На топографічних картах 1 страница

Типи (категорії) населених пунктів і чисельність мешканців у них позначають на картах накресленням шрифтів офіційних назв цих пунктів. Міста підписуються прямим шрифтом великими літерами, селища міського типу-нахиленим (праворуч) шрифтом великими літерами, селища сільського типу - прямим шрифтом малими літерами. Чим більшими літерами підписана назва населеного пункту, тим більший він за своїм адміністративним значенням або за кількістю мешканців.

На картах масштабів 1:25 000-1:200 000 показують, зазвичай, всі населені пункти. На картах масштабів 1:100 000 і 1:200 000 в густонаселених районах показують окремі населені пункти сільського типу з кількістю менше 100 мешканців і без підписів.

Населені пункти на топографічних картах масштабів 1:25 000 і 1:50 000 - щільнозабудовані квартали, в яких переважають (більше 50 %) вогнестійкі будівлі (кам'яні, цегельні, залізобетонні) виділяють фоновим забарвленням жовтогарячого кольору, а квартали, в яких переважають невогнестійкі будівлі (дерев'яні, глинобитні, саманні, з солом'яними покрівлями)-жовтим кольором. При цьому показують всі будинки на фоні кварталів.

На карті масштабу 1:25 000 при відображенні щільно-забудованих кварталів на фоні жовтогарячого або жовтого забарвлення відображають, як правило, всі будівлі.

Щільнозабудовані квартали великих міст на картах масштабів 1:50 000 і 1:100 000 відображають без детального показу забудівель (тобто лише фоновим забарвленням жовтогарячого кольору).

На фоні жовтогарячого або жовтого кольору на карті масштабу 1:50 000 та на жовтогарячому фоні карти масштабу 1:100 000 відображають видатні споруди, великі промислові підприємства і споруди, які мають значення орієнтирів.

Щільнозабудовані квартали малих міст, селищ міського типу, а також селищ сільського типу з квартальним плануванням на карті масштабу 1:50 000 відображають з детальним показом забудови, як і на карті масштабу 1:25 000.

На карті масштабу 1:100 000 забудову в кварталах таких населених пунктах відображають фігурами та смугами чорного кольору, в які об'єднують зображення, - близько розташовані одна від одної забудови. При цьому виділяють незабудовані ділянки в середині кварталів та характерні розриви в забудові уздовж вулиць.

Для відображення селищ сільського типу з квартальною і рядовою (стрічковою) забудовою щільнозабудовані квартали (ряди) відображають на картах масштабів 1:25 000 і 1:50 000. Залежно від вогнестійкості будівель, що переважають, квартали зафарбовують відповідним кольором, на фоні якого показують будівлі з відображенням їх орієнтування.

Жилі та нежилі будівлі в кварталах населених пунктів з безсистемною забудовою, а також окремо розташовані будівлі, відображають на карті, зберігаючи їх розміри, конфігурацію та орієнтування.

Видатні вогнестійкі будівлі, які розташовані поза населеними пунктами і в населених пунктах, якщо вони надійні орієнтири, виділяють особливим умовним знаком -тонкою лінією по периметру будівлі. Якщо висота видатних будівель перевищує 50 м, надається підпис висоти об'єкта. Окремі подвір'я показують на картах, у якому зафарбований прямокутник означає місцерозташування житлового будинку.

На картах показують вулиці, проїзди і тупики. Магістральні та головні проїзди в населених пунктах виділяють більш широким умовним знаком. Як правило, таким умовним знаком позначають ті вулиці, які з'єднують за найкоротшою відстанню дороги вищих класів, що підходять до населеного пункту.

Будівлі в кварталах населених пунктів і поза ними показуються всі, а які на місцевості впритул прилягають одна до одної, на карті об'єднуються в квартали. Будівлі, що споруджуються, на карті відображаються як вже збудовані. Необхідно пам'ятати, що в умовних знаках культових споруд (церков, костьолів), які виражаються в масштабі карти, кружок, з вписаним в нього хрестом, викреслюється на місці, що відповідає розміщенню дзвіниці або найвищого купола і служить головною точкою для визначення координат та інших вимірів.

