Соціально-психологічні чинники інформаційної діяльності

Оскільки людина — істота суспільна, то цілком закономірно, що не лише психологічні характеристики індивіда, а й соціально-психологічні чинники впливають на ІД окремого індивіда та цілих груп. А своєрідним містком між психологією особистості та соціальною психологією є настанови. Настанова — це оціночна реакція на будь-що, яка виражається в думках, поглядах, почуттях і цілеспрямованій поведінці. Вони формуються протягом певного періоду життя кожного індивіда, задаються його попереднім досвідом. А оскільки цей досвід сам по собі являє індивідуальну реакцію на ті чи інші події суспільного життя, що закріпилась у свідомості та (чи) підсвідомості кожного конкретного індивіда, то взаємозв’язок між індивідуальним і груповим (суспільним) тут цілком наочний.

Як зазначають психологи, настанови особливо сильно впливають на висновки та поведінку людей тоді, коли можлива різна інтерпретація інформації, на підставі якої приймають рішення. Причому такі ситуації можуть траплятись у найрізноманітніших галузях професійної діяльності — у бізнесі, державному та місцевому управлінні, політиці. А остання з них через її публічний характер дає більше наочного матеріалу, ніж інші галузі діяльності. У цьому плані можна згадати різноманітні прогнози щодо майбутніх результатів виборів до Верховної Ради, перш за все за партійними списками. Звичайно, в цьому випадку можна говорити і про певні PR-акції, але, як свідчить ретроспективний аналіз, сформовані протягом життя уподобання тих чи інших експертів певним чином впливають на параметри їхніх прогнозів. У цьому ж плані можна згадати і про діаметрально протилежні оцінки діяльності уряду, очолюваного В. Ющенком. Цікаво, що і майбутні результати економічного розвитку України у 2001 р. вітчизняні й іноземні експерти ще в середині цього ж року оцінювали по-різному. І це цілком закономірно, оскільки професійні настанови і тих і інших формувалися за різних умов і багато в чому різні.

Взагалі спеціальними дослідженнями психологів встановлено, що люди менш критично ставляться до інформації, яка підтримує їхні уподобання, і навпаки. Особливо наочно цей механізм виявляється в діяльності прихильників, ентузіастів якоїсь ідеї, новаторів. Це можуть бути винахідники та раціоналізатори в науці та підприємництві, користувачі-новатори тощо. Водночас некритичне сприйняття інформації під впливом уподобань може мати і негативні наслідки. Особливо наочно ця властивість людської психіки виявляється в історії фінансових пірамід і різних спекулятивних операцій, починаючи від Дж. Ло і до сьогодні.

Соціально-психологічним двигуном формування та функціонування фінансових пірамід є бажання людей швидко розбагатіти. Спочатку формується група ентузіастів, яка через свої уподобання недостатньо критично ставиться до ідеї фінансової піраміди. Коли чисельність групи ентузіастів-новаторів досягає певної величини, кількісні зміни переходять у нову якість і починає діяти соціально-психологічний механізм, який фахівці називають принципом соціального доказу.Суть його полягає в тому, що суб’єкт вважає свою поведінку правильною в цій ситуації, якщо й інші люди діють подібним чином. Цей соціально-психологічний механізм також характеризують слабокритичним або навіть некритичним підходом до сприйняття інформації. Дія принципу соціального доказу призво­дить до стрімкого зростання кількості учасників фінансової піраміди, після чого починає спрацьовувати ефект натовпу. А натовп, як відомо, характеризується радикальним переважанням емоційних, нерідко ірраціональних реакцій над діями, що базуються на критичному мисленні та відповідному сприйнятті інформації. Фінансові піраміди, як і спекулятивні пухирі, закінчуються крахом, від якого зазнає невдач більшість учасників. І цьому нерідко сприяє поведінка, у тому числі й ІД меншості.

