На топографічних картах 2 страница

Очеретяні зарості показуються на картах як на суші, так і на дзеркалі води озер і річок, які заростають. Ці зарості виділяють точковим пунктиром, якщо вони займають площу 25 мм² і більше.

Фруктові сади і плантації деревних технічних культур за межами населених пунктів показують точковим пунктиром відпо­відними умовними знаками, якщо їхня площа становить 10 мм² і більше, а ті, що мають значення орієнтирів-4 мм² і більше. Ягідні сади, плантації чагарникових і трав'янистих технічних культур, наприклад, хмелю або рисові поля, що постійно вкриті водою, а також виноградники показують, якщо їхня площа становить 25 мм² і більше, а які мають значення орієнтирів -10 мм² і більше у масштабі карти. Зображення плантацій технічних культур площею більше 1см² у масштабі карти супроводжується підписом (хміль, роза, тютюн, чай тощо).

Ґрунти. Верхній шар землі глибиною в декілька метрів називається ґрунтом, який поділяється на скельнії пухкі. Скельні ґрунти - це моноліти твердих гірських порід (граніт, базальт, піщаники). Пухкі ґрунти утворюються в результаті вивітрювання. Вони можуть бути слабкі, середні і тверді. До слабких відносяться піски, супіски, легкі суглинки, торф'яники, чорнозем; середні ґрунти-жирна глина,.тяжкі суглинки, великий гравій, сухий лес, а тверді - щільна суха глина, крейдові породи, глина зі щебенем і галькою.

Необхідно відзначити, що види ґрунтів на картах не показуються. На картах відображаються лише ті, які суттєво відрізняються характером своєї поверхні від навколишнього середовища (піски, солончаки, болота, кам'янисті поверхні тощо).

Піски на топографічних картах показують площею більше 1 см² в масштабі карти. Піски бувають рівні, горбисті, грядові, барханні, проте на карті 1:25000 всі піски відображають умовним знаком рівних пісків, а їхній рельєф показують горизонталями.

Солончаки відображаються на картах вертикальною штриховкою синього кольору, якщо їхня площа складає 25 мм² в масштабі карти. Причому прохідні солончаки позначаються переривчастими лініями, а непрохідні (мокрі)-суцільними лініями, обнесеними точковим пунктиром.

Болота на картах відображають горизонтальними лініями синього кольору. Прохідні болота показують переривчастими лініями, а важкопрохідні й непрохідні - суцільною штриховкою. Прохідними показують ті болота, якими влітку в любому напрямку можливий рух пішки. До них відносяться болота з щільним торфом на поверхні або під невеликим (до 0,4 м) шаром води і покриті, зазвичай, трав'яною рослинністю.

Важкопрохідні й непрохідні болота відображаються одним умовним знаком. Важкопрохідними болотами можливий рух пішки з великими труднощами лише на окремих напрямках, тоді як непрохідними болотами вважають болота, рух якими практично неможливий.

На картах болота відображають при їх площі 25 мм² і більше в масштабі карти. Важкопрохідні та непрохідні, а також прохідні болота, що мають значення орієнтирів, відображають на картах і за меншої плотці. Глибина важкопрохідних і непрохідних боліт підписується поруч із вертикальною стрілкою, яка вказує на місце проміру. Якщо болото має глибину більше 2 м, дається підпис - "Глибше 2 м".

4.9. Вимоги військ до зображення доріг на топографічних картах

Дороги - основний вид шляхів сполучення, який забезпечує перевезення пасажирів, народногосподарських вантажів та військової техніки залізницями і автошляхами. Розвиненість дорожньої мережі -один із найважливіших показників обжитості території.

Дорожня мережа значною мірою визначає прохідність місцевості: чим більше доріг на місцевості та чим краща їх якість, тим доступніша вона для дій військ. У зв'язку з розвитком бойової техніки, останнім часом у всіх арміях світу різко зросла кількість бойових і транспортних машин, які можуть рухатися тільки дорогами або колонними шляхами. Тому, незважаючи на появу у військах нових типів машин високої прохідності, в цілому сучасні армії все ж таки залишаються прив'язаними до доріг.

