річного віку, пройшли медичне обстеження, навчання, атестовані, мають посвідчення на обслуговування відповідного устаткування. Підготовка працівників здійснюється у навчальних закладах, які одержали в установленому порядку дозвіл Держнаглядохоронпраці на проведення навчання. Періодичні перевірки знань – не рідше 1 раз на рік. Адміністрація підприємства зобов'язана утримувати системи, що працюють під тиском, у справному стані, що забезпечує безпеку їх обслуговування та надійність роботи. Розроблені, затверджені, вивішені на робочих місцях та видані під розписку обслуговуючому персоналу інструкції щодо безпечного обслуговування систем; назначається особа, відповідальна за справний стан та безпечну експлуатацію.

Причини аварій балонів із зрідженими, стисненими, розчиненими газами: дефекти при виготовленні; перевищення тиску газу в балоні; нагрівання сонцем, приладами, відкритим вогнем, швидке наповнення і відбір газу; падіння, удари. Нещасні випадки: при завантаженні, транспортуванні, падінні балонів.

Причини аварій при експлуатації парових та водогрійних котлів: різке зниження рівня води внаслідок порушення герметичності; перевищення робочого тиску при несправних запобіжних пристроях, контрольно-вимірювальних приладах; порушення водного режиму (накип); дефекти при виготовленні та ремонті котлів; корозія металу; порушення правил експлуатації та режимів роботи котлів. Нещасні випадки: при доторканні до нагрітих поверхонь котлів, систем теплопостачання.

Причини аварій та вибухів компресорних установок: дефекти при їх виготовленні чи ремонті; підвищення температури стисненого повітря або нагрівання частин компресорної установки вище допустимого внаслідок незадовільного охолодження; підвищення тиску вище допустимого внаслідок несправності засобів захисту; потраплення пилу, вологи, парів мастильних речовин, гасу, бензину в камеру стискання; накопичення зарядів статичної електрики.

Причини розгерметизації в системах трубопроводів для стисненого повітря, газу чи пари: дефекти при зварюванні труб; корозія металу, зменшення товщини стінок труб; підвищення тиску; замерзання конденсату; деформації внаслідок теплового розширення; механічні пошкодження трубопроводів.

Причини аварій: неякісне виготовлення, монтаж, ремонт посудин, апаратів, трубопроводів; порушення технологічного режиму, правил експлуатації; корозія; несправність запобіжних пристроїв, контрольно-вимірювальних приладів, арматури.

Посудини, що працюють під тиском– герметично закриті ємкості, які призначені для здійснення в них хімічних і теплових процесів, для зберігання та перевезення стиснених, зріджених і розчинених газів та рідин; це об'єкти з підвищеною небезпекою (вимоги ДНАОП 0.00-1.07-94 «Правила будови і безпечної експлуатації посудин, що працюють під тиском»): посудини, які працюють під тиском води з температурою вище 115⁰C або іншої рідини з температурою, що перевищує температуру кипіння при тиску 0,07 МПа (0,7 кгс/см³), без врахування гідростатичного тиску; посудини, що працюють під тиском пари або газу, вищим 0,07 МПа; балони, призначені для транспортування і зберігання зріджених, стиснених і розчинених газів під тиском, вищим 0,07 МПа; цистерни та бочки для транспортування і зберігання зріджених газів, тиск пари яких при температурі до 50⁰С перевищує тиск понад 0,07 МПа. Посудини, що працюють під тиском, піддаються технічному опосвідченню до пуску в роботу та періодично в процесі експлуатації, а інколи – позачерго; технічне опосвідчення проводиться у визначені ДНАОП 0.00-1.07-94 терміни експертами експертно-технічних центрів (ЕТЦ). Технічне опосвідчення може проводитись на спеціальних ремонтно-випробувальних пунктах, на підприємствах-виготовлювачах, наповнювальних станціях, які мають відповідний дозвіл органів Держнаглядохоронпраці.

Технічне опосвідчення складається із зовнішнього, внутрішнього оглядів і гідрав­лічного випробовування. Мета – встановити справність посудини, виявлення можливих тріщин, надривів, випинів, корозії стінок, слідів пропусків у зварних і клепаних з'єднаннях. Гідравлічне випробовування – перевірка міцності елементів посудини та щільності з'єднань. Під пробним тиском посудина повинна перебувати 5 хв., якщо відсутні інші вказівки підприємства-виготовлювача. Посудини, що працюють під тиском шкідливих речовин (рідин і газів) 1 і 2-го класів небезпеки за ГОСТ 12.1.007-76 підлягають випробуванню на герметичність повітрям або інертним газом під тиском, що дорівнює робочому тиску. Результати технічного опосвідчення, а також термін наступного, записуються у паспорт, що має посудина.

