Структура міжнародної організації праці

Структура МОП виходить з принципів трипартизму – всі її органи побудовані на трьохсторонній основі і включають представників уряду, трудящих та роботодавців. МОП має досить складну і розгалужену структуру (рис. 13.1).

1. Вищий орган Організації - міжнародна конференція праці (МКП), яка проходить у Женеві кожен рік. Кожна країна-член представлена на Конференції чотирма делегатами з правом вирішального голосу: два від уряду та по одному від трудящих та роботодавців. До складу делегації входять радники. Всі делегати мають рівні права. МКП визначає напрямки роботи МОП в цілому, обговорює соціальні проблеми праці, затверджує міжнародні трудові норми у вигляді конвенцій та рекомендацій, вносить зміни в статут, затверджує програму й бюджет Організації, вибирає Адміністративну раду.

Рис. 13.1. Структура Міжнародної організації праці

Для обговорення питань, які представляють особливий інтерес для регіонів, для підтримки зв’язку з МОП, скликаються регіональні конференції. Рішення конференції направляють у МОП, урядом, об’єднанням трудящих та підприємців країн окремого регіону. Для обговорення галузевих проблем праці працюють галузеві комітети. Вони вирішують проблеми найважливіших галузей і сфер економіки: хімічної, вугільної, будівництво, машинобудівна, текстильна та інші.

2. Адміністративна рада – виконавчий орган МОП. Він спрямовує роботу Організації в період між конференціями, проводить в життя її рішення, визначає порядок денний конференцій, спрямовує діяльність МБП та комітетів, які готують питання з різних напрямків діяльності МОП.

Адміністративна рада складається з 56 членів: 28 представників урядів, 14 – трудящих, 14 – підприємців.

Голову Адміністративної ради обирають на конференції кожен рік. Разом з головою обирають двох заступників – від групи трудящих і підприємців. Адміністративна рада збирається 3 рази на рік, на кожній сесії на обговорення виноситься близько двадцяти питань поточної роботи Організації.

3. Міжнародне бюро праці МБП) – це постійний секретаріат МОП та одночасно дослідний центр із соціальних питань і світовий довідково-інформаційний центр МОП, штаб- квартира якого знаходиться в Женеві (Швейцарія).

До складу МБП входять 1,2 тисячі службовців та технічних експертів близько 110 національностей. Крім того, за програмами технічної співпраці в різних країнах працює близько 600 експертів. Очолює МБП Генеральний директор, якого обирає Адміністративна рада терміном на 5 років.

Бюро готовить ті питання, які будуть розглянуті на Конференції, проводить різні спеціальні обстеження, готовить документацію за порядком денним Конференції або Адміністративної ради, надає допомогу урядам країн в розробці проектів національних законодавчих актів; спостерігає за виконанням конвенцій; друкує різного роду праці щодо соціально-трудових питань.

4. Міжнародний інститут соціально-трудових відносин – самостійна установа, метою якої є сприяння поглибленому вивченню та усвідомленню проблем праці й методів їх вирішення. Центральна тема діяльності інституту – підвищення ролі органів із праці у сприянні економічному та соціальному розвитку країн. Інститут здійснює такі програми: органи з праці та економічний розвиток; органи з праці та економічний розвиток; органи з праці та нові системи організації виробництва; взаємодія різних установ; навчальна діяльність.

5. Міжнародний навчальний центр МОП – найбільший навчальний заклад системи ООН, створений у 1965 р. в Турині (Італія). За його навчальними програмами пройшло підготовку понад 50 тис. осіб із 170 країн.

Його діяльність присвячена розвитку людських ресурсів і виходить з принципу, що вклад у підвищення людського трудового потенціалу є найбільш ефективним засобом досягнення соціального прогресу. Головними напрямками його діяльності є: підготовка управлінських кадрів, робоча освіта, вивчення трудових відносин, питання охорони та гігієни праці, соціальне забезпечення.

Діяльність усіх органів МОП регламентується такими документами.

Устав МОП. В ньому представлена причина утворення та головні задачі Організації; визначається порядок прийому та виходу; права і задачі основних органів; порядок призначення, права та обов’язки Генерального директора і персоналу МБП; умови спілкування з ООН; визначені задачі і порядок розробки міжнародних трудових норм та обов’язки держави по їх виконанню та інші питання, пов’язані з діяльністю Організації.

Філадельфійська декларація. Була прийнята в 1944 році і визначила цілі та задачі роботи МОП після другої світової війни. Вона розширила задачі діяльності МОП і стала складовою частиною Уставу. Декларація обґрунтувала положення Уставу про соціальну справедливість: «усі люди, незалежно від раси, віри або статі, мають право на здійснення свого матеріального добробуту та духовного розвитку в умовах свободи, економічної стійкості і рівних можливостей». Таким чином вперше завданням МОП був проголошений принцип рівності. Крім того Декларація закликала уряди запровадити гарантовану мінімальну заробітну плату, досягти повної зайнятості, сприяти реалізації програм соціального забезпечення, покращенню умов праці та життєвого рівня населення тощо. В сучасних умовах головними пріоритетами, визначеними Декларацією, є підтримка процесу демократизації та сприяння розвитку трипартизму, діалогу між партнерами в кожній державі; продовження боротьби з бідністю, через збільшення зайнятості, в тому числі шляхом перепідготовки робочої сили; захист трудових та громадянських прав трудящих у всіх його формах.

Регламент міжнародної конференції праці. Він визначає порядок її роботи, установлює її склад, права доступу на її засідання, порядок вибору керівників конференції, порядок формування постійних комітетів і секретаріату. Визначається процедура розглядання проектів конвенції, рекомендацій та поправок до уставу, програми і бюджети, питання, які включені у порядок денний тощо. Регламент визначає функції Голови Конференції та його заступників, права слова, правила голосування кворуму та інше.

Декларація про основні принципи і права в сфері праці. Ця декларація була прийнята у 1998 році. Вона обов’язкова для виконання усіма членами МОП. Її необхідність визначається глобалізацією світової економіки, коли економічне зростання не гарантує соціальний прогрес, коли ріст багатства поєднується з ростом злиднів. Декларація повинна виконуватись обов’язково усіма країнами – членами МОП.