Дорожня мережа суттєво впливає на вибір маршрутів, напрямків бойових дій військ і форми їх маневру. Для досягнення високих темпів наступу (контрнаступу) і перевезення військової техніки та вантажів необхідно, щоб напрямок руху військ був забезпечений дорогами. Крім того, дороги є надійними орієнтирами для сухопутних військ і авіації.

Особливо високі вимоги до детальності, вірогідності та наочності зображення дорожньої мережі військами висуваються до топографічних карт, по яким здійснюється пересування сучасної бойової техніки і транспортних машин. Тому топографічні карти повинні давати у повному обсязі можливість визначати умови пересування колісних і гусеничних машин утому чи іншому напрямку дорогами та поза дорогами, карти повинні давати детальне зображення як дорожньої мережі району в цілому, так і окремих доріг різних класів.

Для забезпечення бойових дій військ на картах необхідно відобразити:

а) наявність і положення різних доріг на місцевості;

б) ширину їх полотна, характер покриття, величину повздовжніх
схилів;

в) наявність на дорогах мостів та їх характеристик, насипів,
виїмок та інших штучних споруд.

Крім того, карти повинні показувати загальний характер всієї дорожньої мережі району з відображенням її густоти, розподіл доріг за категоріями, зв'язок із населеними пунктами, рельєфом та іншими елементами місцевості, а також придатність доріг для руху бойової техніки за різної пори року.

4.10. Класифікація і характеристика доріг

На топографічних картах зображуються дороги з розподіленням їх за способом пересування, якістю дорожнього полотна, прохідністю та пропускною спроможністю, при цьому на картах всіх масштабів прийнята єдина класифікація і система умовних знаків доріг, яка застосовується повністю або ж з узагальненням в залежності від масштабу карти. За способом пересування всі дороги поділяються на залізниці, автомобільні дороги з покриттям та дороги без покриття.

Залізниці позначаються на карті усі, без винятку, і класифікуються:

а) за шириною колії (залізниці з нормальною колією (1524 мм),
вузькоколійні залізниці (1065 мм), а також трамвайні колії;

б) за кількістю колій (одноколійні, двоколійні, триколійні);

в) за видом тяги (електрифіковані та неелектрифіковані);

г) за станом (діючі, ті, що будуються і розібрані).
Автомобільні дороги з покриттям поділяються на декілька

типів в залежності від їх технічної досконалості та призначення дороги і поділяються на:

а) автомагістралі - капітальні дороги з твердим покриттям
(асфальтобетон, цементобетон) товщиною до 0,5 м. Складаються
від двох до п'яти рядів руху в кожному напрямку, а також мають дві
проїжджі частини від 7,5 м до 15-18 м, між якими є розподілювальна
смуга на менше 5 м та узбіччя шириною не менше 3,75 м. Повздовжні
схили (підйоми і спуски) не перевищують 3 % на рівнинній місцевості
і не більше 7 % в гірській (3 % і 7 % означає, що схил на дорозі в 1 %
відповідає підйому або спуску в 1 м на кожні 100 м дороги). Всі
пересічення з іншими дорогами виконано на різних рівнях;

б) автомобільні дороги з удосконаленим покриттям - дороги

3капітальним покриттям із асфальтобетону, каменю, бітумомінераль-них сумішей тощо. Ширина покриття не менше 7 м. Повздовжні схили

4% та 7 % на рівнинній та гірській місцевості відповідно. На таких дорогах можливий інтенсивний рух автотранспорту протягом року;

в) автомобільні дороги з покриттям - дороги з покриттям із
асфальту, каменю, щебеню, гравію шириною проїжджої частини до
7 м. Повздовжні схили до 7 % на рівнинній місцевості та до 10 % в
гірській. Можливий рух автотранспорту протягом року.

Автодороги без покриття (покращенні ґрунтові дороги) -дороги без твердого покриття, шириною не менше 4,5 м, які регулярно профілюються. Ґрунт проїжджої частини закріплений або підсипаний гравієм, щебенем, піском тощо. Рух такими дорогами для автотранспорту можливий протягом більшої частини року.

Ґоунтовідороги (путівці) - дороги без покриття, які з'єднують населені пункти між собою, або зі станціями, пристанями, дорогами вищих категорій. Прохідність залежить від характеру ґрунту, пори року і метеоумов.