Кріогенні продукти –речовини (їх суміш), що знаходяться при кріогенних температурах 0-120 K (продукти низькотемператного поділу повітря: азот, кисень, аргон, криптон, ксенон, озон, фтор, метан, водень, гелій). При роботі з киснем –небезпека займання, вибухів конструкційних, ізоляційних матеріалів устаткування та приміщень. Вдихання чистого кисню при нормальному тиску протягом 5 годин –отруєння, при тиску 0,5 МПа отруєння через кілька хвилин. Вдихання чистого азоту– миттєва втрата свідомості. При високому вмісті кисню багато речовин утворюють вибухо- та пожежо-небезпечні суміші. Озон – сильний окисник, при концентрації вище ніж 0,1 мг/м³ шкідливо впливає на здоров'я людини; у твердому стані здатний до вибухового розкладу з виділенням тепла. При роботі з воднем – небезпека пожежі та вибуху. В суміші з киснем або повітрям утворює детонуючі та горючі системи. Метанта природний газ утворюють з киснем та повітрям пожежо- та вибухо­небезпечні суміші. Вдихання гелію, аргону, неону – втрата свідомості.

Небезпеки при роботі з кріогенними продуктами:опіки відкритих ділянок тіла, очей при доторканні до предметів, що знаходяться при низьких кріогенних температурах і при потраплянні низькотемпературної пари у легені; обмороження внаслідок глибокого охолодження ділянок тіла; руйнування устаткування внаслідок термічних деформацій та холодно крихкості матеріалів; витік кріопродуктів при розгерметизації устаткування із-за неоднакових термічних деформацій його частин; вибухове руйнування устаткування внаслідок підвищення тиску із-за закипання та випаровування кріорідин у замкнутих об'ємах при зміні режимів роботи або внаслідок природних теплопотоків.

Захист від опіків та обмороження:заходи щодо недопущення контакту обслуговуючого персоналу з кріоген­ними продуктами та поверхнями, що мають низьку температуру (герметизація, теплоізоляція, огородження устаткування, попереджувальні написия). Відкрите переливання кріогенних продуктів проводять в заправлених під рукави захисних рукавицях та захисних окулярах з боковими щитками. Верхній одяг повинен бути повністю закритим, а штани – прикривати взуття; користуються лійкою. Захист від дії термічних деформацій –застосування компенсаційних елементів та матеріалів з однаковими коефіцієнтами лінійного розширення. Особливо небезпечні різкі нагрівання та охолодження, коли виникають значні нерівномірності температурного поля в матеріалі. Захист від перевищення тиску при випаровуванні та нагріванні кріо­генних продуктів –встановлення запобіжних пристроїв (клапани, мембрани). Вимоги до приміщень:обладнання припливно-витяжною вентиляцією (приплив зверху, а витяжка знизу); автоматичне вмикання вентиляції при перевищенні допустимих концентрацій; наявність вздовж стін приміщення чи під підлогою каналів з нахилом в сторону забірного пристрою аварійної вентиляції для стікання пролитих кріогенних продуктів.

2. Вантажно-розвантажувальні роботи: ручні роботи щодо підіймання та переміщення вантажу; підіймання та перевезення вантажу за допомогою механічних пристосувань (лебідок, блоків, домкратів, візків, спусків); за допомогою спеціальних машин та механізмів (кранів, ліфтів, автонавантажувачів, конвеєрів, авто- та електрокарів). Причини нещасних випадків при ручних вантажно-розвантажувальних роботах:1)внаслідок невідповідності місця та умов роботи вимогам з ОП (місце освітлене, ширина проходів відповідала нормі, підлога та платформи були рівними, неслизькими, не мали щілин, вибоїн, набитих планок та цвяхів). 2) неміцна, пошкоджена, жорстка тара без захисних рукавиць; 3) відсутність спеціальної підготовки та необхідних навичок; 4) порушення правил складування вантажів; 5) фізичне перевантаження організму робітника. Причини нещасних випадків при роботі з механічними пристосуваннями: падіння вантажу внаслідок зісковзування каната чи ланцюга та заклинювання їх між блоком і його корпусом, неправильного вибіру кута нахилу та відсутність захисних бортів. Причини нещасних випадків при роботі з підіймально-транспортними машинами та механізмами:внаслідок неправильної організації робіт і відсутності належного контролю, помилок або невідповідності виконуваній роботі підіймально-транспортних механізмів та машин, відсутності або несправності запобіжних пристосувань, зачепленні вантажем при його підійманні, переміщенні чи опусканні людей, устаткування, споруд, ліній електропередач; порушення вимог електробезпеки; недостатньої міцності канатів та ланцюгів і незадовільної роботи гальмівних пристроїв; подача невірних знаків кранівнику недосвідченим робітником. Причина аваріїліфта чи підіймача – перевантаження, несправність дверей, запобіжних чи блокувальних пристроїв; при роботі на автонавантажувачах, електро- та автокарах – перевищення швидкості руху, великі габарити вантажу, його невірне укладання; на конвеєрі – можливість доторкання працівника до його рухомих частин.