Попри всю їхню, здавалося б, нераціональність, генеза соціально-психологічних механізмів некритичного сприйняття інформації обумовлена суспільною практикою, починаючи з первісних часів існування людства. В основі людської поведінки лежить пошук вигоди. Напрацьовані одними людьми ефективні схеми поведінки з часом стають прикладом для інших. Адже копіювання раціональної поведінки забезпечує можливість суб’єкту отримувати вигоду та водночас економити час на аналізі інформації. За умов конкуренції за ті чи інші блага це може приносити якусь вигоду. Саме ця схема складає раціональну основу принципу соціального доказу, який, правда, за певних обставин може призвести й до негативних наслідків. А взагалі однією з крайніх форм суспільного прояву феномену некритичного сприйняття інформації під впливом власних уподобань є діяльність різноманітних екстремістів і їх організацій.

Автоматична реакція людини на певний сигнал дуже часто обумовлена впливом стереотипів, які являють собою ментальні конструкції, які застосовують для прийняття рішень без всебічного аналізу інформації. Термін «стереотип» походить з грецької мови і в перекладі означає «твердий відбиток», тобто той, що копіює. Стереотипи тісно пов’язані з настановами. Настанови уособлюють ті життєві цінності, що закладені не лише у свідомості, а й у глибших шарах людської психіки. Вони є тим підґрунтям, на якому базується стереотипна, або шаблонна поведінка індивіда. Нерідко настанови виступають у ролі неусвідомлюваних критеріїв стереотипних рішень. Переваги стереотипів полягають у тому, що вони уможливлюють економію часу та енергії індивіда, а нерідко й організації, на прийняття рішень. Причому навіть стереотипи, які досить широко застосовують в побуті, можуть мати суттєве значення для функціонування певних галузей професійної діяльності. З цього приводу досить порівняти апріорну оцінку потенційними покупцями товарів, вироблених, наприклад, у Туреччині, Китаї і Німеччині, і те, як це ставлення впливає на функціонування ринку споживчих товарів в Україні. Функціонують стереотипи і в професійному середовищі. Наприклад, стереотипною є теза про те, що девальвація національної валюти сприяє підвищенню конкурентоспроможності товарів країни — емітента цієї валюти. Однак правильність цього твердження обмежена умовами цінової форми конкуренції та пов’язана з функціонуванням ринків порівняно простих і однотипних товарів, наприклад, зерно, цукор, метал тощо. Що ж стосується ринків з неціновою формою конкуренції, то цей стереотип спрацьовує далеко не завжди і його автоматичне застосування може призвести до втрат у осіб (організацій), які приймають такі рішення. Останній приклад може слугувати ілюстрацією того, що недоречне застосування стереотипів призводить не до виграшу, а до втрат у суб’єктів, які приймають рішення.

Також фахівці встановили, що судження, які передують тій чи іншій події, як правило, викривлюють наше сприйняття цієї події та її інтерпретацію. Наприклад, соціологічні опитування свідчать, що більшість британців не підтримує відмову від фунта стерлінгів і перехід на євро. Фахівці пояснюють це впливом стереотипів на менталітет британців, які довго жили в стані своєрідного «протистояння» до континентальної Європи, де зараз зосереджена більшість інших членів Європейського Союзу, і тому не можуть так легко відмовитися від частини свого суверенітету, яка в них асоціюється зі збереженням національної валюти. Водночас, за даними психологів, судження, які виникають уже після того, як подія мала місце, дуже часто викривлю­ють спогади про дану подію.

Крім того, відомо, що настанови, закріплені досвідом, визначають поведінку людей. І водночас слабкі настанови дуже часто змінюються під впливом ситуації. У цьому плані показово, що ставлення представників старшого та молодшого поколінь до подій економічного та соціально-політичного життя нерідко діаметрально протилежне. Адже закріплені досвідом настанови та стереотипи в свідомості старшого покоління сприяють певній консервативності його поведінки, включаючи елементи так званого здорового консерватизму. З іншого боку, слабкість багатьох настанов і стереотипів молодшого покоління робить його чутливішим до різних новацій.