Польові та лісові дороги - ґрунтові дороги місцевого призначення, рух якими виконується періодично, головним чином під час польових робіт і лісозаготівель.

4.11. Зображення доріг на топографічних картах

Залізниці на топографічних картах зображуються лінією чорного кольору товщиною 0,6 мм; поперечні штрихи на лініях залізниць, якими позначаються кількість колій, наносяться через 4 см. Для зображення електрифікованих залізниць один із штрихів (крайній праворуч) зображується у формі літери "Г".

Умовним знаком залізниць, що споруджуються, зображуються ділянки доріг, які знаходяться на стадії будівництва, якщо їхнє положення чітко визначене на місцевості. Особливим умовним знаком відображають полотно розібраних залізниць. Призалізничні будівлі -вокзали, станції, депо, казарми, склади, пости, блок-пости та інші об'єкти зображують на картах як звичайні будівлі з необхідними пояснювальними підписами -"вкз.", "ст", "депо".

Наземні лінії метрополітенів зображують на картах умовним знаком електрифікованої залізниці нормальної колії і супроводжують­ся підписом "метро", який розміщується через кожні 10-15 см. Умовний знак входу на станції метрополітену розміщується відповідно до його дійсного положення на місцевості.

Власні назви станцій, роз'їздів, платформ, які розташовані поза населеними пунктами, на картах підписують, як правило, всі. Якщо вони розташовані в однойменних населених пунктах або поблизу них, назви не підписують, а підписи назв населенних пунктів (виключно міст) підкреслюють рискою. Назви всіх станцій, які знаходяться не в однойменних населених пунктах, обов'язково підписують.

Дорожні споруди. Мости і шляхопроводи, що виражаються в масштабі карти, довжиною ЗО, 60 і 120 метрів, відповідно, на картах

б) автомобільних доріг з удосконаленим покриттям та
автомобільних доріг з покриттям - ширину проїжджої частини в
метрах, ширину дороги з узбіччям (в дужках) та матеріал покриття
(наприклад, 8(12)А-означає: 8-ширина проїжджої частини в метрах;
12-ширина земляного покриття в метрах; А-матеріал покриття);

в) автомобільних доріг без покриття - ширину дороги в
метрах.

Матеріал покриття автомобільних доріг дають такими скороченнями: А-асфальт, асфальтобетон; Ц-цементобетон; К-камінь; Щ - щебінь; Г - гравій; Шл - шлак.

Умовними знаками автомобільних доріг, що споруджуються, зображують умовними знаками діючих об'єктів з відповідними пояснювальними підписами ("буд", "спорудж."). Умовні знаки насипів, виїмок, тунелів та інших об'єктів зображуються на картах за аналогією із зображенням цих об'єктів на залізницях.

4.12. Зображення на картах об'єктів промисловості, сільськогосподарських, соціально-культурних об'єктів

та орієнтирів

Детальна характеристика народногосподарських і культурних об'єктів показується на спеціальних картах. Однак, універсальність змісту топографічних карт потребує відображення на них, разом з іншими елементами місцевості, об'єктів промисловості, сільського господарства і культури. Особливе значення приділяють відображенню на топографічних картах орієнтирів, які слугують для орієнтування військ на місцевості і тому на картах з великою ретельністю та наочністю відображають об'єкти-орієнтири. Наприклад, карти великих та середніх масштабів широко використовуються для топографічного орієнтування на місцевості, тобто визначення сторін горизонту і свого місцезнаходження відносно орієнтирів - місцевих предметів, які легко розпізнаються на місцевості та на карті.

Для топографічного орієнтування використовують точкові, лінійні та площинні об'єкти місцевості, як пласкі, так і ті, що виділяються серед усього різноманіття навколишніх об'єктів. При цьому розрізняють об'єкти, що слугують для наземного та повітряного спостереження з вертольота або літака, який летить на невеликій висоті. Кількість об'єктів, які використовуються в якості орієнтирів під час повітряного спостереження, набагато більша ніж

під час наземного спостереження, оскільки з висоти добре проглядаються об'єкти, які не помітні для спостерігача, що знаходиться на місцевості.

Усі об'єкти-орієнтири, що використовуються для топографіч­ного орієнтування, наносять на карту з великою точністю. При складанні карти орієнтири показують першим планом, виразними знаками і не закривають їх зображення іншими об'єктами, які розташовані поруч.