Неофіційні назви населених пунктів, прийняті серед місцевих мешканців, зазначають у дужках під офіційною назвою. Якщо назву населеного пункту підкреслено тонкою лінією, це означає, що поблизу є залізнична станція або пристань з такою ж назвою.

Крім того, під назвами населених пунктів скорочено вказується наявність районної, селищної або сільської ради, а також - кількість жителів в тисячах.

4.5. Вимоги військ до зображення гідрографії на топографічних картах

Одним із найважливіших елементів змісту топографічних карт є відображення гідрографічних (водних) об'єктів-морів, водосховищ

і озер, річок і каналів, колодязів і джерел, які у своїй сукупності складають гідрографічну мережу певної території.

Гідрографічна мережа - важливий елемент ландшафту місцевості, вона суттєво впливає на кліматичні та геоморфологічні особливості території, на розташування населених пунктів і дорожньої мережі, вона є джерелом електроенергії та водопостачання, а також -важливими транспортними магістралями.

Гідрографічна мережа відіграє важливу роль для бойових дій військ і суттєво впливає на умови прохідності, орієнтування та водопостачання, побудову бойових порядків військ в обороні та наступі (контрнаступі). Річки, канали, озера (особливо великі водосховища) значно впливають на наступальні дії військ. При форсуванні водних перешкод військам необхідно застосовувати особливі заходи і способи ведення бою, а також застосовувати спеціальні засоби для їх подолання.

На ведення бойових дій військ на приморських напрямках суттєво впливають не тільки узбережжя, обриси берегів, наявність заток, проток і бухт, але й стан фунтів та рослинний покрив. Для висадки морського десанту обирають ділянки узбережжя, які можуть забезпечити необхідне розосередження десанту та вогневу підтримку, а також мати необхідну глибину в прибережній частині моря, що дозволяє підхід до берега транспортних засобів, а також достатню смугу суходолу на березі для організації вогню, оборони і розширення плацдарму в глибину території. В цьому відношенні найбільш сприятливі низькі береги, які мають широку і похилу смугу узбережжя.

Суттєво впливає на бойові дії військ і річкова система. Глибокі долини річок і широкі заболочені заплави являють собою серйозні перешкоди та завади для військ, особливо після дощів. Вузькі та глибокі долини гірських річок, особливо у верхів'ях, також являють собою великі труднощі для пересування військ.

Рівнинні річки зазвичай протікають в неглибоких долинах з похилими берегами. Заплави таких річок за сухої погоди доступні для пересування бойової та іншої техніки. Весною та восени, атакож після сильних дощів, заплави рівнинних річок перенаповнюються водою і стають важкопрохідними для військ.

Наявність зручних підходів до річки, а також можливість обладнання з'їздів, залежить від стрімкості берегів, які часто порізані ярами та вимоїнами.

На бойові дії військ глибина річки визначає можливість подолання її вбрід або із застосуванням різних плавучих засобів.

Для організації переправи військ убрід через неглибокі річки визначають перш за все місця перекатів, які дозволяють подолати річку за найкоротшим напрямком та наймілкішим місцем річки. Ознаками для визначення броду може бути: розширення річки на її прямій ділянці, дороги та стежки, які підходять до річки з обох берегів, брижі на поверхні води (на перекатах).

Швидкість течії річки теж суттєво впливає на вибір та організацію переправи, застосування всіх видів переправних засобів, а також на тривалість рейсів десантних поромних засобів, можливість переправи танків під водою, прохідність бродів.

На прохідність бродів, можливість будування мостів, переправи танків під водою суттєво впливає характер фунту дна. Переправа танків по дну річки можлива в тому випадку, якщо ґрунт дна піщаний, гравійний або кам'янистий. Слабкий ґрунт швидко руйнується під гусеницями танків, а в'язке дно значно послаблює зчеплення коліс машин та гусениць танків з ґрунтом. Наявність великого каміння на дні річки надзвичайно ускладнює пересування колісних та гусеничних машин.

Великі річки в обжитих районах часто перекриті греблями, на них розташовані різні гідротехнічні споруди. Використовуючи їх, можливо швидко змінити рівень води в річках, створити великі площі затопленої місцевості з метою ускладнення дій противника.

