ДОСЛІДЖЕННЯ СЕКРЕТОРНОЇ ФУНКЦІЇ ШЛУНКА

Навчальна мета: уміти ввести тонкий зонд у шлунок; одержа­ти шлунковий вміст за методикою Лепорського; отримати шлун­ковий вміст за методикою Веретенова — Новикова — М'ясоєдова; одержати шлунковий вміст за допомогою парентеральних подраз­ників; здійснити беззондове дослідження секреторної функції шлунка; продезінфікувати шлунковий зонд.

Виховна мета: усвідомити значення психологічної підготовки хворого до виконання процедури та значення дослідження шлун­кового соку.

Початковий обсяг знань: знати показання та протипоказання до проведення дослідження шлункового соку зондовим методом; як використовувати ентеральні та парентеральні подразники; по­казники дослідження шлункового соку в нормі.

Оснащення:

1) стерильний тонкий шлунковий зонд;

2) стерильний шприц ємкістю 5 — 10 мл;

3) штатив з пробірками;

4) ниркоподібний лоток;

5) рушник, поліетиленовий фартух, гумові рукавички;

6) затискувач;

7) страви та речовини, що є ентеральними подразниками: м'яс­ний бульйон, 4 % відвар капусти, 5 % розчин етилового спирту;

8) речовини, що є парентеральними подразниками: 0,1 % роз­чин гістаміну в ампулах, 0,025 % розчин пентагастрину в ампулах, інсулін;

9) 1 % розчин димедролу в ампулах;

10) таблетки "Ацидотест".

Дослідження шлункового соку здійснюють для визначення секреторної (кислотоутворювальної) і моторної (евакуаторної) функцій шлунка.

Показання та протипоказання до проведення дослідження шлун­кового соку зондовим методом. Показанням до такого дослідження є захворювання слизової оболонки шлунка,

Протипоказанням є:

— нещодавно перенесена шлунково-кишкова кровотеча;

— стенокардія;

— гіпертонічна хвороба III стадії;

— розширення вен стравоходу;

— загострення гастриту, виразкової хвороби шлунка та дванад­цятипалої кишки.

Використання ентеральних та парентеральних подразників. Як ентеральні подразники використовують:

а) м'ясний бульйон (1 кг нежирного яловичого м'яса відварю­ють у 2 л води). Для дослідження потрібно 300 мл;

б) 4 % відвар сухого листя капусти — 300 мл;

в) 5 % розчин етилового спирту — 300 мл.

Як парентеральні подразники застосовують:

а) 0,1 % розчин гістаміну в ампулах з розрахунку 0,08 мг на 10 кг маси тіла хворого, але максимальна кількість препарату не повинна перевищувати 0,5 мл. Після введення гістаміну у хворих може виникнути запаморочення, тахікардія, відчуття жару, по­червоніння шкіри. Щоб зменшити вираженість подібної реакції, за 30 хв до введення препарату вводять протигістамінний препа­рат — 1 мл 1 % розчину димедролу;

б) 0,025 % розчин пентагастрину в ампулах з розрахунку ОД мл на 10 кг маси тіла хворого;

в) інсулін з розрахунку 2 ОД на 10 кг маси тіла хворого. Нормальні показники дослідження шлункового соку. У нормі натще в шлунку міститься до 50 мл секрету. Загальна кислот­ність 10 ОД. Вільна соляна кислота в багатьох осіб відсутня.

Після введення ентерального подразника загальна кислот­ність може бути від 40 до 60 ОД, вільна кислотність — від 20 до 40 ОД.

Показники кислотності шлункового вмісту після введення пар­ентеральних подразників у здорових людей вищі, ніж при вико­ристанні ентеральних.

Кількість ферменту (пепсину) 40 — 60 ОД.








Дата добавления: 2015-09-07; просмотров: 1029;


Поиск по сайту:

При помощи поиска вы сможете найти нужную вам информацию.

Поделитесь с друзьями:

Если вам перенёс пользу информационный материал, или помог в учебе – поделитесь этим сайтом с друзьями и знакомыми.
helpiks.org - Хелпикс.Орг - 2014-2024 год. Материал сайта представляется для ознакомительного и учебного использования. | Поддержка
Генерация страницы за: 0.005 сек.