Топографічні карти дрібних масштабів використовуються для оперативного орієнтування, під яким розуміють визначення місцеположення елементів обстановки (тактичної, оперативної) за картою в камеральних умовах. Оперативне орієнтування використовується підчас нанесення обстановки на карту, вивченні її і передачі усно або засобами зв'язку. Наприклад, тактичними умовними знаками на робочій карті показано: Штаб 5-го корпусу розташований в лісі, у п'яти кілометрах на захід від Новоборова; передній край оборони противника проходить по лівому (східному) березі р. Ірша.

Уданому випадку використані об'єкти, що виділяються серед інших елементів змісту, наприклад, великих населених пунктів, автомагістралей, найбільших річок, командних висот, характерних масивів лісу, які відображені на картах різних масштабів, що використовуються командирами і штабами різних ступенів. При складанні топографічних карт масштабу 1:200 000 і менше необхідно пам'ятати, що вони широко використовуються в якості основи робочої карти командира, на них часто наносять різні елементи оперативної обстановки, і тому на них на першому плані виділяються об'єкти, які забезпечать оперативне орієнтування.

Крім цього, дрібномасштабні карти широко використовуються авіацією для візуального і радіолокаційного орієнтування при польотах на великих висотах. В цьому випадку в якості орієнтирів авіація використовує великі об'єкти місцевості, які добре помітні з великих висот і легко читаються на польотній карті. З метою забезпечення авіації орієнтирами, при складанні дрібномасштабних карт на першому плані виділяють великі населені пункти і водоймища, магістральні залізниці та автошляхи, характерні масиви лісу і видатні форми рельєфу. Особливо велике значення приділяють відображенню на картах об'єктів, які добре видно на екрані радіолокатора літака, в тому числі берегової лінії морів, великих водосховищ, озер, річок, автомобільних доріг з твердим покриттям,

населених пунктів, в яких переважають високі кам'яні споруди, а також промислові підприємства.

Промислові, сільськогосподарські, соціально-культурні об'єкти і орієнтири відображають на картах масштабними, позамасштабними та лінійними умовними знаками. Зрозуміло, що більшість таких об'єктів на великомасштабних картах будуть зображені у масштабі карти. Проте зі зменшенням масштабу ці об'єкти доведеться відобразити позамасштабними умовними знаками, у яких є головні точки для визначення координат та інших вимірів. Тому такі об'єкти наносять на топографічну карту з високою точністю: до 0,2 мм -місцеві предмети, що виділяються за висотою (геодезичні пункти, труби, башти тощо); до 0,5 мм - інші точки місцевих предметів і контурів (доріг, річок тощо); до 1 мм-нечітко виражені контури (межі боліт, чагарників тощо).

Місцеві предмети, що можуть служити орієнтирами, поділяються на дві групи:

а) місцеві предмети, які виділяються висотою (високі будови,
вишки, споруди баштового типу, заводські димарі, пам'ятники тощо);

б) не підвищені, але які довго зберігаються і добре помітні на
місцевості (перехрестя доріг, мости, вигини річок, різкі згини лісу
тощо).

Про заводи, фабрики та інші підприємства умовні знаки дозволяють отримати таку інформацію: рід виробництва, виражається чи ні у масштабі карти, з трубою чи без труби.

Лінійними орієнтирами можуть служити лінії зв'язку та електропередачі, дороги, загорожі, газо-та нафтопроводи, водогони тощо. Треба мати на увазі, що крапки умовних знаків ліній зв'язку та електропередачі не відповідають, у більшості випадків, розташу­ванню стовпів на місцевості, за винятком тих, що розташовані у місцях повороту ліній.

Заводи, фабрики та електростанції, територія яких виражається в масштабі карти, відображають умовними знаками споруд з підписом роду об'єкта або виробництва. Якщо ці об'єкти в масштабі карти не виражаються, їх відображають позамасштабними умовними знаками, які при необхідності підписують.

Зображення труб (димарів) промислових підприємств, як правило, показують перпендикулярно до південної (північної) рамки карти. Умовні знаки труб (димарів) висотою 50 м і більше супрово­джують підписом їхньої висоти в метрах, а якщо ці об'єкти розташо­вані поза населеними пунктами, то вказується висота над рівнем моря.