На бойові дії військ впливають також наявність каналів та каналізованих річок, особливо в містах. Форсувати такі перешкоди -надзвичайно складне завдання через облаштовані береги.

На пересування військ впливають не тільки широкі але й вузькі річки, струмки та водотоки з обривистими берегами, заболоченими заплавами, а також велика кількість зрошувальних та осушувальних каналів і канав. Звідси стає очевидним, що топографічні карти, як основний документ, звідки війська отримують відомості про місцевість, повинні наочно відображати гідрографічні об'єкти, а саме:

а)природні перешкоди та завади на шляху руху військ;

б)природні рубежі, зручні для організації стійкої оборони;

в)шляхи сполучення, придатні для транспортування військ та вантажів;

г)джерела водопостачання військ;

д)надійні орієнтири для сухопутних військ та авіації.

Топографічні карти повинні передавати не тільки місце-положення, розміри і форму гідрографічних об'єктів, але й інші

кількісні та якісні характеристики, які дозволяють оцінити їх тактичне або оперативне значення, а саме:

а) загальну характеристику гідрографічної мережі району;

б) структуру річкових систем, їхній зв'язок з озерами та
болотами;

в) звивистість річок і особливості їх русел, заплав і долин;

г) наявність та місцезнаходження в степових та пустельних
районах водо джерел, їх кількісні та якісні характеристики;

д) взаємозв'язок гідрографічної мережі з іншими
топографічними елементами місцевості.

4.6. Особливості зображення гідрографії на топографічних картах

Береги морів, озера, водосховища. Основою більшості гідрографічних об'єктів слугує простий умовний знак-лінія синього кольору (берегова лінія) і фонове забарвлення блакитного кольору (водні простори).

На великомасштабних картах берегова лінія морів зображується з максимальною детальністю, оскільки характерні виступи (миси) часто використовуються військами (особливо моряками) в якості орієнтирів.

Берегову лінію морів, озер і водосховищ, при зображенні на картах, поділяють на постійну і визначену, непостійну і невизначену. Берегова лінія моря на картах відповідає лінії урізу води при найбільшому її рівні під час припливу, а при його відсутності - лінії прибою.

Берегова лінія озер відповідає лінії урізу води в межень (найнижчий рівень води протягом сезону), а великих водосховищ-лінії нормального підпірного рівня.

Для характеристики дна морів на картах наносять позначки глибин та ізобати, які проводять на глибинах 2, 5, 10, 20, 50, 100, 150, 200, 300, 400, 500, 700, 1000, 1500, 2000 і далі-через 1000 м.

На картах виділяють обривисті та скельні береги. Береги, що обсихають (припливно-відливні смуги) показують у відповідності з характером ґрунту (піщані, піщано-кам'янисті, гальково-гравійні, мулисті та скельні).

На картах відображають берегові обмілини і небезпечні береги (характер небезпеки невідомий), що відображають прибережні ділянки, які недоступні для плавання суден (човнів).

Озера і водосховища на картах масштабів 1:25 000-1:100 000 відображають, якщо їх площа не менше 1 мм² в масштабі карти. Прісні озера, незалежно від розмірів, обов'язково показують на картах засушливих районів. Мінеральні озера, водосховища лікувального значення та озера, з яких починаються річки, на картах відображають, як правило, всі.

На картах відображають межі та площі розливів великих річок і озер, а також ділянки, які затоплюються в період дощів, при цьому підписується період затоплення. Наприклад, "Період затоплення травень-червень".

Острова на морях, озерах, водосховищах показуються на картах, як правило, всі. При великій скупченості островів виділяють більші з них.

Річки, канали. Річки - найпоширеніший елемент гідрографічної мережі. Від величини річок і каналів, а також густоти річкової мережі залежить напрямок господарського використання території, умови прохідності й водопостачання військ. Вони є перешкодами чи завадами на шляху руху військ, рубежі, зручні для організації стійкої оборони, надійні орієнтири.

Основними параметрами річок і каналів, як перешкод, є їх ширина та глибина, від яких залежать: вид переправ, потреба в переправочних засобах, швидкість наведення мостів і час переправи на плавучих засобах.