3. Органи чуття людини не здатні на відстані виявляти електричну напругу. Захисна реакція організму проявляється після того, як людина потрапила під її дію. Дії електричного струму: термічна: опіки, нагрівання кровоносних судин, серця, мозку (функціональні розлади); електролітична: розклад крові та ін. органічних рідин (порушення фізико-хімічного складу); механічна: ушкодження (розриви, розшарування) тканин організму внаслідок електродинамічного ефекту; біологічна: збудження клітин та тканин організму (мимовільне судомне скорочення м'язів). Подразнення тканин – пряме (струм проходить безпосередньо через тканини) і рефлекторне (через ЦНС, тканини не знаходяться на шляху проходження струму).

Причини електротравматизму на виробництві: дотор­кання до неізольованих струмопровідних частин електроустаткування; використання несправних ручних електроінструментів; застосування нестандартних або несправних переносних світильників напругою 220 чи 127 В; робота без захисних засобів та запобіжних пристосувань; доторкання до незаземлених корпусів електроустаткування під напругою; недотримання правил технічної експлуатації та правил техніки безпеки. Електротравма – травма, що спричинена дією електричного струму, електричної дуги. Місцеві – місцеве ушкодження організму, 20% (електричні опіки, електричні знаки, металізація шкіри, механічні ушкодження, електро-офтальмія), загальні (електричні удари, 25%) – уражається організм внаслідок порушення діяльності органів, систем, змішані – сукупність місцевих і загальних (55%).

Електричний опік – найбільш поширена місцева електротравма (близько 60%), у працівників, що обслуговують діючі електроустановки. Струмові (контактні) –внаслідок проходження струму електрична енергія перетворюється в теплову Дугові виникають внаслідок дії на тіло людини електричної дуги. Залежно від кількості виділеної теплоти, температури, розмірів дуги опіки уражають не лише шкіру, але й м'язи, нерви і кістки (глибинні опіки).

Електричні знаки –плями сірого чи блідо-жовтого кольору у вигляді мозоля на поверхні шкіри в місці її контакту із струмопровідними частинами.

Металізація шкіри – проникнення у верхні шари шкіри найдрібніших часточок металу, що розплавляється внаслідок дії електричної дуги (руки, лице). Ушкоджена ділянка шкіри тверда, шорстка, за короткий час набуває попереднього вигляду.

Механічні – ушкодження, які виникають внаслідок судомних скорочень м'язів під дією електричного струму, що проходить через тіло людини (розриви шкіри, кровоносних судин, нервових тканин, вивихи суглобів, переломи кісток).

Електроофтальмія– ураження очей внаслідок дії УФВ електричної дуги.

Електричний удар – збудження живих тканин організму електричним струмом, супроводжується судомним скороченням м'язів. Ступенізалежно від наслідків ураження: І – судомні скорочення м'язів без втрати свідомості; ІІ –судомні скорочення м'язів з втратою свідомості, збереження дихання та роботи серця; ІІІ – втрата свідомості, порушення серцевої діяльності чи дихання; ІV– клінічна смерть (перехідний період від життя до смерті, з моменту зупинки серця та легенів, 6-8 хвилин, доки не загинули клітини головного мозку. Біологічна смерть: припинення біологічних процесів у клітинах і тканинах організму, розпад білків. Якщо при клінічній смерті негайно звільнити потерпілого від дії електричного струму та терміново розпочати надання необхідної допомоги (штучне дихання, масаж серця), то можливо збереження йому життя. Причини летальних наслідків: зупинка серця чи його фібриляція (хаотичне скорочення волокон серцевого м'яза); припинення дихання; електричний шок (нервово-рефлекторна реакція організму, розлади кровообігу, дихання, обміну речовин). Шок триває від кількох десятків хвилин до діб. При тривалому шоковому стані настає смерть.

Наслідки ураження залежать від чинників: електричного (сила струму, напруга, опір тіла людини, вид та частота струму) та неелектричного характеру (тривалість дії струму, шлях проходження струму через тіло людини, індивідуальні особливості людини, умови навколишнього середовища).

ПОРОГОВІ ЗНАЧЕННЯ СИЛИ СТРУМУ(ОСНОВНИЙ ЧИННИК):

– пороговий відчутнийструм – найменше значення електричного струму, що викликає при проходженні через організм людини відчутні подразнення;

– пороговий невідпускаючийструм – найменше значення електричного струму, яке викликає судомні скорочення м'язів руки, в котрій затиснутий провідник, що унеможливлює самостійне звільнення людини від дії струму;

– пороговий фібриляційнийструм – найменше значення електричного струму, викликає при проходженні через тіло людини фібриляцію серця.