Слід пам'ятати, що на карту наносяться не всі димарі, тому що при великій кількості труб великих промислових підприємств на карті зображують найвищі та найважливіші, як орієнтири, а також крайні в групі. Інші труби та димарі наносять на карту вибірково. Зображення на картах великих промислових підприємств, що виражаються в масштабі карти, повинно зберігати зовнішні контури території, зайнятої ними, а також розміщення окремих будівель на цій території.

Аеропорти, аеродроми і посадочні майданчики показують на картах із збереженням дійсних розмірів у масштабі карти. їх межі позначають контуром, а всередині наносять умовний знак аеродрому (посадочного майданчика). Аеровокзали, ангари, майстерні та інші будівлі, що відносяться до аеродрому, відображають умовним знаком будівель.

Електростанції, гідроелектростанції та електричні підстанціїзображують умовними знаками споруд, що знаходяться на місцевості - будівлі з огорожами, греблі тощо і супроводжують пояснювальними підписами.

Нафтові та газові вишки, свердловини без вишок показують на картах відповідними умовними знаками, як правило, всі, а при великій кількості -з відбором, але обов'язково відображають крайні об'єкти в групах.

Шахти, штольні та копальні при зображенні на картах поділяють на діючі та недіючі, їх позначення супроводжується відповідними підписами. Якщо входи в шахти (штольні) знаходяться у середині споруд, то умовний знак устя шахтного стовбура (штольні) не застосовується, а зображується сама споруда, яка супроводжується пояснювальним підписом ("шах." або"шт"). Біля зображення устя шахтних стовбурів, над якими на місцевості встановлені копри висотою 50 м і більше, на карті підписується висота копра в метрах.

Відвали (терикони) відображаються на картах масштабним або позамасштабним умовним знаком. Терикони, які виражаються у масштабі карти і мають ярусне розташування, на карті зображують­ся з нанесенням усіх ярусів, при цьому точковим пунктиром окреслюється тільки підошва першого ярусу. Біля зображення відвалів (териконів) вказують їхню відносну висоту в метрах і дають пояснювальні підписи (наприклад, "відв.", "тер." або "терикон").

Місця відкритих розробок корисних копалин (вугілля, руди, солі тощо) наносять на карту по контуру фактичного освоєння площі.

При зображенні діючих розробок підписують матеріали видобутку, а в кар'єрах крім цього глибину в метрах, якщо вона становить 1 м і більше на картах масштабів 1:25 000 і 1:50 000 і глибиною 2 м і більше на картах масштабів 1:100 000 і менше. Недіючі кар'єри позначаються відповідним скороченням (наприклад, "кар'єр" (недіюч.) "кам." (недіюч.).

Ділянки торфорозробок і соляних розробок, які виражаються в масштабі карти, відображають по контуру освоєння площі, на зображенні якої вказують відповідні умовні знаки. При зображенні великих за площею розробок торфу пояснювальними підписами вказується спосіб видобутку (наприклад, "фрез, торф.", "гідроторф."). Ділянки, які не виражаються в масштабі карти, відображають позамасштабним умовним знаком.

Нафтопроводи, газопроводи (наземні та підземні) на картах показують, як правило, всі, крім тих, які проходять через населені пункти. У випадках, якщо в комунікаційному коридорі закладено декілька трубопроводів, загальну кількість і тип трубопроводів передають скороченими пояснювальними підписами, наприклад, "2 нафт., 1 газ.". Позначення будівель компресорних станцій газопроводів, станцій перекачки нафти, контрольних і підсилювальних пунктів, бункерів і оглядових будок відображають на карті відповідно до їх дійсного розташування на місцевості.

Лінії електропередачі (Л ЕП) відображають умовними знаками відповідно до виду опор: лінії на дерев'яних опорах і лінії на металевих або залізобетонних опорах (фермах). Для зображення Л ЕП на дерев'яних, металевих та залізобетонних опорах висотою до 14 м і більше 14 м застосовуються різні умовні знаки. На поворотах ліній електропередач стрілки умовних знаків викреслюються так, щоб вони передавали обидва напрямки лінії і характеризували кут повороту.