За шириною річки поділяються на вузькі (до 60 м), середні (60-300 м) і широкі (більше 300 м); за довжиною-на малі (до 100 км), середні (100-500 км) і великі (більше 500 км).

Річки поділяються на гірськіта рівнинні. Гірські річки течуть в глибоких долинах з вузьким дном, падіння води досягає декілька метрів на 1 км, течія бурхлива, зі швидкістю до 7 м/с, дно тверде, як правило, кам'янисте, багато порогів і водоспадів, береги стрімкі та обривисті. Рівнинні річки протікають в широких долинах, падіння води складає декілька сантиметрів на 1 км, течія спокійна (0,1-1,5 м/с), русла звивисті, дно тверде (піщане) або в'язке (намул), береги похилі.

На топографічних картах річки, канали, струмки з постійним водотоком показують суцільною тонкою лінією, а невеликі річки і струмки, які пересихають, - переривчастою лінією. Особливим умовним знаком (точковим пунктиром синього кольору) відображають ділянки річок, які пропадають.

Всі річки і канали поділяються на картах на судноплавні та несудноплавні. До судноплавних відносяться річки і канали, якими здійснюється регулярне судноплавство річкових суден (не менше катера) в період навігації. Судноплавні об'єкти підписуються великими літерами, несудноплавні-малими.

На річках, які відображаються в масштабі карти для додаткової характеристики, через кожні 10-15 см карти, в місцях, придатних для переправи військ, даються підписи ширини, глибини, швидкості течії та якість ґрунту дна. Глибину річок до 5 м підписують з точністю до 0,1 м, а більше 5 м-до цілих метрів. Грунт дна характеризується такими скороченнями: К- кам'янистий (нерівні виходи скельних порід, велике каміння); Т-твердий (гальківник, рівний моноліт, щільна глина); П - піщаний, щільний; В - в'язкий глеюватий (в'язкий піщаний).

Зрошувальні канали та осушувальні канави на картах відображають, як правило, всі - зі збереженням їх прямолінійності з чіткими поворотами, з відображенням основних напрямків і відносної густоти.

Водоспади і пороги на річках показують на картах, як правило, всі підписами "вдсп.", "пор.". Пороги на річках шириною до 20 м зображують на карті поперечними товстими лініями, а при більшій ширині-значками у вигляді трикутника, при цьому, якщо протяжність порогів виражається в масштабі карти, то крайні умовні знаки вказують межі ділянок з порогами.

Для визначення абсолютних висот рівня води в водоймах на топографічних картах підписуються відмітки урізів води, які визначаються в межень. Відмітки урізів води зазвичай підписують через 10-15 см карти і, як правило, розміщують в місцях зливання річок, біля порогів, водоспадів, гребель, поблизу населених пунктів, мостів та в інших характерних місцях річки.

Броди через річки шириною 5 м і більше відображаються на картах масштабів 1:25 000-1:100 000, зазвичай, усі й супроводжуються підписом "бр.", а також характеристикою глибини річки в місці переправи, довжини броду, характеру ґрунту дна і величини поверхневої швидкості течії. Броди через річки шириною менше 5 м позначаються лише підписом "бр.", а на карті масштабу 1:200 000 характеристику броду підписують у позначок бродів через річки шириною 10 м і більше.

Колодязі та інші джерела води. На топографічних картах, які складають на засушливі та безводні райони, відображають, як правило, всі колодязі й джерела води. Біля позначки колодязів, які не мають власних назв, надають підпис "К" або "арт.к". Особливим умовним знаком виділяють на картах головні колодязі, які достатньо швидко наповнюються, мають добру якість води, розташовані на перехресті доріг, або мають важливе значення в якості орієнтира.

Позначки головних колодязів, усіх артезіанських колодязів і важливі джерела води супроводжуються підписами з указанням позначки поверхні землі, глибини до рівня води і до дна в метрах, а біля колодязів з солоною або гірко-солоною водою - її якісні особливості ("сол.", "г.-сол.") і наповнюваність колодязя або дебіт артезіанського колодязя в літро-годинах. Підписами характеристик супроводжуються також позначки засипаних та сухих колодязів ("сух.", "засип.") і вказують місяці дії цих колодязів, які мають воду не весь рік, наприклад, IX—VI.

