Способи складання схем місцевості

Складання схеми місцевості за картою (аерофотознімком). Залежно від призначення, схема місцевості може складатися в масштабі карти (аерофотознімка) у зміненому (частіше збільшеному) або приблизному масштабі.

В масштабі карти (аерофотознімка) схему складають шляхом копіювання на прозору основу (кальку, восківку, пластик) необхідних місцевих предметів та елементів рельєфу. Копіювання з карти можна виконати на чистий аркуш паперу, підсвічуючи його, наприклад, електричним освітлюванням через скло або через скло вікна.

Масштаб топографічної карти часто не дозволяє детально нанести місцезнаходження елементів бойових порядків, систему вогню та інші дані. Тому часто виникає потреба у виготовленні схеми місцевості великого масштабу.

Схему місцевості виготовляють у такій послідовності. На карті окреслюють у вигляді прямокутника ділянку, яку необхідно нанести на схему (мал 15 2). Потім на папері викреслюють прямокутник

(мал.. 15.3), сторони якого збільшують у стільки разів, у стільки разів масштаб схеми повинен бути більше масштабу карти, і переносять на неї з карти координатну сітку.

Мал. 15.2. Карта з позначеною ділянкою для складання схеми місцевості

Для цього за допомогою пропорційного циркуля або пропорційного масштабу визначають відстані від кутів прямокутника до точок перетину його сторін з лініями сітки, наносять ці точки і поруч із ними підписують цифрові позначки ліній сітки, які проходять через них З'єднуючи відповідні точки, отримують координатну сітку. Після цього окомірно або за допомогою пропорційного масштабу переносять з карти на схему необхідні місцеві предмети і форми рельєфу За необхідності точнішого нанесення об'єктів квадрати на карті і схемі розбивають на менші тонкими лініями олівцем, які після викреслювання схеми необхідно стерти.

Мал. 15.3. Схема місцевості, складена по карті

Складання схеми в масштабі аерофотознімка виконують так, як і за картою. Для цього на аерознімок наносять сітку квадратів необхідної величини, за допомогою якої з необхідною точністю треба перенести елементи місцевості на схему. При цьому нанесення квадратів на схему і перенесення на неї контурів з аерознімка доцільно виконувати за допомогою пропорційного масштабу.

Складання схеми місцевості прийомами окомірного знімання. Окомірне знімання - це спосіб топографічного знімання місцевості, яке виконується за допомогою планшета, компаса, циркуля-вимірника, візирної або звичайної лінійки.

Схема місцевості може бути складена прийомами окомірного знімання з однієї або декількох точок стояння.

Знімання з однієї точки стояння (мал. 15.4) виконується тоді, коли необхідно нанести на схему невелику ділянку місцевості. Воно виконується способом кругового візування в такій послідовності.

Планшет із закріпленим на ньому аркушем паперу орієнтують так, щоб верх схеми був направлений у бік противника або дії свого підрозділу. Планшет закріплюють на бруствері окопу, у кабіні автомобіля тощо.

На аркуш паперу з проведеною стрілкою "північ-південь", зорієнтованою за компасом, наносять точку стояння так, щоб ділянка повністю помістилася на ньому. Після цього, не збиваючи орієнтування планшета, прокреслюють на папері прямі лінії за допомогою візирної лінійки в напрямку об'єктів місцевості На кінцях ліній підписують назву об'єктів або помічають їх умовними знаками Після цього Щ допомогою віддалеміра, бінокля або окомірно визначають відстані до цих об'єктів і відкладають їх у масштабі схеми на відповідних напрямках.

Мал. 15.4. Знімання місцевості з однієї точки стояння

На місці отриманих точок викреслюють картографічними умовними знаками або в перспективі відповідні об'єкти (орієнтири), відносно яких потім наносять необхідні деталі місцевості, які знаходяться поблизу точки стояння, між нанесеними об'єктами та поблизу них. Масштаб схеми визначається за відстанню від точки стояння до найвіддаленого орієнтира. Після цього схема оформляється остаточно кольоровими олівцями. На схемі дають кількісні та якісні характеристики об'єктів, Н можна визначити візуально.

Знімання з декількох точок стояння виконується при складанні схем на значні ділянки місцевості. Місцеві предмети і характерні форми рельєфу наносять на схему засічками, способом кругового візування, способом перпендикуляра, по створу (див підрозд. 12.2). При цьому використовують кутомірний пристрій бойової машини, спідометр для визначення відстаней між точками або віддалемір.