Якщо на місцевості поряд прокладено декілька (3-5) ЛЕП, то на карті наносять лише один умовний знак з підписом, наприклад, "2 ЛЕП х 110 кВ", що означає 2 лінії ЛЕП по 110 кіловольт. Лінії електропередачі, зв'язку і технічних засобів управління в населенних пунктах, а також у смузі відводу залізниць і автодоріг на картах не показують. Якщо лінії зв'язку або електропередачі підходять до вказаних доріг збоку, викреслюють відрізок (1-2 см) відповідного умовного знака, щоб показати її загальний напрямок.

На топографічних картах, зазвичай, показують всі телевежі, радіощогли і метеорологічні станції. Зображення таких об'єктів

проводжується на картах підписами їхніх висот у метрах, якщо )ни мають висоту 50 м і більше. Радіорелейні вишки на карті ;писують"радірел.".

При зображенні метеорологічних станцій умовний знак станції повідає середині майданчика з будками для приладів, а при іачних розмірах метеостанції- в місці, де знаходиться флюгер.

Умовний знак телеграфних контор, радіотелеграфних :танов (відділень), телефонних станцій застосовують тільки в злах малообжитих районів з розміщенням умовного знака на місці ідповідної будівлі.

Бензоколонки, трансформаторні будки, будинки лісників,

ісопильні, млини та інші подібні до них об'єкти на картах ідображають позамасштабними умовними знаками; об'єкти, що ають значення орієнтирів, супроводжується відповідними іідписами.

Окремо розташовані пам'ятники, монументи, братські могили кладовища на карті відображаються всі, а з окремих могил, турів і .ам'яних стовпів тільки ті, які мають значення орієнтирів. Кладовища ображають на картах масштабним або позамасштабним умовним наком, з рослинністю і без рослинності. Деревоподібну рослинність . цьому випадку зображують знаками лісу, порослі лісу, або окремих ;ерев.

З урахуванням місцевих особливостей, контури кладовищ на картах можуть заповнюватися не тільки умовними знаками хрестів, Іякі властиві християнським похованням, але й відповідними позначеннями, що прийняті в інших релігіях, або пояснювальними |підписами.

На карті масштабу 1:200 000 промислові, сільськогосподарські і соціально-культурні об'єкти наносять з відбором і, як правило, в тих випадках, якщо вони розташовані поза населеними пунктами або на їх окраїнах. На картах масштабів 1:500 000 і 1:1000 000 показують найважливіші промислові та соціально-культурні об'єкти в залежності від їх значення в економічному та військовому відношенні, а також від їх значення як орієнтирів або перешкод для аеронавігації.

4.13. Читання карт різних масштабів

Мова графіки - найлаконічніший спосіб передачі інформації. Отже, кожний аркуш топографічної карти містить такий обсяг інформації про позначену на ньому місцевість, який неможливо передати лаконічніше будь-яким іншим способом. Як засвідчили досліди, для того, щоб дати характеристику ділянки місцевості, зображеної на аркуші карти масштабу 1:100 000, у середньому треба близько 200 000 слів. Текст такого опису, виданого друкарським способом, займе приблизно 400 сторінок книжки звичайного формату. Карта відображає реальну місцевість, де всі топографічні елементи перебувають у діалектичному взаємозв'язку. Умовні знаки - літери карти. Знання літер алфавіту ще не свідчить про знання тієї чи іншої мови. Для отримання інформації з карти треба навчитися "складати літери у склади, а потім вже - швидкому читанню".

Читати карту - це означає правильно та у повному обсязі сприймати умовні знаки, швидко та безпомилково розпізнавати за ними зображені об'єкти та їхні характерні особливості. Залежно від розв'язуваних завдань, послідовність читання карти може бути різною. При цьому необхідно дотримуватися деяких загальних правил.

1 .Читати на карті треба не все підряд, а вибірково, звертаючи увагу на ті елементи її змісту, які стосуються поставленого завдання.

2. Умовні знаки об'єктів, що вивчаються, необхідно розглядати не ізольовано, а у взаємозв'язку із зображенням рельєфу та іншими елементами місцевості, визначаючи при цьому взаємний вплив цих об'єктів на виконання поставленого завдання.

3.Читання карти потрібно закінчувати осмисленим запам'ятанням зображених на карті об'єктів місцевості, які є предметом вивчення і розпізнавання їх у натурі під час виконання бойового завдання.

