УПРАВЛІННЯ РУХОМ ПОЇЗДІВ

Питання 1: Призначення і сутність оперативного управління рухом поїздів

З диспетчерським керуванням ми зіштовхуємося зараз на всіх видах транспорту й у багатьох галузях промислового виробництва. Суть його полягає в тім, що оперативне керування ходом виробничого процесу, заснованого на взаємопов'язаній і координованій діяльності окремих об'єктів, поручається одному працівникові - диспетчерові, що має оперативний зв'язок із цими об'єктами й негайно одержує інформацію про зміну їхнього стану.

Диспетчерське керування зародилося на залізничному транспорті як засіб оперативного керівництва рухом поїздів. Уважається, що перше диспетчерське розпорядження було віддано головним інженером одному з американських залізниць Чарльзом Майнотом в 1851 р. Супроводжуючи експрес і встановивши під час стоянки на одній зі станцій, що зустрічний поїзд значно запізнюється за графіком руху, він прийняв керування рухом на себе й розпорядженням по телеграфі змінив порядок схрещення цих поїздів на ділянці. У результаті цього поїзд відправився на сусідню станцію, де й було здійснене схрещення.

Диспетчерська система керування рухом поїздів виявилася дуже ефективної, і американці швидко ввели неї на всіх дорогах. В 1925 р. у США працювали 5400 диспетчерів, які обслуговували близько 340 тис. км залізничних ліній.

У Європі диспетчерська система з'явилася спочатку в Англії (1909), потім у Франції (1919) і поступово поширилася й в інших країнах, крім Німеччини. У ГДР і ФРН вона була уведена лише після другий світовий війни

У Росії передові інженери на самому початку XX століття порушували питання про необхідність переходу на диспетчерське керування рухом поїздів за прикладом американських залізниць, але затримку із впровадженням диспетчерської системи на російських залізницях можна пояснити двома причинами: відсутністю необхідного телефонного й телеграфного зв'язку; пронімецької орієнтацією царського уряду й прикладом німецьких залізниць, де така система не застосовувалася.

Перший досвід впровадження диспетчерського керування рухом поїздів на вітчизняних залізницях був зроблений в 1918-1919р., коли американці обладнали для Колчака залізниці Сибіру телефонами з вибірковим викликом. Досвід не вдався, і справа зупинилася. Устаткування після громадянської війни було демонтовано й установлене на лінії Москва-Александров Північної залізниці спеціально для введення на цій ділянці диспетчерського зв'язку.

В 1923 р. було вироблено «Тимчасове положення про регулювання руху поїздів за допомогою диспетчерської системи». У повному обсязі диспетчерське керівництво рухом поїздів на цій ділянці почалося з березня 1924р. Відразу ж виявилися переваги диспетчерської системи: середня технічна швидкість зросла на 17 %, середня комерційна - на 22 %; у пасажирському русі - відповідно на 10 і 8 %. Починаючи з 1925 р. диспетчерське керівництво вводиться спочатку на Жовтневій і Московско - Казанській дорогах, а до 1934 р. – діє вже на всій мережі залізниць СРСР (за винятком малодіяльних ліній).

У цей час остаточно зложилася сутність радянської диспетчерської системи на залізничному транспорті (див. мал.): вся оперативна робота з руху поїздів на ділянці централізована і зосереджена в руках одного досвідченого відповідального, що володіє повними правами - поїзного диспетчера, що діє на основі графіка руху поїздів, ПТЭ, інструкцій, наказів і розпоряджень вищих органів. Надалі диспетчерська система поширилася на всі рівні керування рухом поїздів і маневровою роботою: станційний, дирекційний, дорожній і мережний. Відбулося також розширення системи по горизонталі: з'явилися диспетчери локомотивні, вагоноразпоряджувачи, вузлові. Диспетчерське керування роботою станції здійснюється маневровим (станційним) диспетчером (ДСЦ).