Зазначений механізм діє не лише на побутовому рівні, а й у професійному середовищі. Тут, як правило, також чим міцніші професійні настанови, тим сильніший повинен бути вплив чинників для їхньої трансформації. Так, на думку ряду фахівців, саме криза 1998 р. сприяла суттєвому зрушенню настанов і стереотипів у середовищі вітчизняних бізнесменів, менеджерів.

Дуже специфічною та поширеною формою стереотипу є так званий стереотип авторитету. Його сутність полягає в тому, що люди часто сприймають інформацію як достовірну лише на підставі того, що її подає особа, яка визнається авторитетним фахівцем у якійсь галузі. При цьому обґрунтованість твердження, як правило, не перевіряється. За даними професійних психологів люди схильні автоматично реагувати не стільки на сам авторитет, скільки — на його символи (титул), як-то посада, науковий ступінь чи звання тощо. Стереотип авторитету досить широко використовують у рекламі, коли, наприклад, користуватися тією чи іншою пастою для зубів рекомендує людина, одягнена в білий халат і представлена телеглядачам як стоматолог.

У професійній аудиторії стереотип авторитету теж має місце. Досить згадати, що результати аудиторських перевірок якихось об’єктів, проведені такими всесвітньо відомими фірмами, як «Прайс Ватерхаус Купере», «Артур Андерсен», «Делойт енд Туш» тощо, до горезвісних скандалів у США 2001 p. нерідко без критичного аналізу навіть фахівці сприймали як абсолютну істину. У цьому контексті з метою ефективного управління надзвичайно важливо з’ясувати реальний ступінь авторитетності відправника (джерела) інформації. А для цього треба знати, чи відповідає кваліфікація і професійний рівень відправника (джерела) інформації профілю та складності проблеми, яку висвітлюють. Розглянемо конкретний приклад, який дійсно мав місце. Напередодні видання грудневого (1999) Указу Президента України щодо реформування відносин в аграрному секторі економіки в газеті Українського союзу промисловців і підприємців «Деловая Украина» на 1-й і 3-й сторінках було опубліковано статтю, в якій автор висловлював свої думки та пропозиції щодо шляхів подальшого розвитку земельних відносин у нашій країні, виступаючи при цьому як прибічник створення та розвиток ринку землі. Останнє, на думку автора, уможливило залучення до української економіки значних інвестицій, у тому числі й іноземних. У зв’язку з цим спробуємо вирішити ряд питань, а саме: наскільки авторитетною є точка зору автора як фахівця у галузі економіки земельних відносин; чи ці думки більше лобіюють інтереси певних соціально-політичних груп. Щоб розв’язати цю проблему, звернемося до наведених у цій же газеті біографіч них даних автора. Йому (на момент публікації статті ) — 54 роки. Закінчив Київський політехнічний інститут, за фахом — інженер-електронник, 20 років пропрацював за фахом на виробництві. Після розвалу оборонки пішов у бізнес. Єпосадовою особою асоціації «Українська ліга підприємств з іноземними інвестиціями». До цього варто додати, що монографій або інших подібних наукових праць автора зазначеної газетної публікації з питань економіки земельних відносин у генеральному каталозі найбільшої в нашій країні Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського, не знайдено. Це ставить під сумнів авторитетність автора статті як спеціаліста в галузі економіки земельних відносин. Якщо ж додати до цього ще й розміщення публікації в газеті переважно промислового, а не аграрного спрямування, то можна вважати цю статтю не фаховою аналітичною роботою, а швидше публікацією, що лобіює інтереси певних соціально-політичних груп. Таким чином, запропонований механізм оцінки експертів придатний для перевірки ступеня їхньої авторитетності.

З іншого боку, не варто забувати, що механізм впливу стереотипу авторитету заснований на суспільному досвіді, оскільки прийняття рішень на підставі оцінок авторитетного з цієї проблеми фахівця забезпечує можливість суб’єкту зекономити час і зусилля на прийняття рішень.