Розглянемо приклади отримання інформації з топографічної карти (рис. 4.3).

1.Через змішаний ліс із перевагою хвойних дерев, з яких переважає сосна, з листяних-береза висотою 16 м, товщиною 25 см і середньою відстанню між деревами 6 м, пролягає просіка завширшки 40 м. Просікою прокладено дві лінії електропередачі (напругою по 110 тисяч вольт кожна) на металевих опорах, висота яких 25 м. Через упорядкований ліс із номерами кварталів 26 і 28 проходить лісова дорога до будинку лісника.

2.У східно-західному напрямку територію перетинає автомагістраль (автострада) у дві смуги завширшки 8 м кожна з асфальтовим покриттям. Автомагістраль проходить кам'яним мостом завдовжки 50 м, завширшки 15 м, вантажопідйомністю 60 т через

несудноплавну річку Снивода, яка протікає з півночі на південь, правий берег якої південніше дороги заболочений з очеретом, лівий -з луговою рослинністю й кущами. Обабіч дороги обсадка із дерев висотою 10 м.

3.3 північного заходу на південний схід протікає річка Вільна завширшки 15 м, на якій розташоване озеро Рибне, утворене греблею (з каменя) завдовжки 120 м і завширшки 5 м. Правий берег озера стрімкий, із скелястим обривом, лівий - пологий з піщаним пляжем, до якого через греблю підходить фунтова дорога.

4. На захід від села Вербівка з 380 мешканцями розташований листяний ліс, у якому більшість грабових дерев, висота яких 18 м, товщина стовбурів 20 см, відстань між ними 5 м. На південь від лісу бурелом із чагарниками, а ближче до села ліс вирубаний з окремими кущами. На північ від Вербівки розташовані дачі, а на півдні протікає річка Бужок завширшки 10 м, обабіч якої заболочені луки.

5.Через селище міського типу Уланів з кількістю мешканців понад 2000 проходить удосконалена автомобільна дорога з асфальтовим покриттям завширшки 8 м, ширина земляного полотна 10 м, з обсадкою із дерев за межами селища. В Уланові є церква, радіощогла висотою 80 м, склад пального, завод по переробці цукрового буряка з трубою; поруч із заводом електрична підстанція, до якої з заходу підходить лінія електропередачі на залізобетонних стовпах висотою до 14 м. З півдня до цукрового заводу і у район промислового будівництва підходить вузькоколійна залізниця. На схід від Уланова аеродром, на південь від якого - фруктовий сад; на північ від Уланова розташоване кладовище з каплицею.

6.3 північного заходу на південний схід протікає судноплавна річка Соть (зі швидкістю течії 0,1 м/с, завширшки 135 м, глибиною 4,8 м, дно - піщане) на висоті 114,1 м над рівнем моря. Лівий берег річки пологий, заріс чагарниками; правий берег-стрімкий, порізаний ярами і вимоїнами від 3 до 10 м без рослинності. На вершині розташований пункт державної геодезичної мережі з позначкою висоти 217,1 м.

Таким чином, при читанні карти умовні знаки необхідно розглядати у поєднанні один з одним. Вивчати умовні знаки та отримувати навички у читанні карти рекомендується таким чином: на учбовій карті виділити частину її, площею до 4 квадратів координатної сітки, починаючи з легких ділянок і спробувати пояснити кожен знак, при труднощах скористатися довідником з умовних знаків, робити це треба систематично не менше двох разів на тиждень.

Розділ 5

ВИМІРЮВАННЯ ВІДСТАНЕЙ І ПЛОЩ ЗА ТОПОГРАФІЧНОЮ КАРТОЮ

5.1. Види масштабів

При створенні топографічних карт розміри всіх об'єктів місцевості зменшуються у певну кількість разів. Ступінь такого зменшення називається масштабом. Вивчаючи математичні елементи топографічних карт, було встановлено, що масштаб карти - це відношення довжини лінії на карті до довжини відповідної лінії на місцевості. Масштаб може бути виражений у числовій формі (чисельний масштаб) або в графічній (лінійний, поперечний масштаби) - у вигляді графіку. Оформлення на карті чисельного і лінійного масштабів показано на мал. 5.1.