Тривалість зареєстрованого безробіття

(на 1 січня)

Застійне безробіття (тривалістю більше 18 місяців) викликає повну професійну деградацію, остання може призвести до соціальної деградації та маргінального життя.

Розрізняють такі види безробіття:

фрикційне – виникає тоді, коли людина добровільно міняє місце роботи або очікує її отримання в недалекому майбутньому. Одні особи добровільно змінюють місце роботи, інші шукають нову роботу через звільнення, деякі втрачають тимчасову, сезонну роботу, а окрема категорія (молодь) уперше шукає роботу. Фрикційне безробіття вважається неминучим і бажаним, оскільки ініціатива звільнення виходить від самої людини. Багато працівників при звільненні переходять з низькооплачуваної, малозмістовної на більш високооплачувану і змістовну роботу;

структурне безробіття – виникає в результаті науково-технічного прогресу, коли змінюються технологія та організація виробництва, а отже, й структура попиту на робочу силу;

природне безробіття – сукупність фрикційного та структурного безробіття. Це той мінімальний рівень безробіття який є характеринм для повної зайнятості. Рівень природного безробіття в розвинених країнах постійно зростає, оскільки високий загальний рівень життя дає більше економічної свободи працівникам, у тому числі можливість довготривалої перекваліфікації і зміни роботи. В сучасних умовах рівень природного безробіття коливається у межах 3(4)-6(7)%;

циклічне (кон’юнктурне) безробіття – зумовлене загальною кризою, зниженням сукупного попиту на товари і послуги, спадом виробництва;

добровільне безробіття – виникає тоді, коли працівник звільнюється з роботи за власним бажанням у зв’язку з незадовільним рівнем оплати праці, умовами роботи. Його рівень залежить від економічного циклу;

вимушене безробіття – виникає тоді, коли працівник не бажає звільнятися, а адміністрація скорочує персонал;

приховане безробіття – пов’язане з неповною зайнятістю і визначається кількістю працівників, які вважаються зайнятими, а не виконують якогось обсягу роботи.

Загострена проблема безробіття супроводжується економічними втратами: зменшення валового національного продукту (ВНП), його відставання від потенціального ВНП, тобто такого, який може бути виробленим в умовах повної зайнятості населення (і в умовах тільки природного безробіття). Відомий американський дослідник в області макроекономіки Артур Оукен математично виразив відношення між рівнем безробіття і відставанням обсягу ВНП, відоме як Закон Оукена. Відповідно до цього закону зростання рівня безробіття на 1% над природним рівнем дає 2 - 2,5% втрати ВНП порівняно з потенційним. Закон Оукена може трактуватись і наступним чином: зростання ВНП на 2,5% лише утримує рівень безробіття на постійному рівні. Для зменшення рівня безробіття на 1% треба забезпечити приріст ВНП понад вказаного розміру ще на 2%. (таким чином щоб зменшити безробіття на 1 % необхідно забезпечити приріст ВНП на рівні 4,5% (2,5%+2%)).

Економічними збитками від безробіття є також звуження споживчого ринку, нарощування кризи надвиробництва. Американський вчений М.Харвей Бренер визначив: якщо протягом тридцяти років безробіття зростає на 1%, то це призводить до зростання показників злочинності: загальної смертності – на 2%, чисельності самогубств – 4,1%, кількості вбивств – на 5,7%, кількості ув’язнень та зростання кількості хворих у результаті психічних захворювань – на 4%, що призводить до зростання державних витрат на подолання соціально негативних наслідків безробіття.

Регулювання зайнятості передбачає використання системи соціального захисту суб’єктів ринку праці, основою якої є обов’язкове соціальне страхування. Принцип соціального страхування – це перерозподіл економічної відповідальності за реалізацію соціальних гарантій між державою, роботодавцями та громадянами, який сприяє матеріальному забезпеченні при безробітті, захворюваннях, старості, нещасних випадках для всіх верств населення.

До головних принципів страхування у зв’язку з безробіттям належать:

особисту відповідальність – самі працівники беруть участь у фінансуванні страхування, розмір виплат залежить від попередніх внесків працівників і їхнього страхового полісу;

солідарність – роботодавці, працівники і держава беруть участь у формуванні страхових фондів;

загальність – страхування у разі безробіття поширюється на всі верстви населення, які потребують його, що відображається в законодавчому закріпленні гарантій реалізації прав застрахованих, порядку проведення відповідних виплат і надання послуг;

обов’язковість – примусовість страхування на випадок безробіття незалежно від волі і бажання роботодавців і застрахованих, що знаходить вираження в обов’язковому характері (за законом) виплати страхових внесків роботодавцями, працівниками і державно;

державне регулювання – законодавче закріплення гарантій і прав громадян на страхування у зв’язку з безробіттям, контроль за рівнем виплат, якістю послуг;

У системі соціального захисту в зв’язку з безробіттям необхідно розрізняти: допомогу безробітним у соціальному страхуванні й допоміжні виплати безробітним і членам їхніх сімей. Страхування у зв’язку з безробіттям передбачає профілактику безробіття, його зниження ; страхування поширюється на економічно активне населення. Фінансування має здійснюватися головним чином за рахунок доходів, тобто внесків застрахованих робітників і роботодавців, а також асигнувань із державного й місцевих бюджетів. Допоміжні виплати мають в основному компенсаційний характер і спрямовані на підтримку найуразливішої частини населення та здійснюються за рахунок місцевих бюджетів.

Соціальний захист населення від безробіття у теперішній час здійснюється на основі Законів України „Про зайнятість населення”, „Про обов’язкове державне соціальне страхування” через систему таких заходів:

захист від необґрунтованої відмови працевлаштування;

безкоштовне сприяння в підборі бажаної роботи та працевлаштування відповідно до нахилів, здібностей, освіти, професійної підготовки з урахуванням суспільних потреб;

виплата вихідної допомоги та збереження середньої зарплати на період працевлаштування працівникам, яеі втратили постійну роботу на підприємствах і організаціях;

безкоштовне навчання безробітних новим професіям, перепідготовка у системі Державної служби зайнятості;

виплата безробітним допомоги у зв’язку з безробіттям.

Працівникам, які втратили роботу у зв’язку зі змінами в організації виробництва і праці надаються наступні гарантії, якщо вони зареєструвались у службі зайнятості протягом 7 днів після звільнення:

надання статусу безробітного, якщо протягом 7 днів працівнику не було запропоновано підходящої роботи

право на одержання допомоги по безробіттю у розмірі 75% середньої заробітної плати за останнім місцем роботи протягом наступних з місяців і 50% - протягом наступних 6 місяців, але не більше середньої заробітної плати, що склалась в народному господарстві відповідної області і не нижче встановленої мінімальної заробітної плати;

збереження на новому місці роботи, на весь період професійного перенавчання з відривом від виробництва, середньої заробітної плати за попереднім місцем роботи;

право на достроковий вихід на пенсію за півтора року до встановленого законодавством строку осіб перед пенсійного віку, які мають встановлений законодавством необхідний загальний трудовий стаж.

Досвід розвинених країн свідчить, що при виплаті допомоги по безробіттю треб дотримуватись двох принципів: у міру можливостей допомога має бути пов’язана з пошуком роботи; не припускати можливості постійного проживання за рахунок допомоги.