Основні етапи розвитку ІД

Аналізуючи етапи розвитку інформаційної діяльності в Україні, будемо звертати увагу в основному на економіко-організа­ційні аспекти. В історії розвитку інформаційної галузі України прийнято виділяти кілька етапів, що різняться організаційними формами використання комп’ютерної техніки.

На першому етапі (1949-1962 рр.) ЕОМ використовували в основному в наукових дослідженнях для автоматизації розрахунків. Умови для використання ПК в управлінні економікою та технологічними процесами ще не склалися. Тому на цьому етапі застосування КТ централізовано ще не планували, не було системи управління такими роботами.

Другий етап (1962-1964 рр.)поклав початок централізованому плануванню впровадження ІКТ у народне господарство та використанню їх для автоматизованого управління економіко-організаційними процесами. Було створено спеціалізовані підприємства з виробництва ПК та інформаційних цент­рів (ІЦ):

Ø Головний ІЦ Держплану СРСР;

Ø ІЦ Центрального економічно-математичного інституту АН СРСР;

Ø ІЦ деяких міністерств і відомств.

На третьому етапі (1964-1970 рр.) утворено органи, що керували створенням і використанням ІКТ:

Ø відповідні відділи Держплану СРСР, Держкомітету з науки та технологій (ДКНТ);

Ø головне управління інформаційних робіт у ЦСУ СРСР і союзних республіках;

Ø міжвідомча рада при ДКНТ і Президії АН СРСР з упровад­ження математичних методів та ІКТ.

За цей період значно зросла кількість галузей використання ІКТ для автоматизації процесів планування, обліку й управління, в наукових та інженерних розрахунках, автоматизації технологічних процесів. У багатьох міністерствах і відомствах, на підприємствах, у науково-дослідних і науково-конструкторських організаціях були створені ІЦ і, відповідно, автоматизовані системи управління (АСУ) на їх основі.

Формуються науково-дослідні, проектно-конструкторські та технологічні організації, що спеціалізуються на роботах, пов’я­заних зі створенням і впровадженням ІКТ.

Разом із тим мали місце й суттєві вади:

· недостатньо контролювали виконання завдань з впровадження комп’ютерної техніки;

· недостатньо були налагоджені планування та координація науково-дослідних, проектних і конструкторських робіт;

· не було врегульовано їх фінансування.

Четвертий етап (1970-1976 рр.) характеризують формуванням державного підходу до використання ІКТ. У 1970 р. було прийнято рішення про створення загальнодержавної системи збирання й опрацювання інформації для потреб обліку, планування й управління як сукупності взаємодіючих АСУ різного призначення. Державну мережу інформаційних центрів (ДМІЦ) і загальнодержавну систему передавання даних (ЗДСПД) визначено організаційно-технічною базою цієї системи. З метою координації робіт зі створення ЗДАС і державної мережі інформаційних центрів при Держкомітеті з питань науки та техніки створюють Всесоюзний науково-дослідний інститут з проблем організації управління (ВНДІПОУ) і вводять п’яти­річне планування розвитку виробництва та використання ІКТ на державному рівні. За цей період створено значну кількість ІЦ та АСУ. Однак їх ефективність була недостатньою.

На п’ятому етапі (1976-1980 рр.) намічено до виконання низки важливих заходів щодо подальшого вдосконалення організації створення та використання ІКТ. Це, зокрема, забезпечення подальшого розвитку та підвищення ефективності АСУ та ІЦ, пос­лідовне об’єднання їх в єдину загальнодержавну систему збирання й опрацювання інформації для обліку, планування та управління, створення ІЦ колективного користування (ІЦКК) і інформаційних центрів. У цей період починає формуватися галузь з комплексного централізованого обслуговування засобів ІКТ.

Було прийнято комплексну програму розвитку виробництва та використання ІКТ в народному господарстві, в межах якої проводили роботи зі створення як окремих ІЦ колективного користування, так і експериментальної мережі ІЦ, що взаємодіють між собою. Останню створено в кінці 70-х – на початку 80-х ом. на базі найрозвиненіших ІЦ організацій міст Москви, Риги, Києва, Томська, Новосибірська та Ташкента. Роботу проводили під керівництвом ВНДІПОУ (Всесоюзного науково-дос­лідного інституту проблем організаційного управління) Держкомітету з питань науки та техніки за участю провідних науково-дослідних інститутів АН СРСР, Держплану СРСР і союзних республік, інших міністерств і відомств.

Початок шостого етапу(1981-1985 рр.) пов’язаний з революційними змінами в елементній базі засобів ІКТ – з виробництвом великих і надвеликих інтегральних схем і появою мікропроцесорів і мікро ЕОМ. Потужний імпульс у своєму розвитку отримує галузь, пов’язана зі створенням і використанням комп’ютерів, значно розширюється галузь використання ІКТ, зокрема:

Ø автоматичних маніпуляторах (промислових роботах);

Ø умонтованих системах автоматизації управління технологічним обладнанням, гнучких виробничих системах (ГВС);

Ø гнучких автоматизованих виробництвах (ГАВ).

