Класифікації методів навчання.
Генезис методів дидактики показує, що вони завжди були пов’язані з закономірностями суспільного розвитку, умовами матеріального життя суспільства.
Н-д: давні часи і на початку середніх віків, коли метою залучення дітей панівних класів до знань була підготовка лише до світського, а не трудового життя, - методи навчання були догматичними, в їх основі було заучування.
В епоху великих відкриттів і винаходів з'явилась потреба в знаннях, необхідних для життям Це - в свою чергу породило методи наочного навчання, методи, які апелювали до розповіді. Багато прогресивних педагогів минулого /Ян Амос Каменський, К.Д.Ушинський, Л.М.Толстой/ рішуче виступали проти схоластичних і догматичних методів висуваючи на перший план ідеї активізації пізнавальної діяльності учнів.
Зміни в методах навчання, в залежності від змін, внесених в цілі і задачі навчання, можна прослідити і в розвитку історії нашої країни.
Вітчизняною педагогікою нагромаджений багатий арсенал методів навчання. Всі їх доцільно інтегрувати в декілька груп, застосовуючи певні принципи, підстави, підходи до цього.
Класифікація методів вкрай необхідна в силу наступних положень:
- Вона створює систему і порядок.Способи навчання поділяються на певні групи. Стають більш зрозумілими і очевидними загальні особливості, характерні для даної групи методів, легше виявити своєрідні , риси, властиві окремим методам;
- Класифікація допомагає виявити в методах навчання загальне і конкретне, теоретичне і практичне, суттєве і тим. самим сприяти більш ефективному їх використанню в практиці;
- Класифікація дозволяє вчителю вибрати найбільш доцільні методи для вивчення програмного матеріалу;
- Класифікація допомагає бачити - теоретичні основи навчання, є основою /підставою/ для творчості.
Єдиної класифікації методів навчання на сьогодні не існує. Однак робота в цьому, напрямку ведеться і є певні позитивні результати.
Із осмислення того матеріалу, яким розпоряджається педагогічна наука, нам уявляється доцільним, хоча, і не беззаперечним, у вітчизняній дидактиці виділити умовно три етапи в класифікації методів навчання.
Етапи Розвитку методів:
1. 20-ті роки Поділяли на активні - творчі (вправи, письмо, спілкування) і пасивні - готові знання (розповідь, пояснення, наочні методи).
2. 30-60-ті роки. З'являються нові класифікації за дидактичною метою: метод закріплення знань, осмислення, первоначального освоєння, за джерелом знань: словесні (розповідь, пояснення, лекція, бесіда робота з книгою), наочні (ілюстрація, демонстрація), практичні (вправи, лабораторні роботи, екскурсії).
3. 60-ті роки Методи навчання діляться на:
- методи організації навчальної діяльності (словесні, наочні, практичні, індуктивні, дедуктивні, репродуктивні і пошукові);
-методи стимуляції (метод стимуляції інтересу до навчання - учбова дискусія, пізнавальна гра; метод стимуляції обов’язку і відповідальності - заохочення, покарання, вимога);
-методи контролю і самоконтролю (усно, письмово, лабораторні і практичні роботи);
- бінарні методи (4-рівня: інформаційний, дослідницький, евристичний -пошуковий, проблемний - аналітичний).
Перший - двадцяті роки. В цей період у радянській педагогіці велась боротьба проти методів схоластичного навчання, механічного зазубрювання, /які мали деколи місце в старій школі/, і застосовувались спроби використання таких методів, які. б заохочували учнів оволодівати знаннями свідомо, активно і творчо. Саме в ці роки педагоги Б.В.Всесвятський, М.М.Пістрак розвивали положення про те, що в навчанні може бути тільки два метода:
- активний або дослідницький - якщо учень працює самостійно, пізнає, спостерігає і аналізує /вправи, бесіди, робота з книгою, лаб.робота/;
- пасивний або готових знань - якщо учні слухають і дивляться /розповідь, лекція, пояснення, демонстрування, екскурсія/.