На картах, які складають на райони, добре забезпечені водою, позначають тільки ті колодязі та джерела води, які розташовані поза населеними пунктами, а також, якщо вони слугують орієнтирами (розташовані на підвищених місцях і віддалені від інших джерел води).

На картах засушливих і безводних районів відображають споруди для збору дощових і ґрунтових вод (дощові ями, басейни, водосховища, сардоби).

Гідротехнічні споруди. На топографічних картах відображають, як правило, всі поромні переправи. їх позначення супроводжується підписом "пор." з наданням характеристики ширини річки, розмірів порому та його вантажопідйомності. Лінія, по якій самохідний або механічний пором перетинає річку, показується відповідно до її положення на місцевості, наприклад, поперек річки, під гострим кутом, в обхід острова тощо. Човнові перевози на картах показують тільки постійні.

Гоеблі на картах поділяють на надводні (проїзджі та непроїзджі) і підводні. Великі надводні греблі (довжиною понад 100 м) супроводжують підписом, в якому надаються такі дані: матеріал водозливної і глухої частини, загальна довжина, ширина по верху греблі, різниця між верхнім і нижнім рівнями води, довжина водозливної частини греблі в метрах, а також позначка на гребені греблі. Зображення інших гребель супроводжується підписами тільки матеріалу споруди.

Зображення гідровузлів - це собою комплекс гідротехнічних споруд, супроводжуються більш детальною характеристикою, в якій вказується матеріал водозливної і окремо глухої частини греблі, довжина водозливної частини і загальна довжина греблі, ширина
греблі по верху, різниця між верхнім і нижнім рівнями води. Поблизу умовного знака греблі додатково підписується характеристика водосховища, яка вказує на такі дані: повний об'єм водосховища в кубічних кілометрах, площу дзеркала води в квадратних кілометрах, час спорожнення при відкритті всіх засувів і окремо в разі розрухи греблі.

Шлюзи на річках і каналах зображуються на картах всі. Зображення шлюзів супроводжується характеристикою з урахуванням кількості камер, довжини найменшої камери і ширини воріт, а також глибини на порозі воріт шлюзу.

На картах відображають береги з укріпленими схилами на каналах і каналізованих ділянках річок, якщо річки і канали зображуються в дві лінії в масштабі карти і довжина укріплених схилів не менше 3 мм. Набережні показують на річках, які відображаються в дві лінії при ширині зображення 1,5 мм і більше.

На картах показуються дамби (штучні вали) з указанням матеріалу споруди, ширини по верху і висоти.

На картах показують якірні стоянки і пристані, моли і причали, хвилеломи і буни, а також знаки навігації: маяки, буї, що світяться, постійні знаки берегової сигналізації, які мають значення орієнтира.

4.7. Вимоги військ до зображення рослинності і ґрунтів на топографічних картах

Рослинний і ґрунтовий покриви складають суттєвий географічний ландшафт місцевості. Від них залежить краєвид, а також-тактичні властивості місцевості. До відображення грунтово-рослинного покриву на топографічних картах висувають певні вимоги, які базуються на широкому застосуванні топографічних карт в народному господарстві при обліку природних ресурсів, організації та плануванні сільського та лісного господарства, здійснення меліоративних робіт, які пов'язані з детальним вивченням рослинності та ґрунтів.

На бойові дії військ рослинний покрив і ґрунти, як природні фактори, суттєво впливають на умови прохідності, спостереження, маскування від наземного і повітряного спостереження та захисту військ від зброї масового ураження.

Зі всіх видів рослинного покриву суші на бойову діяльність військ найбільш суттєво впливають ліси. Лісові масиви обмежують прохідність бойової й транспортної техніки, зменшують дальність видимості, тим самим обмежують умови спостереження, знижують дальність радіозв'язку і ефективність вогню стрілецької та артилерійської зброї. Протеліси мають надійні маскувальніта захисні властивості: великі масиви молодого лісу, наприклад, послабляють дію ударної хвилі ядерного вибуху в 2-3 рази по відношенню з відкритою місцевістю. Густі листяні та хвойні ліси надійно захищають від світлового опромінення, а також знижують рівень радіації. Багато в чому від наявності лісу залежить й інженерне обладнання місцевості.

