Електроди та датчики медико-біологічної інформації

Датчиком називають пристрій, який перетворює величину, що вимірюється чи спостерігається, в сигнал, зручний для передачі (як правило, електромагнітний сигнал). Датчики поділяються на генераторні та пара-метричні.

Генераторні - це датчики, які під дією електровимірюваль­ної величини безпосередньо генерують сигнал електромагнітної природи. Основними типами цих датчиків є п'єзоелектричні, термоелектричні, індукційні, фотоелек-тричні.

Параметричні - це датчики, в яких під дією вимірюваної величини змінюється деякий параметр. Основні їх типи: ємнісні, індуктивні, омічні.

Датчик характеризується функцією перетворення, тобто функціональною залежністю вихідної величини Y від вхідної X, яка задається або аналітично Y=f(X), або графічно.

Чутливість датчика показує, в якій мірі вихідна величина реагує на зміни вхідної:

Суттєву роль відіграє інерційність датчика, яка обумовлена тривалістю фізичного процесу, що відбувається в датчику й призводить до запізнення змін вихідної величини відносно змін вхідної.

Електроди - це провідники, що з'єднують біологічну сис­тему з вимірювальним колом або колом, за допомогою якого подається електромагнітний сигнал на біооб'єкт.

Електроди мають задовольняти цілому ряду вимог. Вони повинні легко зніматись і закріплюватись, мати стабільні електричні параметри, не створювати шумів, не подразнювати біологічну тканину.