Перші – визнавались, рекомендувались, другі - заперечувалися. Звичайно, що спроба звести все різноманіття навчальної роботи до застосування якихось універсальних методів була необґрунтованою.
Скажемо, дослідницький метод навіть, на заняттях з математики, фізики, хімії може застосуватися далеко не з усіх тем. Що стосується вивчення літератури, історії й інших предметів, які містять у собі багато описового матеріалу, то застосування цього методу носить обмежений характер. Після цього подібна класифікація перекрутила дидактичний принцип свідомості і активності учнів, бо кожний метод розрахований на активне навчання учнів. У 1931 році ця класифікація була відмінена Постановою ЦК партії. Рекомендувалася застосування різких методів навчальної роботи.
Другий етап - 30-50 роки, характеризується великою різноманітністю методів дидактики в залежності віл того, який підхід, яка основа вибирається при їх розробці. Вкажемо на найважливіші з цих підходів.
І.Я.Лернер і М.М.Скатін розробляють класифікацію, виходячи із характеру пізнавальної діяльності учнів у навчанні, залежної від виду змісту освіти. Вони виділяють таких 4 види: знання про світ і способи діяльності, досвід здійснення діяльності, досвід творчої діяльності, досвід емоційного відношення людей до світу і одним до одного. У відповідності з цією концепцією виділяються наступні методи навчання: пояснювально-ілюстративний або репродуктивний метод, проблемний, частково пошуковий, дослідницький.
У залежності від основних дидактичних задач, пні реалізуються на даному етапі навчання, М.А.Данилов і Б.П.Єсіпов запропонували наступну класифікацію: методи одержання знань, методи застосування знань, методи творчої діяльності, закріплення, перевірки знань, умінь і павичок .
Найбільш розповсюдженою в ці роки була класифікація за джерелами знань: словесні, наочні, практичні. Її прибічники – Д.О.Лордкіпанідзе, Є.Я.Голант, Н.М.Верзілін.
Не тяжко помітити, що загальним підходом до класифікації методів на першому і другому етапах було прагнення дидактів зробити це на .основі якоїсь однієї ознаки ,якогось одного підходу. І застосувати нову класифікацію як оптимальну, заперечуючи альтернативності. Звичайно, подібні Судження приводили до переоцінки тієї тієї чи іншої класифікації окремих методів або їх групи. До того ж класифікації за однією ознакою, за однією основою страждали одностороністю.
Якщо враховувався спосіб роботи учителя у викладанні, то нерідко недооцінювались способи, прийоми навчання. А як кожний конкретний метод забезпечував ступінь пізнавальної активності і самостійності учнів? Як він виховував, розвивав школяра? Ці ознаки часто залишалися за рамками, виникаючих в ті роки класифікацій. Спроби класифікувати дидактичні методи за неповними ознаками, пов’язані з наступним етапом.
Третій етап /60-90 роки/. Для нього характерні класифікації методів за інтегрованою основою, які б оптимально відобразили задачі і зміст дидактичних методів як способів існування цілісного, навчального процесу сучасної школи.
Запропоновано класифікацію М.І.Махмутова, в якій поєднуються методи викладання з відповідними методами навчання: інформаційно-узагальнюючий і виконавчий; пояснювальний і репродуктивний, індуктивно-практичний і продуктивно-практичний, пояснювально-спонукаючий і частково тлумачний; спонукаючий і тлумачний.
Все частіше застосовуються підходи до класифікації методів навчання одночасно за джерелами знань і логічним підґрунтям (Н.М. Верзілін) за джерелами знань і рівнем самостійності учнів в учбовій діяльності (А.Н Алексюк, Н.Д. Звєрєв та інші).
В.Ф. Паламарчук та В.І. Паламарчук запропонували модель методів навчання, в якій в єдності споріднюються джерела знань, рівень пізнавальної активності і самостійності учнів, а також логічний шлях учбових пізнань.
Класифікацію в котрій розглядаються чотири сторони методів: логіко-змістовна, джерельна, процесуальна і організаційно-управлінська, запропонував С.Г. Шаповаленко.
