Класифікації методів навчання.

Генезис методів дидактики показує, що вони завжди були пов’язані з закономірностями суспільного розвитку, умовами матеріального життя суспільства.

Н-д: давні часи і на початку середніх віків, коли метою за­лучення дітей панівних класів до знань була підготовка лише до світського, а не трудового життя, - методи навчання були догматичними, в їх основі було заучування.

В епоху великих відкриттів і винаходів з'явилась потреба в знаннях, необхідних для життям Це - в свою чергу породило методи наочного навчання, методи, які апелювали до розповіді. Багато прогресивних педагогів минулого /Ян Амос Каменський, К.Д.Ушинський, Л.М.Толстой/ рішуче виступали проти схоластичних і догматичних методів висуваючи на перший план ідеї активізації пізнавальної діяльності учнів.

Зміни в методах навчання, в залежності від змін, внесених в цілі і задачі навчання, можна прослідити і в розвитку історії нашої країни.

Вітчизняною педагогікою нагромаджений багатий арсенал методів навчання. Всі їх доцільно інтегрувати в декілька груп, застосовуючи певні принципи, підстави, підходи до цього.

Класифікація методів вкрай необхідна в силу наступних положень:

- Вона створює систему і порядок.Способи навчання поділяються на певні групи. Стають більш зрозумілими і очевидними загальні особли­вості, характерні для даної групи методів, легше виявити своєрідні , риси, властиві окремим методам;

- Класифікація допомагає виявити в методах навчання загальне і конкретне, теоретичне і практичне, суттєве і тим. самим сприяти більш ефективному їх використанню в практиці;

- Класифікація дозволяє вчителю вибрати найбільш доцільні методи для вивчення програмного матеріалу;

- Класифікація допомагає бачити - теоретичні основи навчання, є основою /підставою/ для творчості.

Єдиної класифікації методів навчання на сьогодні не існує. Однак робота в цьому, напрямку ведеться і є певні позитивні результати.

Із осмислення того матеріалу, яким розпоряджається педагогічна наука, нам уявляється доцільним, хоча, і не беззаперечним, у вітчизняній дидактиці виділити умовно три етапи в класифікації методів навчання.

Другий етап - 30-50 роки, характеризується великою різноманітністю методів дидактики в залежності віл того, який підхід, яка основа вибирається при їх розробці. Вкажемо на найважливіші з цих підходів.

І.Я.Лернер і М.М.Скатін розробляють класифікацію, виходячи із характеру пізнавальної діяльності учнів у навчанні, залежної від виду змісту освіти. Вони виділяють таких 4 види: знання про світ і способи діяльності, досвід здійснення діяльності, досвід творчої діяльності, досвід емоційного відношення людей до світу і одним до одного. У відповідності з цією концепцією виділяються наступні методи навчання: пояснювально-ілюстративний або репродуктивний метод, проблемний, частково пошуковий, дослідницький.

У залежності від основних дидактичних задач, пні реалізуються на даному етапі навчання, М.А.Данилов і Б.П.Єсіпов запропонували наступну класифікацію: методи одержання знань, методи застосування знань, методи творчої діяльності, закріплення, перевірки знань, умінь і пави­чок .

Найбільш розповсюдженою в ці роки була класифікація за джерелами знань: словесні, наочні, практичні. Її прибічники – Д.О.Лордкіпанідзе, Є.Я.Голант, Н.М.Верзілін.

Не тяжко помітити, що загальним підходом до класифікації методів на першому і другому етапах було прагнення дидактів зробити це на .основі якоїсь однієї ознаки ,якогось одного підходу. І застосувати нову класифікацію як оптимальну, заперечуючи альтернативності. Звичайно, по­дібні Судження приводили до переоцінки тієї тієї чи іншої класифікації окремих методів або їх групи. До того ж класифікації за однією ознакою, за однією основою страждали одностороністю.

Якщо враховувався спосіб роботи учителя у викладанні, то нерідко недооцінювались способи, прийоми навчання. А як кожний конкретний метод забезпечував ступінь пізнавальної активності і самостійності учнів? Як він виховував, розвивав школяра? Ці ознаки часто залишалися за рамками, виникаючих в ті роки класифікацій. Спроби класифікувати дидактичні методи за неповними ознаками, пов’язані з наступним етапом.

Третій етап /60-90 роки/. Для нього характерні класифікації методів за інтегрованою основою, які б оптимально відобразили задачі і зміст дидактичних методів як способів існування цілісного, навчального процесу сучасної школи.

Запропоновано класифікацію М.І.Махмутова, в якій поєднуються методи викладання з відповідними методами навчання: інформаційно-узагальнюючий і виконавчий; пояснювальний і репродуктивний, індуктивно-практичний і продуктивно-практичний, пояснювально-спонукаючий і частково тлумачний; спонукаючий і тлумачний.

Все частіше застосовуються підходи до класифікації методів навчання одночасно за джерелами знань і логічним підґрунтям (Н.М. Верзілін) за джерелами знань і рівнем самостійності учнів в учбовій діяльності (А.Н Алексюк, Н.Д. Звєрєв та інші).

В.Ф. Паламарчук та В.І. Паламарчук запропонували модель методів навчання, в якій в єдності споріднюються джерела знань, рівень пізнавальної активності і самостійності учнів, а також логічний шлях учбових пізнань.

Класифікацію в котрій розглядаються чотири сторони методів: логіко-змістовна, джерельна, процесуальна і організаційно-управлінська, запропонував С.Г. Шаповаленко.

Український вчений Василь Онисимович Онищук розробив наступну класифікацію методів навчання. Він взяв за основу дидактичні ці­лі і задачі занять і відповідні їм види діяльності вчителя, учнів. У цьому плані виділяють наступні методи навчання:

- навчальна мета заняття: засвоєння готових знань. Діяльність: виклад вчителем нового матеріалу, бесіда за змістом, робота з підруч­ником. Метод навчання - комунікативний;

- навчальна мета і засвоєння учнями нового матеріалу, діяльність учнів: спостереження, сприйняття, аналіз і узагальнення демонстрова­них матеріалів. Метод - пізнавальний;

- дидактична мета : засвоєнні учнями і творче застосування знань і навичок. Діяльність учителя і учнів: виконання вправ, проблемних завдань. Метод - перетворювальний;

- дидактична мета: узагальнення і систематизація широкого кола знань. Діяльність - узагальнений виклад учителем, узагальнюючі бесіди. Метод - систематизуючий;

- дидактична мета: виявлення якості засвоєння знань. Діяльність: виконання контрольних робіт, усне опитування учнів. Метод – контрольний.

Наявність різних точок зору на проблему класифікації методів відображає природний процес диференціації і інтеграції знань про них. Все більш чітко позначається багатосторонній, комплексний підхід до характеристики їх сутності.

Однією з останніх, на наш погляд, найбільш оптимальною, є кла­сифікація методів, запропонована Ю.К.Бабанським. В її основі – комплексний, цілісний підхід - три великі групи методів: методи організації і здійснення навчально-пізнавальної діяльності; методи стимулювання і мотивації; методи контролю і самоконтролю.

В кожній з трьох груп методів відображається взаємодія педагогів і учнів. Організаторський вплив учителя поєднується тут зі здійсненням і самоорганізацією діяльності учнів. Стимулюючий вплив педагога веде до розвитку мотивації навчання у школярів, тобто внутрішнє стимулювання навчання. Контролюючі дії вчителів поєднуються з самоконтролем учнів.

В нашій лекції ми піддамо аналізу із наведених нами класифікацій дидактичних методів останню класифікацію за трьома ознаками.