Психологічна складова обміну інформацією

Процесу обміну інформацією в соціальних системах притаманний психологічний чинник. Це обумовлює можливість неадекватного сприйняття інформації, її викривлення у процесі комунікації. Викривлення повідомлень набуває форми шумів і бар’єрів (семантичних і прагматичних), що, в свою чергу, потребує застосування відповідних фільтрів. Викривлення інформації в соціальних системах під впливом психологічних чинників можливе на всіх етапах про­цесу обміну інформацією: відправник → кодування → канал зв’язку → декодування → отримувач.

Психологічні причини викривлення інформації поділяють на свідомі та несвідомі.У свідомому викривленні інформації зацікавлений відправник, який подає її адресату (аудиторії) у вигляді правдивої та (або) повної інформації. Відомий досить широкий спектр форм свідомого викривлення інформації від її фальсифікації до неповного подання. Фальсифікація інформації— це свідоме приховування правдивої та подання неправдивої інформації. Фальсифікація нерідко відбувається з порушенням закону і набуває форми шахрайства, особливо в бізнесі та політиці. Прикладом масштабних шахрайств у економіці України, коли його організатори вдавалися до широкої фальсифікації інформації, може слугувати так звана «трастова епо­пея» 1993-1994 pp.

Свідоме змішування істинної та помилкової інформації відоме як напівправда.Особливо сильний ефект може бути досягнутий за умов великого обсягу повідомлень, що містять багато інформаційного шуму. У цьому випадку інформаційний шум або навіть несуттєва інформація ніби маскуєвід адресата (аудиторії) інформацію суттєву.

Неповне подання інформаціїполягає у частковому її приховуванні. Синонім — замовчування інформації.У цьому випадку адресант просто не повідомляє адресату (аудиторії) деякі фрагменти цілісного блоку інформації, в результаті в останнього формується неправильне уявлення про ситуацію. Вигода для відправника повідомлення у даному випадку полягає в тому, що в разі виявлення факту викривлення інформації її отримувачем у відправника є шанс зберегти в цілому свій позитивний імідж, посилаючись на якісь обставини (наприклад, забудькуватість) або вдаючи, що інформація не була надана через її несуттєвий характер. Неповне подання (приховування) інформації в межах чинного законодавства може мати місце, коли відправник просто не зобов’язаний, згідно з законом, подавати всю інформацію. Наприклад, у комерційній і політичній рекламі, на різноманітних презентаціях, виставках тощо. А прикладом неповного подання інформації поза межами чинного законодавства, а іноді і її фальсифікації може слугувати поширення фармацев­тичних препаратів через мережу багаторівневого маркетингу в Україні, наприклад, з пропозицією швидко схуднути.

Але значно більшу загрозу ефективній інформаційній діяльності порівняно зі свідомим, завдає несвідоме викривлення інформації.Це пов’язано з тим, що принаймні одна, а іноді й обидві сторони комунікаційного процесу не помічають своїх помилок і сприймають недостовірну інформацію як достовірну. А як відомо, на підставі неправильної інформації не можуть бути зроблені правильні висновки. Можна назвати ряд причин несвідомого викривлення інформації:

· недостатній професіоналізм, некомпетентність суб’єктів ІД;

· характер ситуації: стандартний чи нестандартний;

· неправильне розуміння ІП та (чи) некоректне формулювання запитів суб’єктів;

· використання джерел інформації, що мають занадто загальний характер для вирішення поставленого завдання, або джерел інформації, що не повною мірою відповідають потребам користувачів.

Випадки недостатнього професіоналізму можна знайти на всіх рівнях управління, а отже, й ІД. Прикладом роботи з інформацією у нестандартній ситуації може слугувати суттєва розбіжність оцінок нафтових запасів Каспію, а отже, і загальних перспектив економічного розвитку цього регіону. Із неправильним розумінням ІП та (чи) некоректним формулюванням запитів клієнтів досить часто доводиться стикатись фахівцям з консалтингу та ПР, бібліотекарям тощо. Що ж стосується використання джерел інформації, які мають занадто загальний характер для вирішення поставленого перед виконавцем завдан­ня, то для цього досить порівняти потенційні можливості для підготовки огляду про поточну фінансову ситуацію на підставі ділових аналітичних («Бизнес», «Галицькі Контракти», «Компаньон», «Ук раинская Инвестиционная Газета») та громадсько-політичних періодичних видань («Факты и комментарии», «Україна молода», «Сегодня» тощо). По суті, рівень професіоналізму суб’єктів ІД і характер ситуації (стандартний чи нестандартний) можна розглядати як прояв закону єдності й боротьби протилежностей. Адже навіть найкваліфікованіший фахівець може опинитись у надзвичайно складній і до того ж новій для нього ситуації, яка поставить під сумнів рівень його професіоналізму.

А що стосується всієї сукупності форм викривлення інформації в цілому, то їх можна подати у вигляді континууму.

Фальсифікація

Свідоме Неповне Несвідоме викривлення подання викривлення

Рис. Континуум викривлення інформації

Отже, якщо у свідомому викривленні інформації зацікавлений відправник, то поведінка отримувача (аудиторії) нерідко призводить до несвідомого викривлення інформації. Хоча, звичайно, винуватцем несвідомого викривлення інформації може бути і її відправник. Тому для визначення ймовірності викривлення інформації, її причин і механізмів треба аналізувати менталітет і мотивацію дій суб’єктів інформаційної діяльності.

Розглянемо взаємозв’язок свідомого та несвідомого викривлення інформації на прикладі «трастової епопеї» 1993-1994 pp. Ініціатори створення довірчих і страхових товариств, які діяли за принципом фінансової піраміди, займалися фальсифікацією інформації з урахуванням соціальної психології та менталітету своїх клієнтів. Отримувачі ж інформації про можливість швидкого збагачення, з одного боку, не мали досвіду відповідних фінансових операцій, а з іншого — вочевидь відзначалися певними психологічними рисами, як-то вразлива уява, емоційність, схильність до ризику тощо. Все це обумовило той факт, що ця аудиторія некритично ставилася до поданої відправниками-фальсифікаторами інформації, сприймаючи її як правдиву.

Отже, в практиці управління необхідно враховувати ймовірний позитивний і особливо негативний вплив психологічних чинників на ІД, а це, в свою чергу, вимагає від менеджера знань у галузі індивідуальної та соціальної психології.