Тактика ведення бойових дій в лісі залежать від його основних характеристик - складу насаджень, віку, висоти та товщини стовбурів, а також густоти лісу. Все це повинно бути показано на карті і добре читатися.

Ґрунти теж суттєво впливають на бойову діяльність військ. Так, від складу, структури, вологості та інших властивостей фунтів залежить прохідність місцевості бойовими і транспортними машинами, умови інженерного обладнання місцевості, особливості радіаційного зараження та інших тактичних властивостей місцевості. Тому на топографічних картах необхідно відображати якомога детальніше характеристики ґрунтів в інтересах сухопутних військ.

Виходячи із вимог військ, зображення рослинності та ґрунтів на топографічних картах повинно бути таким, щоб легко і швидко можна було визначити, які види рослинності і ґрунтів є на даній території, які з них переважають, розміри площі, яку вони займають, а також особливості розміщення різних видів рослинності і ґрунтів відносно інших елементів місцевості.

При цьому вимоги військ до відображення рослинності та ґрунтів на топографічних картах різних масштабів різні. Великомасштабні карти повинні передавати якомога детальніше кількісні та якісні характеристики рослинності та ґрунтів, які необхідні для детального вивчення тактичних властивостей і оцінки місцевості. На картах дрібних масштабів показується узагальнене зображення основних видів рослинності та великих масивів ґрунтів, які відповідають призначенню цих карт-для загальної оцінки місцевості та вивчення природних умов великих географічних районів.

Межі розповсюдження різних видів рослинності та ґрунтів необхідно відображати так, щоб на картах великих масштабів читалися всі елементи форми контурів, а на дрібномасштабних картах-тільки основні обриси.

4.8. Особливості зображення рослинності та ґрунтів на топографічних картах

Рослинний покрив на топографічних картах прийнято класифікувати за зовнішнім виглядом рослинності, а фунти - за механічним складом і зовнішнім виглядом.

У відповідності з такою класифікацією, на топографічних картах відображаються:

а) деревинна рослинність (ліси різного складу і якості, поросль
лісу, вузькі смуги лісу, захисні лісонасадження, площі лісу, які не
виражаються в масштабі карти, окремі дерева тощо);

б) кущова рослинність (суцільні зарості листяних, хвойних і
колючих кущів, саксаулу і стелюхів, смуг кущів і окремих кущів);

в) трав'яниста рослинність (лугова, степова, високотрав'яна,
очеретяна тощо).

Окрім названої рослинності на топографічних картах відображається багато видів культурної рослинності (сади фруктові, цитрусові, ягідні, виноградники, плантації технічних культур, живі огорожі тощо).

На топографічних картах відображають окремі види фунтів , особливо в місцях, де деревинна рослинність відсутня, а територія -незайнята сільськогосподарськими посівами (оранками).

Ґрунти на топографічних картах великих і середніх масштабів поділяються на:

а) скельні ґрунти або кам'янисті поверхні - виходи скельних
порід в горах у начальній стадії їх розрушення;

б) нескельні (пухкі) ґрунти - кам'янисті розсипи і кам'яні річки
в горах, гальківник на берегах морів і в долинах річок, а також
ділянки, які поросли травою і кущами на берегах морів і річок.

На картах також виділяються болота, солончаки, купини та інші ділянки земної поверхні, які мають особливі форми мікрорельєфу або грунтово-рослинного покриву.

Необхідно пам'ятати, що додаткові відомості про рослинний покрив та ґрунти можна отримати з "Довідки про місцевість", яка надається на зворотному боці кожної карти масштабу 1:200 000, а також зі схеми ґрунтів, яка надається там же.

Для відображення рослинного покриву і ґрунтів на картах застосовують відповідні умовні знаки у сполученні з фоновим забарвленням. Наприклад, зеленим кольором відображають масиви лісу, сади, парки, а світло-зеленим кольором - поросль лісу, виноградники, чагарники тощо. Зрозуміло, що відрізнятися між собою вони будуть умовними знаками, розташованими на цьому фоні.

