Передісторія розвитку ІД

На сучасних підприємствах ІД виокремлюють в самостійний вид роботи. Щоб забезпечити ефективність такої діяльності, її необхідно здійснювати відповідно до загальних положень і механізмів управління, не забуваючи про те, що ІД, як окремий вид послуг, має свої особливості, без урахування яких нею неможливо ефективно управляти. Історичний підхід до вивчення закономірностей розвитку певних процесів та явищ є надзвичайно поширеним, оскільки прогнозуючи можливий перебіг подій, розвиток процесу в майбутньому спираються на знання минулого, його передісторію, закономірності та закони розвитку тощо.

Необхідно зазначити, що своєрідна ІД на­буває досить високого рівня організації вже у ссавців, які живуть гру­пами. З досвіду ево­люції живої природи та людського суспільства можна стверджувати, що при груповій організації, створюється більше переваг для індивідів об’єднаних в групи. Життєдіяльність групи, передбачає якіс­но вищий рівень управління, а отже, й ІД порівняно з індивідуальною організацією, адже управління не­можливе без збирання, опрацювання, передавання та накопичення інформації.

Усна форма передавання інформації у поєднанні з традиційним аудіовізуальним її опрацюванням з використанням лише людських органів відчуття притаманна первісній організації людства. Сьогодні такі форми ІД зберігаються переважно у аборигенів Африки, Австралії, Америки та Азії. Не варто забувати і про те, що ускладнення суспільної організації вимагає суттєво нових засобів опрацювання та накопичення інформації.

Революційного значення в цьому плані набуло створення писемності (від ієрогліфічної форми до буквеної). Використання алфавіту забезпечує можливість суттєво збільшити обсяги соціальної інформації, і, як наслідок, масштаби ІД. Поза всяким сумнівом, провідну роль у цьому відіграють потреби управління.

Однак винайдення писемності ще не розв’язувало проблеми широкого тиражування повідомлень, знань, залучення все більшої кількості людей до різних форм ІД. Як відомо, переписування текстів вимагало значних людських зусиль і часу, отже, створення друкарського верстата відкрило нову епоху в ІД суспільства. Було створено всі передумови щодо прискорення темпів передавання та збільшення обсягів створення знань, і в результаті – радикально зменшення вартості їх тиражування. В зв’язку з цим, обсяги соціальної інформації (накопичених знань) почали зростати швидкими темпами. Це і стало важливою умовою подальшого науково-технічного прогресу людства. Створення й удосконалення друкарського верстату обумовило по­яву відповідних технологій зберігання та використання інформації.

Без сумніву найпоширенішою та найважливішою організаційною формою забезпечення зберігання та використання інформації, ста­ли бібліотеки. Перші виникли задовго до створення І.Гуттенбергом друкарського верстата та були місцем накопичення та збері­гання рукописних текстів. Історики стверджують, що у 47 році до нашої ери, в епоху війни Цезаря в Єгипті, фонди відомої Олександрійської бібліотеки містили 700 тисяч томів. Отже, вже більше 2 тисяч років тому випускали в багато разів більше книг, ніж могла прочитати одна людина.

Загальновідомо, що технології зберігання, транспортування, відновлення рукописів і друкованих видань з часом зміню­вались. Однак механізація й автоматизація інтелектуаль­ного опрацювання інформації визначалися рівнем розвитку науки, виробництва та суспільства; ступенем кваліфікації, інтелектуальними та фізичними можливостями конкретного читача; соціаль­ною психологією, культурними традиціями тощо. Досить тривалий час ефективність процедур пошуку, збирання та сортування інформації визначалася фактично інтелектуальними та фізичними здібностями конкретних виконавців, збільшення обсягів виробництва різного роду інтелектуальних продуктів і надання інформаційних послуг забезпечували збільшенням кількості залучених виконавців.

Найсуттєвіших змін процеси опрацювання інформації зазнали в результаті впровадження цифрових технологій, особливо ПК. Ці технології забезпечують можливість «замінити» людину машиною в рутинних процедурах пошуку та сортування інформації, у проведенні різноманітних розрахунків тощо.

Останніми роками інтенсивно зростала не лише швидкість опрацювання інформації, а й знижувалася собівартість інших інформаційних процесів. Як і з опрацюванням інформації, можна простежити ряд історичних етапів роз­виткузасобів передавання повідомлень: використання зусиль людини, тварин, засобів транспортування, заснованих на використанні різних типів двигунів, телеграф, телефон, радіо, телебачення, застосування цифрових технологій.

Як свідчить історія, до середини ХІХ ом. передавання повідомлень здійснювали дуже повільно. Для цього слугували різні види транспорту, що використовували тяглову силу коней.

Кардинальні зміни в цій галузі відбулися після створення телеграфу (1837) та розроблення відповідного телеграфного коду. Упровадження телеграфу та телефону відіграло революційну роль у розвитку людства, оскільки забезпечило можливість дуже швидко передавати найважливіші повідомлення. Спочатку через високу вартість, потужність цих каналів зв’язку була недостатньою для передавання великих за обсягом повідомлень.

Значні потоки поштових переве­зень здійснювали у ХХ ом. за допомогою наземного, водного та по­вітряного транспорту. Варто зазначити, що особливістю сучасного етапу розвитку науки є безперервне прискорення темпів впровадження її досягнень в практику. Про швидке скорочення часу, що відділяє наукове відкриття від його практичного використання, можуть свідчити багато прикладів. З часу відповідних наукових відкриттів до впровадження їх результатів в практику пройшло

Ø 56 років для телефону (1820-1876),

Ø 35 – для радіо (1867-1902),

Ø 12 – для телебачення (1922-1934),

Ø 5 – для транзистора (1948-1953).

Чергова революція в процесі передавання повідомлень пов’язана з упровадженням космічних літальних апаратів і цифрових технологій, припадає вона на останню чверть XX ом. Їх розвиток та вдосконалення шаленими темпами знижували вартість передавання повідомлень. На цей період припадає і прогрес у технологіях опрацювання повідомлень при одночасному стрімкому зниженні їхньої вар­тості, що забезпечило виникнення нового суспільного явища – «інформаційного вибуху».

Отже, розвиток ІД є результатом тривалого історичного процесу еволюційних і революційних перетворень. Щоб переконатися в цьому досить звернутися до ряду історичних подій: усне опрацювання та накопичення інформації – пи­семність – друкування – цифрові технології. У цілому, починаючи з другої половини ХІХ ом., завдяки впровад­женню нових засобів зв’язку потужність каналів комунікації почала швидко зростати. При цьому різні засоби зв’язку доповнювали одне одного. Новітні засоби (телеграф, телефон, радіо, телебачення) використовували, перш за все, для передавання найважливіших, термінових повідомлень, а традиційні засоби зв’язку забезпечували доставку ос­новних обсягів кореспонденції.