Управління: зміст та функції

Управління в традиційному сенсі розглядається як вплив керуючої підсистеми на керовану з метою її переводу з наявного стану до бажаного.

Управління на підприємстві здійснюється у двох сферах: виробничо-технічній, коли виконуються роботи з організації, координації та регулювання виробничого процесу, та соціально-економічній, коли регулюються взаємовідносини між учасниками виробничого процесу в умовах поділу і кооперації праці, формування відносин між управлінцями та виконавцями.

Управління як вплив керуючої підсистеми на керовану з метою її переводу з наявного стану до бажаного здійснюється за допомогою різноманітних дій, які за ознакою однорідності поєднано у функції управління.

Функції управління ‑ це об'єктивно зумовлені загальні напрями або сфери діяльності, які у сукупності забезпечують управління підприємством, його керованість.

У більшості вітчизняних і зарубіжних джерел кількість таких функцій різна. Звичайно називають такі функції: планування, організація, мотивація, облік, аналіз, контроль, координація і регулювання.

Планування визначає виробничі завдання, норми і нормативи витрачання ресурсів на одиницю продукції, кошториси витрат на виробництво в розрізі виробничих підрозділів підприємства, фінансові результати господарської діяльності.

План для підприємства відіграє значну роль, показує ту мету, до якої прагне підприємство, за допомогою системи показників описує майбутній бажаний стан підприємства. При відсутності детально розробленого плану апарат управління не може дати оцінку досягнутому фактичному рівню використання ресурсів, випуску та реалізації продукції, отримання фінансового результату.

Організація є процесом, який скерований на найбільш оптимальне сполучення ресурсів – матеріальних, енергетичних, трудових, фінансових, інформаційних у виробничому процесі. Ефект організації проявляється у вдалому поєднанні всіх видів ресурсів та їхньому раціональному використанні.

На підприємстві щодо організації йдеться про організацію виробництва, праці та управління.

Мотивація передбачає досягнення особистих цілей або цілей підприємства. Поведінка людини визначається мотивами.

Мотив ‑ це внутрішня спонукальна сила, яка примушує людину до здійснення певних дій або вести себе певним чином.

Мотиви виявляються у вигляді реакції людини на фактори його внутрішнього стану або впливу зовнішнього середовища, зовнішніх обставин, ситуацій, умов. Мотиви справляють вплив на поведінку людини, скеровують її діяльність в необхідну для підприємства сторону, регулюють інтенсивність праці, трудовитрати, спонукають проявляти сумлінність, наполегливість, старанність в досягненні цілей.

Мотиви діяльності можуть бути внутрішніми і зовнішніми. Зовнішні зумовлені бажанням людини володіти неналежними їй об'єктами. Внутрішні мотиви пов'язані із одержанням задоволення від наявного об'єкта, який працівник бажає зберегти, або незручностей, які приносять володіння ним, а відповідно бажанням позбавитись його. Наприклад, цікава робота приносить людині задоволення, вона готова працювати більше часу; в іншому випадку працівник на все готовий, аби позбавитись займаної посади. Мотиви залежно від стимулюючої сфери поділяються на матеріальні і моральні.

Мотиви, які формуються під дією багатьох зовнішніх і внутрішніх, суб'єктивних і об'єктивних факторів, починають діяти під впливом стимулів.

Стимул ‑ це зовнішня причина, яка спонукає людину діяти для досягнення поставленої мети. Стимули можуть бути матеріальними, у вигляді дій інших осіб, наданих можливостей, надій тощо. За змістом стимули можуть бути економічними і неекономічними. Економічні надають можливість одержувати матеріальні вигоди, які підвищують добробут. Неекономічні полегшують одержання як прямого матеріального добробуту, так і вільного часу, відповідних духовних благ. В свою чергу, неекономічні стимули діляться на організаційні та моральні. Слід зазначити, що моральні стимули можуть викликати і негативні наслідки: кар'єризм, користолюбство, а матеріальні можуть сприяти працювати високоефективно, якісніше.

Мотивація передбачає розробку положень про винагороду за досягнення в праці. Преміальна система оплати праці повинна бути направлена на сприяння росту продуктивності праці, зниження витрат на виробництво, підвищення якості продукції.

Через мотивацію апарат управління узгоджує дії всіх працівників підприємства з метою досягнення тактичних та стратегічних завдань та загальної мети підприємства.

Контроль в загальному розумінні виступає як інструмент, який забезпечує всі ланки апарату управління інформацією про стан об’єкта управління.

Контрольна діяльність полягає в розробці норм функціонування системи і узгодження з плановими завданнями, створенні системи інформації, виявленні відхилень від норм функціонування, порівнянні фактичних показників з їх плановими значеннями, здійсненні необхідного впливу на людей, які мають відношення до контрольної ситуації, прийняття рішень. Для забезпечення контрольної діяльності необхідна інформація про стан об’єкта управління, ресурси підприємства та їх раціональне використання, процеси, що відбуваються на підприємстві (постачання, виробництво, збут), формування собівартості продукції тощо.

Аналіз як функція менеджменту складається з дослідження економічних процесів, що відбувалися на підприємстві в минулому, умов зовнішнього середовища сьогодні і встановлює тенденції розвитку підприємства, загрози і можливості, а також проблеми, що підлягають вирішенню. Аналіз передує розробленню рішення і є основою для прогнозування і планування.

Координація як функція менеджменту спрямована на узгодження різноманітних систем стосовно підприємства (раціоналізація дій постачальників, субпідрядників, кооперованих зв'язків, організація держзамовлень, робота зі споживачами та ін.).

Регулювання як функція менеджменту пов'язане з поточними управлінськими рішеннями і спрямоване на збереження стану запланованого процесу, коректування відхилень усередині системи, що можуть відбуватися з об'єктивних і суб'єктивних причин. Регулювання є не що іншим, як коректування системи управління на неприпустимі зміни ходу виробництва, що уловлюються за допомогою такої функції як контроль.

Облік як функція управління являє собою одержання і фіксацію в кількісній формі результатів стану об'єкта і ресурсів у будь-який момент часу функціонування системи. Саме облік створює можливість реального контролю над ходом виробництва, його регулювання і кінцеву фіксацію діяльності підприємства за звітний період. Облікові дані є основою для проведення економічного аналізу діяльності підприємства і функціонування системи управління.

Всі функції менеджменту найтіснішим чином взаємозалежні і є обов'язковим компонентом системи управління підприємства. Виключення зі складу управління хоча б однієї функції робить підприємство вразливим з боку постійно виникаючих загроз і небезпек.

На невеликих підприємствах одна особа може виконувати кілька функцій менеджменту, на інших, навпаки, кілька осіб чи цілий структурний підрозділ виконують одну функцію. Усе залежить від потужності підприємств і умов його функціонування, але кожна функція менеджменту обов'язково має реалізовуватися.

Розглянуті функції управління є традиційними і стосуються в цілому управління будь-яким об’єктом (системою). Але:

традиційні функції управління реалізуються, якщо йдеться про управління будь-яким об’єктом (системою), але реалізуються різною мірою – десь повніше, десь не так масштабно;

залежно від особливостей об’єкта (системи) можливі й інші – спеціальні ‑ функції управління.