Контури рослинності і ґрунтів, що виражаються у масштабі карти, на картах показують точковим пунктиром чорного кольору, при чому крапки цього знака розміщають так, щоб фіксувати всі кути, різкі згини і повороти контурів. Контури не вказують в тому випадку, якщо межами цих об'єктів слугують лінійні умовні знаки (дороги, річки, канали тощо), а також якщо межі ділянок таких об'єктів не виражені чітко (наприклад, при переході від одного виду рослинності чи грунту до іншого). Точковий пунктир не показується якщо елементи грунтово-рослинного покриву займають невеликі площі і не виражаються у масштабі карти.

Ліси на картах відображають площею 10 мм² і більше в масштабі карти на місцевості, де лісу багато, і 4 мм² і більше - де лісу мало. За своїм складом ліси поділяються на хвойні, листяніТа змішані. До змішаних лісів відносять такі, в яких дерева однієї породи не перевищують 80 % складу деревостою. При зображенні на карті змішаних лісів, вказують дві основні породи, але назву породи, яка переважає, завжди вказують першою (верхньою). Характеристика дерев у лісі складається з середньої висоти дерев у метрах, середньої товщини стовбурів (на рівні грудей людини) та середньої відстані між деревами у метрах.

Поросль лісу і молоді посадки дерев наносять на карту, якщо площа складає 10 мм² і більше в масштабі карти.

Ділянки рідкого, вирубаного, горілого, сухостійного лісу, якщо вони знаходяться в лісних масивах, виділяють відповідними умовними знаками без зафарбування при їх площі 25 мм² і більше в масштабі карти, а якщо вони розташовані на відкритій місцевості і являються орієнтирами - меншою площею.

Буреломи (ділянки лісу, на яких повалено більше половини дерев), які знаходяться серед масивів лісу, зображуються фоновим забарвленням і відповідним знаком при площі 25 мм² і більше, а на відкритій місцевості - площею 10 мм² і більше в масштабі карти. Якщо в лісі повалено менше половини дерев і ліс став важкопрохідним, у цьому випадку буреломи позначають лише відповідним умовним знаком.

Вузькі смуги лісу та деревостійні насадження відображаються кружками, які наносять на карту в одну лінію. При цьому необхідно пам'ятати, що в умовних знаках вузьких смуг лісу і деревонасаджень крайні кружки означають початок і кінець смуги. Перпендикулярно до її осі вказується висота дерев.

Окремі дерева, що мають значення орієнтирів, відображають відповідними умовними знаками з поділом на хвойні чи листяні.

Просіки на картах відображають, зазвичай, всі. Просіки шириною 20 м і більше, 40 м і більше, 60 м і більше відповідно на картах масштабів 1:25 000,1:50 000 і 1:100 000 відображають двома переривчастими тонкими лініями у відповідності з їх дійсною шириною в масштабі карти. Зображення просік супроводжується підписами їх ширини в метрах. Неширокі просіки позначаються тонкою переривчастою лінією. При цьому слід пам'ятати, що у випадках, якщо дорога проходить просікою, то на карті відповідним умовним знаком зображується тільки дорога, а знак просіки не дається. Якщо просікою проходить стежка, то показується тільки просіка.

Для полегшення орієнтування в лісі на картах підписують номери лісових кварталів, які наносяться на квартальних стовпчиках в місці пересічення просік.

Чагарники при зображенні на картах поділяють на суцільні зарості, окремі кущі або групи кущів. Відповідними умовними знаками виділяються колючі чагарники, суцільні зарості саксаулу і стелюхів, а також вузькі смуги кущів та живі огорожі.

Окремі кущі, що мають значення орієнтира, відображають так, що кружок умовного знаку відповідає місцеположенню куща на місцевості.

Вузькі смуги кущів і живі огорожі на картах відображають, якщо вони ростуть уздовж доріг, річок, каналів, канав, а також, якщо вони слугують у якості орієнтирів.

Трав'янисту рослинність відображають на карті масштабу 1:25 000 при їх площі 25 мм² і більше в масштабі карти. Ділянки незаболочених луків і степової трав'янистої рослинності показують на картах 1:50 000 і 1:100 000 лише при зображенні місцевості з невеликою кількістю контурів.