На першій точці круговим візуванням наносять на схему найближчі об'єкти місцевості. Потім прокреслюють пряму лінію в напрямку на другу точку стояння (мал. 15.5), з якої буде продовжено знімання, а також прокреслюють і підписують напрямки на об'єкти, які у подальшому необхідно буде визначити засічкою.

Після цього, пересуваючись до другої точки, визначають відстань кроками або за спідометром і відкладають її у масштабі схеми на прокресленому раніше напрямку, отримують нову точку стояння, на якій орієнтують планшет у напрямку попередньої точки, і фуговим візуванням та засічками наносять на схему необхідні об'єкти місцевості.

На мал. 15.6 показано накреслені напрямки з двох точок стояння. Для забезпечення високої точності нанесення на схему окремих об'єкгів засічками знімання виконують з трьох-чотирьох точок.

Мал. 15.5. Складання схеми місцевості з двох точок стояння.

Робота на першій точці

Мал.15.6. Складання схеми місцевості з двох точок знімання.

Робота на другій точці

Рельєф знімають одночасно зі зніманням місцевих предметів, помічаючи спочатку характерні точки і лінії (вершини, улоговини, сідловини, обриви, лінії вододілів і водозливів), а потім викреслюють форми рельєфу горизонталями і умовними знаками. Висота перерізу береться довільною.

Складання схеми місцевості за допомогою баштового кутоміра. У деяких випадках, коли окомірне знімання місцевості ускладнене, складання схеми місцевості виконують за допомогою кутомірних і віддалемірних приладів бойових машин. Об'єкти місцевості визначають за визначеними на місцевості напрямками і відстаннями. Напрямки на об'єкти місцевості визначають за допомогою баштового кутоміра, а відстані - віддалеміром або одним із способів, розглянутих у підрозд. 2.4. Схему виконують за допомогою артилерійського фуга або транспортира і прицільної масштабної лінійки (лінійки з міліметровими поділками).

Знімання місцевості виконується в такій послідовності. Бойову машину установлюють на точку, з якої виконують знімання (мал. 15.7), і послідовно, візуючи центральною маркою на об'єкти, які необхідно нанести на схему, зчитують зі шкали кутоміра значення кутів напрямів на ці об'єкти і записують у таблицю. Одночасно з визначенням напрямів визначають і записують відстані до об'єктів. При необхідності характерні особливості місцевих предметів зарисовують і записують у блокноті. При складанні схем на великі ділянки місцевості, а також для забезпечення більш високої точності нанесення на схему об'єктів місцевості, знімання виконують ще з трьох-чотирьох точок. Порядок роботи такий же, як і на першій точці стояння.

Мал. 15.7. Знімання місцевості за допомогою баштового

кутоміра

Складання схем місцевості за допомогою координатора. За умов обмеженної видимості (вночі, в тумані, на закритій місцевості тощо) знімання місцевості може бути виконане за допомогою координатора. Порядок роботи повинен бути наступним.

Спочатку необхідно уважно вивчити за картою ділянку знімання, вибрати вихідну точку, а також точки маршруту об'їзду ділянки. Маршрут повинен проходити через всі топографічні і тактичні об'єкти місцевості, координати яких необхідно визначити.

Порядок визначення вихідної точки маршруту, визначення на ній вихідних даних (дирекційного кута поздовжньої осі машини і координат X, У), а також об'їзд ділянки місцевості викладено в підрозд. 13.6 Визначені координати об'єктів місцевості за шкалами приладів підчас руху, напрями і відстані до них записують у блокнот. При необхідності, на коротких зупинках зарисовують об'єкти або позначають їх характерні особливості, які будуть потрібні для складання схеми. Якщо під "їхати до яких-небудь точок неможливо, напрями і відстані до них визначають з інших точок відомими способами.

Для складання схеми місцевості вибирають масштаб і на папері, відповідно до масштабу наносять координатну сітку, яку оцифровують так само, як і на карті. Координатну сітку схеми використовують для нанесення за допомогою координатора об'єктів місцевості відповідними умовними знаками або в перспективі.

Якщо на район складання схеми місцевості велокомасштабні карти відсутні, координати вихідної точки встановлюють на лічильниках шкал довільні, але такі, щоб всі точки ділянки були додатні, наприклад, х = 10 000, у = 10 000. Курс машини всьому випадку визначають приблизно за допомогою компаса або приймають довільним. Координати точок місцевості, таким чином, визначають в умовній системі координат, тому після викреслення схеми місцевості лінії умовної координатної сітки необхідно стерти.