Український вчений Василь Онисимович Онищук розробив наступну класифікацію методів навчання. Він взяв за основу дидактичні цілі і задачі занять і відповідні їм види діяльності вчителя, учнів. У цьому плані виділяють наступні методи навчання:
- навчальна мета заняття: засвоєння готових знань. Діяльність: виклад вчителем нового матеріалу, бесіда за змістом, робота з підручником. Метод навчання - комунікативний;
- навчальна мета і засвоєння учнями нового матеріалу, діяльність учнів: спостереження, сприйняття, аналіз і узагальнення демонстрованих матеріалів. Метод - пізнавальний;
- дидактична мета : засвоєнні учнями і творче застосування знань і навичок. Діяльність учителя і учнів: виконання вправ, проблемних завдань. Метод - перетворювальний;
- дидактична мета: узагальнення і систематизація широкого кола знань. Діяльність - узагальнений виклад учителем, узагальнюючі бесіди. Метод - систематизуючий;
- дидактична мета: виявлення якості засвоєння знань. Діяльність: виконання контрольних робіт, усне опитування учнів. Метод – контрольний.
Наявність різних точок зору на проблему класифікації методів відображає природний процес диференціації і інтеграції знань про них. Все більш чітко позначається багатосторонній, комплексний підхід до характеристики їх сутності.
Однією з останніх, на наш погляд, найбільш оптимальною, є класифікація методів, запропонована Ю.К.Бабанським. В її основі – комплексний, цілісний підхід - три великі групи методів: методи організації і здійснення навчально-пізнавальної діяльності; методи стимулювання і мотивації; методи контролю і самоконтролю.
Методи навчання | ||
I група | II група | III група |
методи організації навчально-пізнавальної діяльності | методи стимулювання і мотивації навчально-пізнавальної діяльності | методи контролю і самоконтролю в навчанні |
I гр. - Методи організації та здійснення навчально-пізнавальної діяльності | |||
Словесні методи: - розповідь, - бесіда - лекція - робота з книгою - пояснення Наочні: ілюстрації, демонстрації. Практичні: досліди, вправи, навчально-продуктивна праця. | Індуктивний і дедуктивний методи /логічний аспект/. | Репродуктивні проблемно-пошукові методи /аспект мислення/ | Методи самостійної роботи: робота з підручником, письмова робота, лабораторна робота, виконання трудових завдань. Робота під керівництвом викладача /аспект управління навчання/ |
II гр. - методи стимулювання і мотивації навчально-пізнавальної діяльності | |
Методи стимулювання і мотивації інтересу до навчання: - пізнавальні ігри - навчальні дискусії - створення емоційно – моральних ситуацій | Методи стимулювання і мотивації обов’язку і відповідальності в навчанні: - впевненість в значимості навчання - ставлення вимог - вправи по виконанню вимог - покарання |
III гр. - методи контролю і самоконтролю в навчанні | ||
Методи усного контролю і самоконтролю: - індивідуального опитування - фронтального опитування - усних заліків - усних екзаменів - програмоване опитування - усного самоконтролю | Методи письмового контролю і самоконтролю: - контрольних письмових робіт - письмових заліків та екзаменів - програмованих робіт - письмового самоконтролю | Методи лабораторного контролю і самоконтролю: - контрольно - лабораторних робіт - машинного контролю - лабораторно - практичного самоконтролю |
В кожній з трьох груп методів відображається взаємодія педагогів і учнів. Організаторський вплив учителя поєднується тут зі здійсненням і самоорганізацією діяльності учнів. Стимулюючий вплив педагога веде до розвитку мотивації навчання у школярів, тобто внутрішнє стимулювання навчання. Контролюючі дії вчителів поєднуються з самоконтролем учнів.
В нашій лекції ми піддамо аналізу із наведених нами класифікацій дидактичних методів останню класифікацію за трьома ознаками.
Дата добавления: 2015-10-19; просмотров: 2740;