Використання ПК, внесло суттєві зміни в організаційні форми використання ІКТ. Якщо раніше основною організаційною формою застосування ІКТ був ІЦ, то в даний період сформувалася тенденція переходу до децентралізованого опрацювання інформації через створення локальних мереж ПК, в яких ПК наближаються безпосередньо до користувачів і встановлюються в місцях виникнення інформації, - створюють автоматизовані робочі місця (АРМ).

На цьому етапі прийнято низку важливих постанов і рішень, які мали значний вплив на подальше становлення ІД як виду економічної діяльності (галузі). Найважливішими з них були:

Ø рішення про організацію нового відділення інформатики, комп’ютерної техніки й автоматизації (березень 1983 р., сесія річних зборів АН СРСР). Інформатику трактували як «комплексну наукову та інженерну дисципліну, що вивчає всі аспекти розроблення, проектування, створення, оцінювання, функціонування заснованих на ПК систем опрацювання інформації, застосування їх і вплив на різні галузі соціальної практики». Термін «інформатика» набуває нового дихання, його використовують не лише для відображення досягнень комп’ютерної техніки, а й пов’язують з процесами передавання й опрацювання інформації;

Ø рішення про внесення в 1984 р. у Загальносоюзний класифікатор галузей народного господарства (ЗКГНГ) самостійної галузі – інформаційне обслуговування (ІО). Основою нової галузі згідно з прийнятим рішенням стали госпрозра­хункові ІЦ та інші організації міністерств і відомств, що мають самостійний баланс і надають інформаційні послуги підприємствам і організаціям. Їх об’єднання в самостійну галузь відбулося без адміністративного підпорядкування єдиному органу управління. Підприємства нової галузі підпорядковувалися тим міністерствам і відомствам, господарські об’єкти яких вони обслуговували.

У цей же період починається організаційне оформлення нової специфічної галузі народного господарства, пов’язаної з використанням ІКТ – галузі вироблення ПЗ. Спеціальною постановою Уряду на Міністерство приладобудування, засобів автоматизації та систем управління покладають функції провідного міністерства з розроблення, вироблення та супроводження прикладних програмних засобів, створено міжгалузевий фонд програмних засобів і регіональна мережа організацій з розроблення, вироблення та супроводження загальносистемних і прикладних програмних засобів ІКТ.

Так поступово сформувалася специфічна частина суспільного виробництва – інфраструктурна галузь використання комп’ютерної техніки, ІКТ, що її склали кілька типів спеціалізованих організацій, діяльність яких пов’язана зі:

Ø створенням автоматизованих систем управління різного призначення (за сучасною термінологією інформаційних систем);

Ø упровадженням і технічним обслуговуванням ПК і засобів ІКТ;

Ø виконанням робіт і наданням послуг зі збирання, зберігання, опрацювання та видавання інформації користувачам;

Ø виробництвом програмних засобів.

Сьомий етап (1986-1991 рр.) характеризується низкою організаційних рішень. У березні 1986 р. прийнято постанову Уряду про поліпшення координації робіт у галузі ІКТ і підвищення ефективності її використання. Згідно з цією постановою було створено загальносоюзний Державний комітет з комп’ютерної техніки та інформатики (ДККТІ), на який покладали відповідальність за координацію всієї роботи зі створення, вироблення, використання й обслуговування засобів ІКТ у народному господарстві.

З першого липня 1991 р. ДККТІ було ліквідовано, а його функції передано Комітету з інформатизації Кабінету Міністрів СРСР. Після виходу України з СРСР ці функції покладено на Комітет з проблем науки та технологій Кабінету Міністрів України.

Восьмий етап (з 1991 р. і по сьогодні) можна охарактеризувати як етап становлення інформаційного ринку. Інформаційний ринок – це система економічних, організаційних і правових відносин з купівлі-продажу інформаційних ресурсів, технологій, продукції та послуг. В Україні відбувається структурна перебудова галузі ІО – створюють спільні підприємства, приватні, акціонерні компанії та фірми. Реорганізують діючі ІЦ та інші структурні утворення. Створено Академію інформатики України та Національне агентство з питань інформатизації (НАІ) при Президентові України (1995 р.). У червні 1999 р, на основі НАІ, Держкомітету зв’язку та Головного управління з питань радіочастот при Кабінеті Міністрів України створено Державний комітет зв’язку та інформатизації України. Спостерігається стабілізація, і навіть зниження, кількостіінформаційних структур, оскільки більшість з них не витримали конкуренції або виявилися неспроможними працювати в нових ринкових (кризових) умовах.

Різкий спад попиту на інформаційні послуги в результаті погіршання фінансового стану державних підприємств і організацій і певна «холодність» щодо інформаційних послуг з боку комерційних структур, які зрозуміли, що наявність інформації – необхідна, але не достатня умова успішної діяльності, змусив шукати нові шляхи розвитку ІД. Один з таких шляхів – розвиток організаційних форм ІО на ринкових принципах господарювання.